Ця людина є відома не лише чортківському загалу, його знають в районі, в області, в країні. Одні його поважають, інші критикують, а ще інші – заздрять його успіхам, вмінням, але немає таких, кому б він був байдужий. Найбільше він гордиться своїми дітьми, маленьким онуком, дружиною. Сім'я для нього – це тиха гавань, де можна знайти відпочинок, набратись позитивних емоцій, забути про проблеми. Він хороший умілий керівник, в голосі якого відчуваються нотки авторитаризму, але часто на вустах з'являється щира посмішка. Зрештою, він просто цікавий співрозмовник і добрий господар.

Газета “і плюс” побачила білий світ восени, на самому початку листопадових днів. Тихо листя ронило свої золоті прикраси, щоб взимку нарядитися в діаманти...

Слово редактора


Шановні наші читачі! Осінь у нас цьогоріч – особлива. То стиха підкрадається холодними днями, то враз лагіднішає і стає миролюбиво теплою і привітною. Ця осінь схожа на жінку: то холодна, то лагідна...

Так звітували комунальні служби міста на черговому засіданні міськвиконкому, яке відбулося 18 жовтня в середу в кабінеті міського голови Ігоря Билиці.

19 жовтня у нашому Чорткові проїздом до Скали-Подільської та Борщова побувала робоча група “Гуманітарна допомога Східній Європі”, керівник Бен ван де Фельдер з міста Апель з Голландії. Ця група не раз побувала з гуманітарною місією в Чорткові, допомагаючи таким товариствам як батьків дітей-інвалідів “Лебедята”, “Червоний Хрест” та інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату “Віра”.

У четвер 19 жовтня у приміщенні районного краєзнавчого музею відбулася презентація збірки “Свіжий вітер”, виданої за сприяння товариства “Молода Просвіта”“Рідна школа” ім. Маркіяна Шашкевича.

- Я більше не планую в подальшому висувати свою кандидатуру на посаду міського голови. Тому не хочу аналізувати все те, що відбувається в місті. Не до душі мені це все. Я старий виробничник. Вже більше 30-ти літ на заводі. Пережив зі своїми людьми багато складнощів. Часи такі були. Із 42 таких заводів як ми, ми одні з тих одиниць, що вижили. Жалкую , що все вдалося зберегти. Але і зроблено немало. І те, що ми забезпечили 150 квартир для наших працюючих, це теж, я думаю, немало.

Чортків – місто невелике і видається, що пройти його вздовж і впоперек не складає великих зусиль. Та це не стосується усіх верств населення. Приміром, люди похилого віку, інваліди, молодші школярі, та чи просто втомлені щоденними турботами мешканці воліють користуватися міськими транспортними засобами. Звісно, нічого дивного в цьому немає і бути не може. Для того і існують автобуси, щоб перевозити усіх бажаючих.

Нашого цвіту – по всьому світу. Цю незаперечливу істину можна доводити без кінця. І, на превеликий жаль, наш цвіт плодоносить не на рідний землі, а збирають з нього великі врожаї чужі люди, чужі народи. До прикладу, Іван Гулька – наш земляк, виходець з Чортківського району, знаменитий і талановитий лікар, чуйна і розумна людина, яка сповна віддається улюбленій справі, професійному обов'язку – лікуванню людей. Якби нам частіше зустрічалися такі люди, а ще краще медики – то наше життя було б сповнене позитивними емоціями, а не розчаруванням і безнадійністю, як інколи трапляється після відвідин лікарських кабінетів.