Сірий, припорошений весняним пилом замок у Чорткові суботнього погожого березневого дня приймав у свої володіння лікарів свого вже роками зболеного тіла.

Фотографія – це завжди пам’ять. На цьому фото зафіксована найщасливіша мить у житті Бакалюса Михайлика. У той день, коли він позував перед фотооб’єктивом, щастя переповнювало його: безліч подарунків, поцілунків і уваги. 20 листопада 2006 року йому виповнилося чотири рочки.

Минулої середи у приміщенні районної газети “Голос народу” вiдбулися звiтно-виборнi збори Чорткiвського осередку Нацiональної спiлки журналiстiв України. Вiдкрила збори голова осередку Анна Блаженно, котра зазначила , що на даний час на обліку в районi було шість членiв Спiлки.

Я йшла на... голос. Тільки не астральний. Ні. То був злагоджений голос лауреата конкурсу ім. Соломії Крушельницької, чоловічого хору Чортківського педагогічного училища ім. Олександра Барвінського, яким орудує Іван Кінис.

Минулої неділі у районному будинку культури ім. К Рубчакової відбулося справжнє свято. Його відзначали усі гілки культурної ниви району.

9 березня – День народження нашого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Брати інтерв’ю у такий день – це, безперечно, відповідальність. Однак Шевченко у мене асоціюється із вчителем української мови та літератури, моєю колишньою колегою, яка нині на заслуженому відпочинку, – Марією Володимирівною Рудою.

Міста мають свої силуети, свої обличчя, свої голоси, і ще щось схоже на свої душі. Все це відчувається і в нашому рідному Чорткові: до болю знайомі скверики, галявини, площі, пам’ятники культури. Як і усі міста, Чортків не стоїть на місці: роками вже досить старовинний, з плином часу він все ж омолоджується. На наших очах “виростають” сучасні архітектурні будівлі, реконструкція ж старих вражає новизною і неповторністю. Лише парк, який колись іменувався парком Зої Космодем’янської, ніби завмер у своєму паралічі, його панорама вже роками не тішить око ні місцевих жителів, ні гостей міста.

«Слово Господнє: поверніться до мене всім вашим серцем, у пості, в молитві, плачі й жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, - і уболіває над нещастям» (Кн. пр. Йоіла 2, 12-13)

З метою приведення процедур із здійснення митного контролю та митного оформлення у відповідність до міжнародних стандартів, перетворення їх у передбачувані, прозорі та ефективні норми та правила, Верховна Рада України прийняла Закон, яким Україна 5 жовтня 2006 року приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, яку широко знають, як Кіотську конвенцію. Це створило необхідні умови для трансформації національного митного законодавства у відповідності до принципів, норм і стандартів, прийнятих у світовій практиці й апробованих протягом десятиліть багатьма країнами світу. Адже, приєднавшись до Кіотської конвенції, Україна взяла на себе зобов’язання за три роки запровадити Стандартні та Рекомендовані правила цієї конвенції.

4 березня у Косівському районі Івано-Франківщини відбулася екстраординарна подія – місцевий референдум. З одного боку, її можа розцінювати, як прояв активності органів місцевого самоврядування, а отже – як “торжество демократії”. З іншого – референдум проініційовано силами, які вже не перший рік прагнуть зупинити процес становлення на Косівщині національного природного парку “Гуцульщина”. Але ж площа територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) України в 2 - 3 рази менша, ніж середньоєвропейська. В Україні вона становить 4.7% від загальної, у Європі – 15 - 20%. До того ж, ні для кого не є секретом, що більшість наших терирорій ПЗФ існують лише на папері. А тому, очевидно, важко однозначно оцінити явище місцевого референдуму – у тому сенсі, чи наближує він нас до європейських стандартів демократії, правосвідомості та відповідального ставлення до збереження здорового довкілля, чи веде у зворотьому напрямку ?