А як водою сніг зійде - попелом я стану,
Дух до неба проросте вранішнім туманом,
Не озветься тихий плач, не розбудить пізно.
Я пішов, а ти пробач - кличе мене тризна.
Приспів:
А вітер - в обличчя цілує і плаче,
Розіп`яте серце нестерпно гаряче,
Холодне повітря - ковток, наче доза,
А вітер в обличчя висушує сльози.
Ми збирали, як сліпці, дзеркало розбите,
Кров стікала по руці подихом зігріта.
Час усе зведе у прах, але, сонце моє,
У віршах і у піснях я завжди з тобою.
Коли я перший раз почула цю пісню - вона мені надзвичайно сподобалася, бо вразила мене душевністю і справжністю. Цей текст кардинально відрізнялася від того, що нам нав`язує сучасне телебачення та радіо. Це пісня нашого чортківського гурту „Місттерія". Учасниками цієї групи: Олександр Медяник (вокал), Олег Горобей (соло-гітара), Олександр Чорний (ритм-гітара), Володимир Пасічник (бас-гітара), Василь Бойчук (барабани), Юра Середа (звук).
Відтак відбулася наша розмова з хлопцями.