з виявлення автотранспорту з підробленими номерами агрегатів

 

До редакції газети "і плюс" звернулися люди, котрі мешкають по вулиці Пітушевського (колишня Жовтнева). У їхньому листі йдеться: "Протягом багатьох років з очисних колодязів, які розташовані впродовж каналізаційної мережі від лікарні до вул. Пітушевського систематично витікають нечистоти. Це відбувається і в даний час. Велика кількість смердючого бруду (фекалій) розливається по прилеглих територіях, тече вулицею повз бібліотеку в центр міста.

У період спекотних днів ця ситуація набирає такої гостроти, що несе загрозу мешканцям, а - особливо дітям. Їх проживає тут чотирнадцятеро.

З цією проблемою ми зверталися неодноразово (у 1977, 1981, 2002 роках) до міського голови, головного державного санітарного лікаря, до головного лікаря райлікарні). Причина усувається тільки на деякий період. І знову все повторюється..."

І підписи - Затурський, Сов`як, Івануць, Гевко, Ткачик, Школьницький, Юськевич, всього 15 осіб.

 

З 12 - 15 вересня у м.Києві відбувся Шостий всеукраїнський конкурс аматорських колективів "Музичне мистецтво України", організаторами якого були профспілки України. У конкурсі брало участь багато колективів з різних кутків України. І вже вкотре блискуче відрекомендував себе хоровий колектив Чортківської райлікарні "Галичина". Наші конкурсанти посіли почесне третє місце. Хоча серед аматорських колективів виступали аси хорового мистецтва, професійні колективи при будинках культури як: колектив Київського метрополітену, відомий хор "Дарничанка", хорові колективи з Керчі, з порту Одеси.

 

Молодість Ярослава Потикевича пройшла за часів однієї із найстрашніших сторінок історії України. Молодих людей цього часу розтоптала страшна й безжальна машина - Радянський Союз. Цим молодим людям довелося дуже рано подорослішати і сповна усвідомити страшну реальність. Вони безстрашно захищали свою землю, свій народ. Незалежною Україну бачили лише у своїх мріях. Хоча сьогодні дехто плаче, як добре їм було за часів СРСР, мовляв, і що з того, що Україна стала незалежною. Саме ці люди знають і розуміють  цінність цього скарбу. Вони дуже дорого заплатили за це. І хоча є такі, котрі називають їх бандитами, але вони були лише дітьми, у яких відібрали дитинство, а часто і життя.

Ярослав Потикевич - лікар-терапевт, який перебуває на заслуженому відпочинку; кавалер ордена Романа Шухевича; людина, котра у 1990 році підняла український прапор в Києві. Зараз проводить активну дослідницьку роботу з історії на наших теренах, автор книжки про Романа Шухевича "Радше впадь, але не зрадь!", і готує до друку свою нову книжку.

 

Мене виховували три бабусі: одна - татова, друга - мамина, третя - бабуся Люба. Малим я твердо вірив, що маю їх аж три і всім хвалився (було сумно і досить незручно, коли на мої щирі свідчення однолітки зневажливо відповідали: «А в мене - сім!»). Правда, третю я бачив дуже рідко, бо вона жила в Івано-Франківську, але, родом була з мого рідного Чорткова.

Йдеться про Любомиру Пітушевську-Любинецьку. За першим прізвищем як доньку сотника УГА і УСС Володимира Пітушевського, похованого в Чорткові, патрона однієї з чортківських вулиць, а також як довоєнну гімназистку «Рідної школи» її можуть пам`ятати чортківчани; за другим прізвищем - як дружину чернівецького музиканта, хормейстера і чи не композитора Івана Люинецького - її можуть згадати чернівецькі мистецько-педагогічні кола. Але для мене вона завжди була бабусею Любою.

Своя думка

 

Першого листопада виповнюється 90 років з часу утворення Західно-Української Народної Республіки. Тому на часі постало питання підготовки до відзначення в Чорткові цієї високозначимої дати.

Нещодавно у залі засідань Чортківської міської ради відбулося перше засідання оргкомітету на чолі з головою постійної депутатської комісії з гуманітарних питань Чортківської міської ради Петром Гарбузом. На засіданні були присутні депутати міської та районної рад, члени правління товариства "Просвіта", представники Чортківського краєзнавчого музею, краєзнавці.

 

Чомусь у нашому суспільстві ігнорування Правил дорожнього руху стало нормою. Загалом, складається таке враження, ніби водії та пішоходи не усвідомлюють цінності свого життя та здоров`я. Працівниками ВДАІ по ОАТ Чортківського району постійно проводяться відпрацювання та операції, результатом яких є позитивна тенденція до зменшення аварійності та її наслідків. Водночас стало більше дисциплінованих водіїв, які навчилися поважати своїх колег по дорозі та пішоходів. Особливо тішить той факт, що значно поменшало любителів їздити у нетверезому стані.

За що міський голова сердитий на секретаря?

 

Мої пращури по батьковій і материній лінії впродовж багатьох літ трудилися на панщині. Вони оповідали своім дітям про важку долю у неволі.

Моя мати померла, коли їй виповнилося 93 роки. З того часу минуло 18 літ. Довгими зимовими вечорами вона згадувала, як важко жилося в часи панщини, особливо в літню пору, коли збирали з полів хліба. Тоді треба було працювати від зорі до заходу сонця. Чоловіки косили, жінки жали, в`язали снопи. І ніхто не міг від цього ухилитися.