|
Чого тільки не може наша жінка: і хату догляне, і любов'ю зігріє, і сама як квітонька цвістиме. Жінка - мати, берегиня, кохана. Це так повелося здавна. А коли жінка керує цілою галуззю культури району і ще й до того не втрачає жіночої чарівності, то це, гадаю, прерогатива вже нашого часу. І слава Богу, що Господь дав нашій Україні не тільки плодючі чорноземи, мрійливо-солодку пісню, а й гарних жінок. Особливо, коли останні своє шанують, не цураються роду-племені, пам'ятають чиїх батьків діти.
|