Як наші "зеленосвітівці" з гостями з Києва, Чернігова та Тернополя впорядковували духовні святині.

Якщо перейти полями на захід від нашого села Криволука з чотири кілометри, зустрінете дорожній вказівник: «Передмістя». За ним, у видолинку безіменного потічка покажеться саме село з такою ж назвою. Гаразд, - скажете ви, -  Передмістя є, та де ж  Місто?

Та й зараз вражають красою поодинокі руїни колишнього Язлівця. Їх фото нині можна віднайти на численних туристичних сайтах. Трапляються серед них і такі, на які неможливо дивитися без гіркого смутку: наприклад, на пограбовану вандалами каплицю-усипальницю Бланжевських (початок XIX ст.) та надгробок композитора Миколая Гомулки (1564 - 1609), що потопає під сміттям та руїнами костелу. Ясна річ, у християнській країні такого не повинно бути.

І тому, коли гостя з далекого Чернігова сказала нам у вічі: «Якщо ви не наведете тут лад, я сама приїду і все зроблю!», чортківські «зеленосвітці» зрозуміли, що відкладати цю справу «на потім» вже неможливо...

І ось 25 - 27 липня ЕГО «Зелений Світ» та еко-клуб «Ковчег» організували  свою першу громадську толоку на історичних пам`ятках Язлівця. У її проведенні нам сприяли Монастир сестер Непорочного Зачаття та чортківський спелеоклуб «Кристал». Релігійна громада язлівецької цервки св. Миколи провела перші роботи на християнському цвинтарі та впорядкувала підземелля каплиці Бланжевських. Тим часом зголосилися до волонтерської участі у нашій толоці тернопільський журналіст Володимир Мороз, чернігівська правозахисниця Надія Самардак та киянин, голова Національного екоцентру України Ігор Сіренко. Першого дня добровольці видобули із землі та бузинових заростей кілька надгробків (мацеб) на давньому єврейському цвинтарі. У день другий - очистили від сміття, кущів та уламків склепіння приміщення костелу. За тим наші добровольці отримали у винагороду екскурсію на Русилівські водоспади та у печеру Млинки. Але головна винагорода, звісно в іншому...

Відтепер язловецькі хлопчаки вже не водитимуть туристів «дивитися на мертвяків» у каплиці Бланжевських. Костел замикатиметься. Сподіваємось, що його стихійне відвідування випадковими людьми відтепер припиниться. Що під образом Спасителя та біля надгробка середньовічного композитора  ніхто вже не полишатиме пляшок, склянок, пакетів та іншого бруду. Адже покинутий та осквернений храм  все одно залишається храмом Божим.

Отже, незважаючи на зливи і блискавиці, за два робочих дні жменці однодумців вдалося зробити не так вже й мало. Винести напівструхлявілі колоди та вирубати кропив`яно-бузинові хащі, як виявилося, не так вже й тяжко. Варто лише захотіти. Важче позбутися трухлявих колод байдужості, мотлоху віджилих стереотипів та іржавих цвяхів нетерпимості - у людській свідомості.

І все ж віримо - Давидові псалми, покладені на музику Миколая Гомілки, ще співатимуть у Язловецькому костелі.

Олександр Степаненко