Приблизно два номери назад наша газета у статті "Чи легко знайти справедливість?" писала про земельний конфлікт, що склався по вул. Середня, 6 у місті Чорткові. У даному будинку проживає самотня жінка пані Марія Тобілко. Чоловік її помер. Три роки назад помер і сусід через стіну (будинок розрахований на проживання двох сімей). За цей час міська влада так і не встигла заселити у пустуюче помешкання жильців. Від запустіння частина будинку стала нагадувати хлів.

Нещодавно пустуючою частиною будинку і присадибною ділянкою зацікавився молодий заступник міського голови. Минулого сесійного засідання його питання стояло на порядку денному. Опісля чого часопис міської ради "Чортківський вісник" написав, що Андрію Левковичу було відмовлено у надані дозволу на збір матеріалів попереднього погодження. Відтак і ми, користуючись тим, що ім`я заявника на сусідню земельну ділянку і частину будинку уже відоме загалу також не робитимемо з цього таємниці. Тим паче , що прізвище Левкович (батько священик) в Чорткові є доволі відоме і дана інформація крокує містом швидше, ніж виходить черговий номер газети.

У статті "Чи легко знайти справедливість?" йдеться про те, що жінка написала заяву на ім`я міського голови з тим, що вона претендує на дану земельну ділянку. Пані Марія приватизувала свою частку і згідно із законодавством перевага на її боці стосовно приєднання сусіднього помешкання і земельної часточки 3 сотих. На цьому наполягала жінка. Міський голова Ігор Билиця минулого року кореспонденту нашої газети сказав, що без відома пані Марії дане питання не вирішуватиметься. Однак питання було поставлено на сесію, а до газети знову звернулася пані Тобілко.

- Пані Маріє, ви знову наполягали на нашій зустрічі, чому, що спонукало вас до цього?

- Повторно до вас я звернулася тому, що в попередньому номері вашої газети міський голова Ігор Билиця заявив, що без мого відома нікому не нададуть перевагу, щодо спірної частини будинку і присадибної ділянки. Однак мені стало відомо, що таки без моєї на те згоди питання було поставлено на голосування на сесії про виділення цієї земельної ділянки пану Андрію Левовичу. Мене дивує, чому ж моя заява, котра також стосується даного питання не була розглянута на сесії. Виходить, що міський голова говорить неправду?

Окрім цього я чула від депутатів міської ради, що тепер тих, хто голосував проти виділення вищезгаданої ділянки Левовичу намагаються якось задобрити, готуючи, можливо, до наступної сесії.

- Пані Маріє, чи можете конкретизувати, від яких саме депутатів ви це чули?

- Я не буду називати імена цих чоловіків, адже не хочу, щоб у них пізніш через мене були проблеми. Думаю, маю на це право.

- Але, пані Маріє, на сесійному засіданні, про яке ви говорите, і я була присутня. Пан Левкович запевняв, що ви погодилися.

- Я ж хочу запевнити, що не відмовляюся від своєї попередньої заяви і подам тепер ще одну заяву уже на сесію міської ради, хоча, вважаю, що міський голова допустився явної помилки, тому що мою заяву необхідно було обов`язково розглянути на сесії, а не давати нікчемну відписку!

- Яку відписку?

- Я звернулася до міського голови і одночасно депутата Тернопільської обласної ради Віктора Шепети (БЮТ). За день до сесійного засідання міської ради пан Левкович прийшов до мене разом зі своїм батьком і приніс мені цю відписку. У ній йдеться: "Виконавчий комітет Чортківської міської ради повідомляє, що ст. 362 Цивільного Кодексу України, на яку зсилається гр. Тобілко М.П. у своїй заяві говорить, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю. Оскільки гр. Балух В. не був співвласником даного житлового будинку, то це право не може бути застосоване щодо гр. Тобілко М.П.

Згідно рішення міськвиконкому №872 від 22.11.2007 року, част. 2 ст. 7 Житлового Кодексу України купівлю частини житлового будинку по вул. Середній, 6 здійснити неможливо.

Чортківський міський голова І.М. Билиця".

- Дійсно, аргументи зайві. Дана відповідь, котру ви називаєте відпискою, суттєво різниться від того, що було сказано міським головою нашій газеті. Але ж у відповіді йдеться тільки про частину житлового будинку, а пан Левкович говорив про земельну ділянку, як я не помиляюся 5 сотих?

- Я не розумію ,чому міський голова не прийде сам сюди і не подивиться своїми власними очима на дану земельну ділянку, це ж 3 хвилини ходи від центру міста. За життя мого нині покійного сусіда попередній міський голова декілька разів сюди приходив, викликав міліцію, розганяв циганів, бо мій сусід пізніше пиячив і сюди приходили ночувати різні люди, які  навіть на горищі у мене розібрали перегородку і викрали багато речей. Але мій сусід був ще й недужим, і ми, сусіди, йому допомагали то харчуванням, то на зиму допомагали відправити його у притулки. Попередній міський голова міг прийти сюди, а цей - ні. Адже 5 сотих на тій ділянці немає. Я проводила газ і маю з інвентарбюро креслення. То ж та ділянка має лише 3 сотих, а моя - 5. А так як тепер приватизовують 10 сотих, то чому я, людина, яка любить поратися коло землі, не можу її мати? Що на 3-х сотках можна збудувати? То хіба так, аби на продаж, я собі думаю, бо ця земельна ділянка йде під гору. Але ж моє помешкання з`єднане з сусіднім. Цей будинок із 1860 року. Його треба підтримувати, а не пускати в розхід. Я одинока жінка і хотіла б, щоб моя, міська влада, мене захистила, та не чинила так, як вона чинить.

Тепер, ми вже не зверталися до міського голови, адже є його офіційна відповідь пані Тобілко. Жінка готова боротися до кінця, так вона нам повіла. Хоч, як зізналася вона нам, її намагалися залякати і присоромити за те, що звернулася до газети першого разу... Виходить, ось так вирішуються питання пересічних громадян ?..

Леся Легіт