A A A
Розмір шрифта: Зізнаюсь, маю особливе почуття любові до всіх аматорів народного мистецтва. І мрію, щоб таку ж любов у своїх серцях до людей творчості мали ті, у чиїх гаманцях немає дирок і наповенні вони статками. Але це мрія. Вірю, що вона обов`язково здійсниться.

Кожного разу, відвідуючи концертні програми наших аматорів художньої самодіяльності, пишаєшся ними. І думаєш: а як живеться вам? Хочеться знати ближче про кожен колектив.

Народний аматорський хор духовної пісні "Благовість", що уже впродовж багатьох літ тримає свою сценічну планку, складно не помітити. Хор - учасник багатьох концертних програм, звітів. А різдвяні дні складно собі уявити сцену районного будинку культури ім. К. Рубчакової без цього колективу. Усе починається одинаково: виходить ведучий чи ведуча, оголошує: Хор духовної пісні "Благовісьт", церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії міста Чорткова. І на сцену виходять давно впізнавані обличчя. Часто серед них видніють і молоді приємні лиця. Виходять з повагою, з гідністю, і в притихлій залі лунає академічний спів.

Я часто задумувалася: що поєднує їх у цьому колективі таких різних за фахом і віком? І знаходила сама собі відповідь: напевне, любов до Бога і усіх людей.

Музика - як молитва

Святий Августин казав: "Хто співає - той двічі молиться". Звичайно, що святий мав саме на увазі, хто співає духовні пісні.

Аматори з хору "Благовіст", несуть своїм співом благу вість про Господа. І несуть вони її селами Чортківського району ось уже багато літ, щороку, здебільшого відвідуючи різні села.

Саме про це наша розмова із хористкою панею Марією Кузик.

- Пані Маріє, ваш хоровий колектив несе духовну пісню населеними пунктами району?

- Наш хоровий колектив, щороку на різдвяні та великодні свята їздить з концертними програмами по селах району.

Цього року ми виступали з концертною програмою аж до Стрітення Господнього.

Побували у Великих і Малих Чорнокінцях, Шманьківцях, в Білому і Звинячі.

- Де проходять ваші виступи і як сприймає вас слухач?

- Наші виступи відбуваються у сільських клубах і будинках культури.

Звичайно ті, хто приходять на наші концерти виходять задоволені. Часто люди не хочуть розходитися, прагнуть поспілкуватися. Але мене тривожить найбільше те, що, зазвичай, на концерти приходять люди старшого покоління і діти, але рідко - молодь. Молоді люди відвикають від проведення часу у закладі культури, замикаються у своїх домівках, проводять багато часу перед телевізорами, комп`ютерами. Це - страшно. Віками наші предки зберігали для нас духовність, а ми відівчилися її цінувати. Ми не вчимо молодих людей розумітися на музиці. Коли у країнах Європи це стає модним, то ми робимо кроки до забуття. Що сьогодні слухають? Пугачову, Галкіна. А де наше? Де розуміння класичних творів, яке породжує смак і музикальність? У місті є окремі молоді люди, які захоплюються класикою, а у селах - проблема. Не тому, що не хочуть, а тому, що ми не прививаємо цього, не вчимо.

Наш хор "Благовіст" і його керівники Любомир Хомишин та Володимир Максимлюк хочуть, щоб не перевелася мода на Кошиця, Веделя, Лисенка, Вербицького. Це наша українська класика. Це висока музика, музика - поза часом. А ще коли виконуються твори духовного характеру, то здається, що людина оновлюється.

Опісля одного з наших концертів я запитала людей: "Хто до вас останнім часом приїздив з концертними програмами?" І ви знаєте, вони не могли згадати, коли до них хтось навідувався. Тому наші концерти вони сприймають ще як свідчення поваги. Сьогодні людям бракує спілкування, духовного та музичного також.

- Хто спонсорує ваші поїздки?

- Отець Григорій Канак з власної кишені. Він підтримує нас, допомагає, тому усі хористи вдячні йому.

- Скільки часу ви особисто займаєтеся в даному хоровому колективі?

- Давно. Від самого його заснування. Десь близько 12-ти літ. І ви знаєте, не можу сказати, що саме усіх нас тягне співати у цьому хорі, тратити свій вільний час. Але нікуди правди діти, люди не можуть без цього хорового колективу, без пісні, духовної пісні.

Бувають такі випадки, що люди, навіть коли занедужають, все одно приходять на репетиції або їздять з концертними програмами. І що цікаво, у хорі є люди різного віку, різних смаків, але завжди знаходять спільну мову. Я знаю, що після мене у хорі буде співати мій син. І хотіла б почути, що кожен має таку ж заміну. Щоб наша справа не переривалася.

- А як стоїть справа з костюмами?

- Ми за різдвяні свята заколядували собі гроші і тепер думаємо про їх оновлення.

- Щоб ви побажали читачам?

- Хотіла б побажати любові до Бога, до ближнього і класичної музики. Приходьте на наші концерти, хоч вони відбуваються безплатно, зате ви все одно збагатите свою душу і привиєте любов до української класичної музики молодому поколінню.

Віра Стасин