Ой, людоньки, якби ви знали, що мі переповіла єдна моя колєжанка! Мені від того аж сє зле зробило! Ой, млості ми б’ют, ледве до себе прийшла. Я вже в такім віку, не сказати б, же стара, бо як казав мі єден знакомий: жінка нігде старов не буває, бо на то в життю просто нема часу: до 50 літ жінка ше молода, далі – в середнім віку. А я вже в тім середнім віку жию і жию, аж мі нудно... Скажу по-секрету, як мі шось заболит і хочу, аби мої домашні троха коло мене забігали, то тогди кажу, же я стара, але то всьо несерйозно... Ніц – несерйозно... Най сє хтось зо мнов спробує потєгати. Ще до цих пір на городі всьо роблю, же молоді не встигают. Ой, чисто забула переповісти від чого мені було зле...

Була вчора в мене Штефка і переповіла мені таку історію. Кажут, в сусідним з Чортківським районом сталася біда: на заробітках в Італії вмерла жінка. А робила вона там нелегально. А зєть тої бідної жінки (певно була ше гожа жінка, же могла їздити на заробітки) бусом перевозив передачі з Італії і до Італії. І як тота біда сє стала, то родина мала проблему, як перевезти тіло. То, як хто знає, дуже велика проблема. Тогди чоловік, зєть тої жінки, же вмерла, помислив собі, же він возе передачі багато літ, має знакомих довкола, то чого б йому самому не перевезти покійну тещу. Взєв собі причеп, приєднав його до буса, на причеп в паці примаскував тіло, і би ніхто нічого не запідозрив, обклав його сумками. Але, кажут, же там ніде не можна спинєтисє на дорозі, бо дуже крадут. А той чоловік, видно троха мав пережитє. Зупинився на дорозі, аби на мінутну забігти до магазину. Чи воду хтів купти, чи що? Хвильку часу побув в магазині, купив, шо треба і як відкрив двері магазину – обімлів: стоїть сам бус, а причепа нема. То якби переповідав анекдот, то було би смішно, а як то сє стало в життю, то біда чорна, не до сміху. Як сє додому вертати? Спетают, де подів мерця? Вже нема мови про тоті передачі, же пропали, а чужі люди сє стратили. Став він кругом по посадках шукати тещу. І в поліцію не може сє замельдувати, бо порушив закон і додому нема як сє вертати... А вдома чекают, же би поховати бідну жінку...