A
A
A
Розмір шрифта:
Крик душі
Часто думаю над тим, коли ж то наша держава зверне увагу на молоді сім’ї, які не можуть придбати власного житла.Ось моя онука вийшла заміж. Виїхала до Тернополя. Спочатку жила в тісноті у чоловікових родичів, а відтак стали винаймати помешкання, за яке проплачують аж 100 “зелених”. З часу одруження минуло два роки, мають уже маленьку донечку. На одну зарплату чоловіка і її декретні стало ще скрутніше прожити і одночасно сплачувати за житло. А заробіток чоловіка і декретні молодої мами не можуть скласти необхідних 1600 грн. на місяць, які є необхідними для того, щоб стати на чергу в “кооператив”. Сьогодні це зветься дольова участь. Але незалежно від назви, все одно тяжко, бо 1 кв. м. коштує близько 4 тис. доларів. То хто ж із звичайних робітників може дозволити собі таку розкіш? Багато, для того, щоб заробити такі гроші їде від сім’ї в світ за очі, щоб на чужині тяжкою працею заробити і скласти якусь копійчину.
Я вважаю, що у даний час у нас дуже складно задбати собі житло. Звичайна трудова людина такого собі не дозволить, лише високопосадовці і бізнесмени, яким легко приходять гроші, бо мають власні підприємства, де інші працюють у них як на панщині. Коли їхні чада одружуються, то вже мають власні помешкання і все в тих помешканнях з дорогим ремонтом і меблями.Я собі думаю: яка то перспектива світить в житті нашим дітям, до чого вони мають прагнути і чого добиватися, коли часто-густо та мета стає недосяжною. І змушені жити наші молоді люди без відчуття власного дому.Хоч є кредити на молодіжне будівництво, але на даний час у нього дуже високі відсотки. Хто вже уклав договір на таке будівництво, то коли буде готовий (збудований) будинок йому доведеться платити майже вдвічі від вартості помешкання.Залишається одне: нашим молодим треба чекати добрих часів. Але, коли ті добрі часи настануть?..
Роман Крижанівський,
пенсіонер
(16932)
(8)