 30.01.2008 - Пам’ять про Крути живаЧас не може знищити пам’ять про 300 юних українців-патріотів, котрі полягли неподалік Ніжина, захищаючи путь ворогу до Києва, столиці молодої України.Історична довідка На початку січня 1918 року розпочався останній етап Української національно-демократичної революції. 6 січня радянські війська з Харкова і Лозової розгорнули наступ у північно-західному напрямку на Полтаву і Київ. Радянські війська діяли рішуче і нещадно. Перед захопленням Полтави М. Муравйов оголосив: “Я дав наказ вирізати всіх оборонців місцевої буржуазії”. Чим ближче наближалися війська до Києва, тим жорстокішими залишалися методи боротьби. На Київ наступали в основному російські радянські війська. Участь у поході кількох українських частин Ю. Коцюбинського, який був призначений головнокомандуючим усіма військами УНР, хоча ніякого впливу на прийняття рішень не мав, повинно було засвідчити, що на Київ наступають українські радянські сили, а не російські війська. Наступ просувався досить швидко, і за допомогою місцевих більшовиків були послідовно захоплені Полтава, Костянтинград, Ромодан, Лубни, Лохвиця, Гребінка. У цей час Московський загін особливого призначення під командуванням Знаменського зайняв Глухів і Кролевець, а частини Берзіна – Бахмач і Конотоп. У Бахмачі всі три армійські групи – Берзіна, Знаменського і Муравйова – з’єдналися під загальним командуванням останнього. Залізничний шлях зв’язував Бахмач із Києвом. Саме вздовж цього шляху і продовжували наступ об’єднані радянські сили. Зупинити їх було нікому. Головні сили, підпорядковані Центральній Раді, були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових збільшовизованих частин російської армії. Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач-Ніжин нашвидкоруч зібраний загін складався із 300 студентів, гімназистів-старшокласників і військових курсантів спробував перекрити шлях радянським військам. Більшість із них загинула. Ті, кому вдалося вціліти, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 16 січня 1918 року. 17 березня 1918 року, коли більшовики залишили Київ, а в столиці знову перебувала Центральна Рада, тіла 27 юнців, які загинули в бою під Крутами, були поховані на Аскольдовій горі. На могилі видно дошку з написом: “На заклик Вітчизни вони озвалися, пішли і віддали, що мали...” Нижче – “В пам’ять про студентів, які полягли за волю України у січні 1918 року під Крутами у нерівному бою з більшовицькою навалою”. Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. В віках віків бійці нетлінні, Герої Крут не вмруть!..   Цьогоріч випала пам’ятна дата – 90 років, що відділяє нас від трагедії під Крутами. До цієї дати в районі тривають пам’ятні заходи у навчальних та культурно-просвітницьких закладах. Міська бібліотека-філіал для дітей часто проводить свої заходи спільно із працівниками Чортківського краєзнавчого музею. 28 січня спільно із бібліотекою в музеї відбувся урок історичної пам’яті під назвою: “Любіть Україну, як вірні сини, як юні сини, що життя віддали, під Крутами всі як герої...” На урок у музей прийшли учні Чортківської гімназії “Рідна школа” ім. М. Шашкевича з класним керівником Іриною Качур. Дорогами історичної пам’яті, пам’яті героїчної і нетлінної, адже по спливі 90 літ вона залишається жити в наших серцях і умах, повели юнь молода бібліотекар Ірина Колівошко та, опираючись на історичні віхи, крізь призму патріотизму, цікаву і захоплюючу розповідь повів директор Чортківського краєзнавчого музею Яромир Чорпіта. Книжкова виставка “Пам’яті героїв Крут” була наповнена добіркою матеріалів про героїку юних патріотів, що полягли в нерівному бою під Крутами. Завідуюча бібліотекою-філіалом пані Марія Марчишин здійснила цікавий бібліографічний огляд літератури. Юні гімназисти Марія Оліярник, Аліна Шуткова, Софія Калиній, Діана Дунда, Таня Шуричайло, Таня Крок, Аліна Ядзвінська і Юля Гринюка читали поезії відомих і не зовсім, але достоту талановитих авторів, про трагедію, що стала символом патріотичної гідності. У часі уроку історичної пам’яті була представлена цікава репродукція картини “Бій під Крутами” (українські термопілі) Олександра Климка, 1936 року, яка зримо відобразила трагедію, що не стирається з часом. Як зізналася завідуюча бібліотекою-філіалом Марія Марчишин, при книгозбірні незабаром розпочне свою роботу гурток “Юний краєзнавець”, і юні гімназисти, які взяли участь в цьому уроці історичної пам’яті, будуть виплеканим грунтом для виховання покоління молодих краєзнавців. Віра Стасин Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=754 |