A A A
Розмір шрифта: Минулої п'ятниці відбулася презентація книги "Перед аркушем чистого паперу" члена Спілки журналістів України, журналіста від Бога Петра Шептицького. Але відбулася презентація тоді. коли автора вже два роки немає в живих.

Прожив Петро Степанович усього 53 роки. Жив - немов горів. Друкувався у республіканській та обласній пресі. Працював у Теребовлянській "Трудовій славі". Під час служби в армії працював журналістом у дивізійній газеті. Згодом - у "Зорі комунізму", що пізніше стала газетою "Голос народу" на Чортківщині. Одразу ж після катастрофи на Чорнобильській АЕС тиждень перебував майже у самому пеклі атомного монстра. Написав серію репортажів. Можливо і це перебування в зоні полинового лиха прискорило його відхід у інший світ. Петро Степанович знав, що багатьох робітників, які в той час були разом з ним, вже давно немає серед живих...
Він був одним із невгамовних новаторів, співзасновником першої демократичної газети Чортківщини "Досвітні вогні", яка фактично народилася у нього вдома на столі: без комп'ютерного обладнання, заробітної платні. Шептицький не раз перемагав на республіканських та обласних конкурсах журналістської майстерності. Іронія долі невгамовна: багато хотіли зватися його друзями, проте перша книжка, що вийшла після смерті журналіста, вийшла з фінансової підтримки його дружини Оксани. "Перед аркушем чистого паперу" - таку назву дістала книжка. Усі світові шедеври колись починалися з чистого білого полотна чи паперу... Мабуть це є символічним, бо душа того, хто творить повинна дорівнювати чистоті білого паперу... Мабуть і сам Петро Шептицький замислювався не раз над сутністю чистоти аркуша паперу...
Бо, власне, цю рису в ньому визначали усі виступаючі на презентації. Книжка побачила світ у СМП "ТАЙП" в Тернополі. Редактор - Володимир Погорецький, коректор Анна Блаженко, верстка і художнє оформлення Марії Анісімової. "Святий хліб", "Заробітчани - ми", "Самотність", "Без любові ще зелене листя чахне", "9-та рота, 1-й взвод", "Наодинці з травневим надвечір'ям", "Діалог недопалків", "Я люблю вас усіх, та найбільше люблю Україну..." - такі назви мають його різнопланові оповідання, що увійшли до цієї збірочки оповідань. Загалом в книгу увійшло 20 оповідань автора.
Презентація книги відбулася у районній книгозбірні. Спочатку планувалося, що прийдуть тільки рідні і близькі, але читальна зала була заповнена повністю, дехто стояв і слухав за дверима... Звучали спогади, віршові та пісенні рядки тих авторів, яких любив Петро Шептицький.
Виступали друзі і колеги, рідні і малознайомі за життя з автором люди. Панувала аура відкритості і довіри. І слова редактора книжки, і давньої приятельки ще із студентських літ та колеги по роботі Анни Блаженко, колеги по роботі у "газетах "Досвітні огні", "Ратуша" Марії Анісімової, рідного брата Петра Степановича Володимира Степановича, друзів - Ігоря Песікова (останній ще й сусід), Георгія Хадзарагова, учня автора Руслана Новака лилися теплотою і щирістю. Прилучалися й ті, хто мало його знав до спільного спогаду.
Лунали пісні "Материнська любов" і "Канни" у виконанні Галини Бандрівської, романси у виконанні Георгія Хадзарагова, і напослідок - С. Галабурди "Яворина". яку Петро Степанович, будучи особисто знайомим з автором. високо оцінював.
На презентації - спогаді задавала тон відкритого спілкування ведуча Олександра Іванців.


Віра Стасин