A A A
Розмір шрифта: Завжди, коли дує західний вітер, ми маємо щільно закривати вікна, щоб врятуватися від їдкого, смердючого диму, який іде з часто тліючого міського сміттєзвалища, що існує всупереч усім санітарним нормам і здоровому глузду... Зі слів заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства В. Кіндяка можна зрозуміти, що тема впорядкування сміттєзвалища для мерії не є пріоритетною. Цитую: „Зазвичай ми щороку надаємо певні пропозиції у Тернопільську облдержадміністрацію. А як далі буде – складно сказати” (газета „І плюс” №37, 26 вересня). А всі інші, так звані „гілки влади”, я вважаю, взагалі мовчать. Мабуть думають про щось своє...

Можливо – про ресурси і прибутки? Але ж майбутнім поколінням знадобляться не тільки ресурси. Не менш потрібні їм будуть місця для захоронення відходів, яких стає все більше. І навіть, якщо новий полігон для сміттєзвалища буде збудований (а його і не збираються будувати в найближчі роки) до самої Ягільниці, цього все одно не вистачить. І такі сміттєвалища для світу вже пройдений день.
Україна, у порівнянні з країнами ЄС, має дуже високі показники утворення та накопичення відходів у виробництві та споживанні. На сьогоднішній день у державі накопичено понад 35 млрд. тонн відходів. Площа земель, зайнятих ними, становить за різними оцінками 130-160 тис. га (Моніторингова доповідь 2006 р.).
І якщо в країнах ЄС на тисячу доларів валового продукту нараховується 32 кг відходів, в Польщі – 124 кг, то в Україні – 15 тонн!
І, разом з тим, у нашій державі працює на повну потужність тільки один (!!!) сміттєспалювальний завод із застарілою та небезпечною технологією, тоді як, наприклад, у маленькій Японії функціонує 3 тисячі сміттєспалювальних заводів, що використовують екологічно сприятливі технології. (До речі, в Японії настільки чисто, що навіть попіл від сигарет не дозволяється стряхати на вулиці. Іноземним туристам роздають маленькі попільнички для сигаретного попелу).
В кожній країні існує проблема відходів, але люди стурбовані цим і постійно працюють над новими технологіями переробки сміття, зменшення його кількості. Зокрема, в останні роки все більше популярними стають технології переробки сміття на газ або електроенергію. А у нас з даного приводу робиться дуже мало, майже нічого. І не виключена можливість, що ми скоро можемо пропасти, зникнути з лиця землі, отруєні і завалені своїм же сміттям, як якісь недолугі дикуни, а не цивілізовані люди XXI століття. А ще хочемо у Європу! Хто таких нечепур візьме у ЄС? Аборигени Австралії і Америки, які не були „цивілізованими” людьми, але мали природну мудрість, за багато століть не порушили екосистему природи: водойми, ліси, земля - все було чистим, як у перший день творіння. Але повернемося в Україну. На 700 (!) українських звалищ щорічно вивозиться від 10 до 15 млн. тонн ТПВ (твердих побутових відходів). За підрахунками фахівців, тільки на 90 великих звалищах можна зібрати до 400 млн. м куб. біогазу за рік (Див. журнал „Зелена енергетика” № 1, 2002 р.). На жаль, сьогодні цей потенціал у нашій країні абсолютно не затребуваний. Позитивним прикладом використання технології збору і утилізації біогазу на звалищах ТПВ може слугувати Данія. На усіх великих звалищах і на старих „використаних” цієї країни встановлені і працюють біогазові системи, призначені для виробництва електроенергії. Зараз датські компанії, які реалізували ряд успішних проектів, шукають замовників за кордоном, впроваджують такі проекти у Польщі, Південній Кореї та в інших країнах. (Інформація до роздуму!).
Досвід виробництва електроенергії із біогазу, зібраного на звалищах, показав, що в Данії термін окупності проектів складає 2-3 роки. Основним чинником швидкоступності є простота і дешевизна нового підходу, розробленого і застосованого в компанії „Депонігаз”. Спеціалісти вважають (Журн. „Зелена енергетика”, №4, 2002 р.), що цей досвід можна з успіхом використати на відносно невеликих українських звалищах, які є в будь-якому районному центрі, а також в обласних центрах районного масштабу (Також інформація до роздуму!).
У багатьох країнах світу біомаса становить значну частину в структурі отримання енергії особливо в малих містах і сільській місцевості. Наприклад, у сільській місцевості Китаю з біомаси було вироблено за минулий вік 40 відсотків енергії спожитої для побутових потреб. В країнах ЄС залишки такої енергії дають у продаж, а наприклад, у Швеції та Швейцарії біогаз збагачується і далі використовується як паливо для автомобілів. А у нас? Це питання риторичне, бо самі знаєте, що маємо у нас...
Мудрі люди не соромляться ставити вітряки, щоб брати енергію, роблять газ із сміття, гною, відходів, солярку з рип’яка, а у нас прогрес доходить до того, що люди зсипають сміття там, де живуть, де стоять: в підвал, сусіду під вікно, на вулиці, в лісі, на березі річки, а то і просто в річку. Це не підлягає ніякому розумінню. Тут вже не звинуватиш владу. Ніякий, навіть самий недбалий мер міста, не каже людям бруднити навколо себе. І не каже палити купи сміття (і це в чорнобильській зоні!) у себе на подвір'ї, в лісі. Я бачила, що навіть з цвинтаря вже не утрудняють себе вивозити сміття. Просто палять його, утворюючи стовпи отруйного газу. Ми з вами не раз бачили великі і малі купи сміття, які димляться, отруюють повітря, яким ми дихаємо, воду, яку ми п’ємо, псують краєвиди, поглинають гектари цінної землі навколо міста... Крім того, газ метан, що утворюється при згоранні сміття, потрапляє в атмосферу і додає свій „внесок” в зміну клімату на Землі, прискорює глобальне потепління.
Людей, які кидають сміття всюди, неможливо зрозуміти і виправдати. Тут потрібні хіба що штрафні заходи і штраф повинен бути великим. Колись Чингисхан наказував негайно відрубати голову тим, хто засмічував водойми. Уявляєте, якби раптом Чингисхан повернувся? Скільки мешканців вулиць Надрічної і Шопена залишилися б без голови ?.. Особливо ті, що розташували свої туалети просто над річкою! А якщо говорити серйозно, то може б міліція зайнялася цим питанням? У нас поки що немає екологічної міліції, але є муніципальна. Де ж вона? Без сумніву, ми всі розуміємо, що з сміттям треба щось робити і робити негайно. Адже люди, які розкидають і палять сміття, порушують і закони держави. Але розглянемо проблему з іншого боку: чи не забагато сміття ми „виробляємо”? За окремими джерелами на одну людину виходить більше 70 кг сміття в рік. І це не все! В літній період кількість відходів зростає в кілька разів ( ремонти, сміття з городу, двору тощо). А чи все це треба викидати?

Для початку подивимося, з чого складається наше сміття? Це, звичайно, не дуже приємна процедура, але треба... Не полінуємося і складемо такий список . Наприклад: „Опис сміття”. І ви побачите, що у вашому відрі дуже мало „справжнього” сміття, а все решта буде називатися інакше.
До речі, уся Європа уже давно сортує сміття. Наприклад, у Швеції (одна з найчистіших країн світу) кожна сім’я будь-яких статків робить це, охоче розуміючи відповідальність за екологію, і не полінується відвезти пляшку з кольорового скла в інший кінець міста, якщо в їхньому районі приймають тільки біле скло. Сортують навіть пакетики від чаю – пакетик окремо, етикетка окремо. З молодших класів вивчають „Домашню екологію”.
Отже, сортуємо... І перше, що ми відкладаємо окремо, це – „шкідливі і небезпечні відходи” – батарейки, акумулятори, автопокришки, банки і балончики від газу, фарб, лаків, отруйних речовин тощо (перелік чималий). Ці шкідливі речовини потрапляють в землю, річки, в ґрунтові води, в рослини... і вертаються до нас ще більш отруйними. В цивілізованих країнах такі речі вже давно здаються окремо і відбувається їх переробка. А – ми?
Сортуючи далі, ми бачимо, що більша частина сміття, яке ми викидаємо, є вторинні ресурси, і їх можна використати ще раз. Наприклад, скло і метали можна переплавляти багато разів і якість їх не погіршиться. І при переплавці витрати енергії і сировини набагато менші. А це означає, що в повітря вийде менше забруднюючих речовин, які виділяються при виробництві теплової чи електричної енергії.
Паперові відходи також можуть перероблятися у справу, а вони займають приблизно 27% нашого відра. Де ви, піонери у червоних галстуках, які колись час від часу збирали залишки макулатури? А хіба тепер це не можна зробити? Скільки б дерев збереглося! Адже для виготовлення паперу потрібно не тільки великі витрати енергії, для його виготовлення вирубуються ліси, площі яких скорочуються у всьому світі. Кожний кілограм паперу, який іде на вторинну переробку, не тільки економить енергію, але й рятує одне дерево.
Відкладаємо окремо і пластмасу, її також можна здавати на переробку. Голланці, шведи і німці роблять з неї компостні баки, мішки для сміття і навіть садові меблі. А в Україні тільки 8 відсотків загального обсягу відходів використовується як вторинна сировина.
У нас залишилася органіка: харчові, садові відходи. Вони складають 40% того, що потрапляє у смітник, і їх можна використати для виготовлення компосту. Спеціалісти кажіть: "Компост - це відмінне добриво, суміш набагато краща багатьох хімічних, по суті своїх отруйних. Зрештою, ви робите компост, якщо у вас є садова ділянка чи город. А якщо немає? В багатьох країнах харчові і садові відходи, складають значну частину тої самої біомаси, яку переробляють на біогаз і електроенергію". Невже у нас цього ніхто не спроможний зробити?
Впевнена, що всі, хто читатиме цю статтю, охоче будуть здавати скло і метали, макулатуру у пункти прийому, але населення має знати, де вони знаходяться і як працюють. Всі ми можемо зробити багато корисного, не прикладаючи для цього великих зусиль:
1. Сортувати і здавати треба тільки сміття, яке можна використати або переробити;
2. Скоротити кількість побутових відходів;
3. Зменшити кількість небезпечних відходів і не змішувати їх з побутовими.
Хай у вашому будинку не буде отрути! Часто ми змиваємо у раковину або у туалет отруту, яка може отруїти ціле водоймище.
І ще кілька порад з “Домашньої екології”:
Купляйте менше сміття:
- спробуйте подивитися на свої покупки з точки зору сміттємісткості – скільки сміття ви привезете додому і який відсоток складає те, що вам необхідно;
- подумайте, які одноразові предмети ви переважно використовуєте для домашніх справ і спробуйте заміняти їх багаторазовими;
- враховуйте спосіб упаковки товару при виборі покупки – вибирайте товари багаторазового використання;
- візьміть за правило: завжди мати із собою сумку з ручками або пакет для ваших покупок, щоб не купляти кожен раз новий пакет і нову упаковку. (Уявіть, що 10 млн. українців одночасно викинули поліетиленовий пакет і не смійтеся над пенсіонеркою, яка багато разів використовує навіть маленькі пакети – вона робить мудро). П’ять – шість поліетиленових пакетів в тиждень не відправлених в сміттєвий блок означають 55 не використаних літрів нафти в рік, що на 150 кг на рік скорочує викиди вуглекислого газу та інших газів, які створюють парниковий ефект. А у нас поліетилен не переробляється і роками лежить, отруюючи землю.
Старим речам – нове життя. Велика популярність речей, які були в користуванні доводить те, що для одного – непотрібне сміття, а для іншого – бажане придбання. Речі, які ви не хочете або не можете зберігати: старий одяг, меблі та інше – можуть отримати друге життя.
В багатьох країнах є магазини-склади (це, як правило, бізнес пенсіонерів), куди люди привозять речі домашнього ужитку, там їх ремонтують і продають недорого.
В цих магазинах завжди є покупці: хтось шукає дешеву річ, а хтось знаходить для себе оригінальні меблі чи ретро-холодильник. Там можна купити акуратні в'язаночки дров для каміну чи вогнища.
І останнє: більше ремонтуйте.
Раніше ремонтувати поламані речі було справою звичайною. Але і зараз ви можете дістати задоволення від ремонту і перетворити це у хобі. Коли це увійде у звичку, ви зможете подовжити життя багатьох речей, заощадити гроші і природні ресурси. Всі поважають англійців, які дбайливо і з любов’ю зберігають і реставрують старі речі, інтер’єри, будинки, навіть садочки і пейзажі, зберігаючи не тільки ресурси, а й історичну пам’ять, національну гідність, почуття природної краси. До речі, в Англії, Німеччині, Голландії є магазини, де можна знайти приладдя і інструменти для будь-якої ручної праці і там, в магазині, знайти книги, альбоми, диски, де є різні взірці і описи робіт.
Чому так повільно приживається у нас те, що добре і корисне?
Але повернемося до нашого сміття. У нашому відрі залишилось мало з того, що є справжнім сміттям. І щоразу, коли ми здаємо розсортоване сміття – ми зменшуємо затрати сировини і енергії, зберігаємо природні ресурси, землю і себе. Напевно доведеться довго чекати поки владні структури щось зроблять чи організують. Треба самим постійно працювати над зменшенням кількості сміття, сортувати і здавати його. А якщо наша влада організує справжню боротьбу за чисте місто, чисту землю, люди будуть вдячні таким керівникам.


Людмила Чижишин, член ЕГО “Зелений світ”,
викладач Чортківського педагогічного училища ім. Барвінського