 17.10.2007 - І смішно, і грішно, або згвалтована уяваДві історії, про які йтиме мова сталися у нашому місті - тільки у різний час. Одна – влітку, інша - під завісу другого місяця осені, жовтня. Та, не зважаючи на пори року і пригоди те, що трапилося з головними "героїнями" цих історій чимось між собою схожі.Полудень, спекотно. Олеся відправилася на автобусну зупинку чекати на бус, щоб поїхати до обласного центру на навчання. Напевно, не дуже хотілося пектися під жагучим літнім сонцем, а тут ще бойфренд підійшов - так усе Олесине бажання вчитися геть випарувалося. Віталій (з етичних міркувань усі імена змінено) - коханий дівчини, запропонував її подругу погуляти містом, а вже пізніше поїздом добиратися до Тернополя. На такій версії і зупинилися. Та за словами Олесі, прийшовши на вокзал у потрібний час, вони довідались, що поїзд поїхав швидше...??? Чи можливо це?.. Молоді люди від цього зовсім не засмутилися, навпаки - чому б і не повеселитися? Привокзальне кафе послужило закоханим і їхньому підоспівшому товаришу притуловиськом для пивних чаркувань. Олеся, кажуть, не пила... Лише ласувала морозивом. То чому ж потім втнула таку нісенітницю? Яку саме - дізнаєтеся згодом. Дівчина до вечора все ж гадала потрапити до обласного центру, але чомусь так і не зробила цього. Спершу погостювала в оселі коханого, а потім знову ж вирішила в компанії двох юнаків погуляти околицями міста, порозмовляти на лавочці вечірньої літньої пори. І нічого, абсолютно нічого кримінального у цьому немає, - скажете ви. Справді, чи ж одне юне дівча не сильно хоче гризти граніт науки і розважається як собі заманиться? І ніхто не карає за це, якщо, тим паче, дівча уже повнолітнє. Олеся - повнолітня. І не лише за українськими законами, а й за європейськими. Їй - 21 рік. Отже, погулявши чортківськими вуличками, хлопець з дівчиною пішли ночувати у помешкання батьків юнака. Любощі, в деталі вдаватися не будемо, ранкова кава і знову ж знайома дорога на вокзал, щоб все-таки потрапити на навчання. Віталик зі спокійним серцем відправив кохану до Тернополя і гадки не мав, що прийде їй на думку у переповненому вагоні. Олеся, трохи проїхавшись потягом, покинула його та подалась до чергового, щоб зателефонувати родичеві з проханням забрати її з цього місця. Про причини обіцяла повідомити пізніше. Не дочекавшись родича, дівчина вийшла на трасу, спіткнулася на бруківці - поранилася. Потім "спіймала" легківку і повернулася до Чорткова. А родичеві розповіла цікаву історію про її згвалтування невідомими трьома чоловіками, які "підібрали" її на дорозі, на голову натягли мішок і вивезли в якусь закинуту та забуту людьми місцину... Хоча за кермом легківки, яка Олесю везла до міста, була жінка... Родич зателефонував у міліцію. Якийсь час правоохоронці шукали неіснуючих гвалтівників з мішком... Затрачали дорогоцінні хвилини своєї роботи на віртуальних злочинців - поки Олеся "не розкололася". Усе видумане, зізналася вона, ніхто нікого не гвалтував. То що прийшло дівчині на думку так опаплюжити себе, власноруч зіпсувати собі репутацію, залишилося загадкою. Як стверджує мій знайомий психолог, дівчина потребувала чиєїсь уваги, і саме таким нетрадиційним способом вирішила добитися її. Психолог каже, що в сім'є цієї дівчини, напевне, жорстока дисципліна, неможливо самореалізуватися, показати своє "я", а потрібно лише без заперечень підкорятися старшим. Це й привело до такого нехепіенду. Над цим варто задуматися окремим батькам, які, незважаючи на вік свого вже дорослого чада, занадто "пресують" його душу та розум. Історія друга. Жовтень. Майже північ. За огорожею одного Чортківського особняка чується ледь вимовлене: "Допоможіть!" Власники будинку "озброївшись" ручною лампою, стривожені й перелякані ідуть на звуки. І тут їхнім очам, ні, не ввижається, а таки цілком достовірно бачиться молоде майже голе дівчинисько. Трохи дощить, а дівча від холоду трясеться й плаче, закриваючи своє наге тіло кофтиною: ні взуття, ні штанів, ні сумки... Господиня оселі, куди приблудила юнка, переконливо бачила, що остання п'яна. Та все ж не могла не змилуватися над чиєюсь, хоча і не цілком пристойною дитиною. Завели до кухні, напоїли гарячим чаєм, зодягнули, взули і викликали міліцію. Не віддавати ж її голісіньку під слідство?", - каже жінка, що півночі затратила на п'яну "гостю". Поки чекали на міліціонерів, дівча сплітало усілякі небилиці. Нібито їхала вона з Тернополя, завезли її невідомі до лісу, а далі вона нічого не пам'ятає. Лише впевнена, що над нею поглумилися... Версії мінялися різні, та так ніхто й не зрозумів, що саме трапилося з Тетяною. Раді тим, що міліціонери забрали "знайдене", господарі пішли спати, та все ж сон ніяк не йшов. Не черстві ж людські серця: думали, що ж насправді сталося з цією молодою дівчиною? Про це я й намагалася уявити, за просьбою тих, хто обігрів Таню, у Чортківському райвідділі міліції. А було все так. Тетяна їхала з Тернополя додому - в одне із сіл Борщівщини. Перед тим зайшла в обласному центрі у придорожнє кафе - випила трохи і сіла в автобус. По дорозі ще подолала дві пляшки пива, а далі, як кажуть, загубилася в просторі. Не пам'ятає, як з чортківського центрального автовокзалу потрапила в ліс і що з нею сталося дальше. Та коли юну Таню завезли в санмедпропускник чергові міліціонери, виявилося, що вона перебуває у середньому стані сп'яніння і ніякої медичної допомоги не потребує. Ніхто її не гвалтував, не бив, ніяких пошкоджень на її тілі не виявлено. Запитаєте, а чому ж гола була? І я запитувала? У райвідділі пояснили, що якщо людина замерзає - їй стає ніби жарко, тіло пече і вона підсвідомо зриває з себе одяг. Так, напевно, було і з Тетяною, хоча вона сама цього не пам'ятає. Вранці юнка відправилась додому в старому одязі та взутті її рятівників. Чи винесе вона урок з цього випадку? Чи хоча б в думках подякує тим, хто врятував її від холоду і темної ночі у чужому незнайомому місті? Цього ми вже не дізнаємося... Та прикро, що такі молоді дівчата розпочинають своє доросле життя з таких моторошних сцен. Життя - не кіно, і не так легко змінити його сюжет у наступній серії... За надану інформацію ми вдячні прокурору Чортківського району, старшому раднику юстиції Б.В. Іжуку та капітану міліції, начальнику карного розшуку А.С. Свинарчуку. Може, ця стаття захистить чиєсь молодече життя від непродуманого вчинку, зупинить перед налитою чаркою і відверне сором, біду. Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=663 |