A A A
Розмір шрифта: Він не любить брехні: ні на роботі, ні в повсякденному житті... Він завжди каже, що думає, і веде себе так, як йому підказує серце... Секрет його успішності в цілеспрямованості та наполегливості - він не зупиняється на досягнутому і постійно дивує чимось новим. Його поважають, а інколи й бояться підлеглі. Йому заздрять невдахи бізнесмени і шанують колеги-співвласники. Це директор ТзОВ "Чортківська Племтахофабрика" Роман Миколайович Кузь.

Переступивши поріг великого підприємства зранку-раненько, я довідалась, що Роман Михайлович "на наряді". Саме так, як у військовослужбовців, називається їхнє ранкове зібрання. "Напевно і дисципліна військова," - подумалось відразу. Почекавши трохи у приймальні, я почула твердий голос самого директора - він давав вказівки робітникам. Потім вийшов, запросив до кабінету. Першим, що кинулось в око - це крісло керуючого. Величне, немов царське, підкреслювало ще більше могутність і силу Романа Михайловича, який, в свою чергу, також відповідав статурою та ростом розкішному кріслу. Романа Михайловича повсяк час турбували телефонуючі - вирішували нагальні питання, просили поради. та наша розмова була цікавою та невимушеною - щира людська простота Романа Кузя налаштовувала на різнобічність у бесіді. Про роботу та особисте життя, про плани та людські цінності в інтерв'ю з директором ТзОВ "Чортківська племтахофабрика" Романом Михайловичем Кузь.

– Романе Михайловичу, довгий час "Чортківська Племтахофабрика" була у так званому простої, поки потрапила у ваші господарські руки. Які кроки було зроблено на шляху до успішного бізнесу?

– Я не можу сказати, що в мене аж такий успішний бізнес. Усе виходить не дуже легко - часом триває роки. Інколи бувають падіння або, як називаємо, проколи. Але трапляється щастить у справі. Тому я і не зациклююся на одній галузі, а свій бізнес розширив по різних сферах. Займаюся птахофабрикою. На сьогоднішній день маємо 130 тисяч курей, розводимо водоплавну птицю, інкубацією. Маємо п'ять тисяч гектарів землі. І так помаленько працюємо.

– Що можете сказати про обладнання, яке закупили для птахофабрики?

– Ми справді закупили нове обладнання - надали перевагу вітчизняному виробництву. Це - "Ніжин-Сільмаш", обладнання для вирощування молодняка і для курей-несучок. У Гусятинському районі, де ми також працюємо, ми взяли фабрику, купили ферму, переобладнали все на нове, і таким чином вмістимість одного приміщення стала дорівнювати 100 тисячам молодняка. На Чортківській "Племтахофабриці" встановили також нове обладнання для курей-несучок, під яйця.

– Кажуть, що яйця з птахофабрики будуть дешевші в порівнянні з домашніми. Що скажете з цього приводу?

– Я думаю, що так. У зв'язку з тим, що буде велика кількість яєць, то і ціна буде дешевша.

– Таки мешканці нашого міста можуть на це надіятися?

– Так.

– Романе Михайловичу, успішна підприємницька діяльність залежить від характеру, наполегливості, зв'язків, чи просто, як кажуть, успішно лягли карти?

– Не так все легко, як видається збоку. Справа в тому, що кредити були і на початках, є і тепер. Ризикуємо багато. На одному програємо, в іншому залишаємося з плюсами. Гадаю, не потрібно боятися, а продовжувати розпочату діяльність.

– Молодість не стоїть на заваді кар'єрного росту?

– Навпаки. В молодих більше сили і часу здійснити поставлену перед собою мету.

– Романе Михайловичу, одні в дитинстві мріяли бути льотчиками, інші - лікарями. А ви мріяли про кури і яйця?

– (Сміється). Можна і так сказати. Я починав з маленького бізнесу. Приблизно 8 років тому, коли проживав у своєму рідному селі у Жабинцях, в мене був мініінкубатор. Починав я з того, що купляв в людей яйця, інкубував і продавав населенню. Мені ця справа припала до душі, і я закупив 400 качок та 200 гусей, взяв в оренду ферму. Так і працював. В один період я підійшов до моїх сьогоднішніх співвласників, запропонував свої ідеї, вони мене вислухали і допомогли придбати "Чортківську Племптахофабрику". З того пішов великий бізнес.

– У вас є якась біологічна чи ветеринарна освіта? Чи все починалось просто як хобі?

– Я за спеціальністю економіст. Але дуже люблю живність, природу, землю. Приємно, коли є врожаї. Ми маємо землю в трьох районах: в Чортківському, в Заліщицькому і в Гусятинському. Це - людські паї.

– Як вважаєте, люди задоволені співпрацею з вами?

– Думаю, що так. Ми з усіма розраховуємося і всім видаємо паї. Хоча вгодити кожному неможливо. Є ділянки, які ми вже викупили. Це - майнові паї, а земельні паї орендуємо.

– Скажіть, справжня дружба, а не бізнесплани, бізнеспроекти, а щира людська дружба існує між підприємцями?

– Так, на щастя є такі люди, які щиро допомагають у всьому - не лише по роботі, а й у важкі переживання, з ними можна поговорити по душах, як кажуть, довіритись.

– Романе Михайловичу, які стосунки у вас з підлеглими і який у вас стиль управління?

– Я вимогливий до підлеглих, але вважаю, що стиль управління все ж демократичний. Якщо людина добросовісно виконує роботу - даю премію, а буває - наказую.

– Про вас кажуть "людина з "характером". Вас навіть бояться. Що скажете про це?

– Я така людина, як і всі - і боятися мене не варто. (Сміється). Зрозумійте, що на нинішній день утримувати птахофабрику у місті не так легко. Крадіжки бувають - за це караємо. Люди навчилися, що колись все було державне і все можна "брати" собі, в такому дусі і продовжують.

– Романе Михайловичу, поки я чекала на вас, прочитала об'яву, що видається мед в рахунок заробітної плати, а ще, знаю, - видавалась зарплата живими гусьми. У вас проблеми з фінансами?

– Мед ми даємо не примусово в рахунок зарплати - хто хоче той бере і є багато таких бажаючих. В рік ми збираємо десь біля 400-500 кг меду. У нас є пасіка, а ще худоба й свині, декоративні кури, це - у Заліщицькому районі в с. Торське. Друга фірма лише мені підпорядковуються. А гусьми ми лише раз давали зарплату, і люди їх зразу ж продавали.

– Вишка "Київ-Стар" на території вашого підприємства. Вона дуже турбує навколишніх мешканців, люди кажуть про можливу її шкоду на здоров'я. Що скажете на рахунок цього?

– "Київ-Стар" нам сплачує за оренду землі і все. А за шкідливість її для здоров'я я нічого не знаю, хоча тепер після вашого питання сам задумаюсь над цим.

– Мені також відомо, що птахофабрику, а вірніше, її очільників, звинувачують у "загноєнні" околиць Чорткова. До вас неодноразово через це звертались органи міської влади, чи не так?

– Проблема в тому, що люди понавозили від нас багато гною, понасипали довкола міста, а звинувачують птахофабрику. Тепер гній ми вивозимо на свої поля.

– Романе Михайловичу, архітектори стверджують, що в далекій перспективі птахофабрики як такої не буде. На її місці проляже житловий масив, а птахофабрику перенесуть за межі сельбищних територій. Як гадаєте, це є процесом довготривалим чи цілком неможливим?

– Право власності на птахофабрику наше - вона куплена, а не в оренді. Якщо би нас примусово виселяли, то нам повинні відшкодувати кошти органи міської влади, а цього вони зробити поки що не зможуть.

– Відомо, що не лише птахофабрика є під вашою егідою. Чим ви керуєте?

– Так, крім Чортківської птахофабрики, Заліщицький ПАП "Світанок", "Агропродукт - 2", "Добробут" у с. Чорнокінці. У с. Жабинці, що на Гусятинщині ми вирощуємо перепілки. З декоративних вирощуємо страуси. Останніх я дуже люблю, милуюся ними. Не продаю, вони лише для краси і моральної насолоди. В домашніх умовах ще їх не вирощують, люди не дійшли до такого рівня, щоб тримати вдома страусів. Ми спеціально для них виготовляємо корм, піклуємося про них.

– Немає "наїзду" на ваш бізнес?

– У нас такого ще нема. Та й яка радість претендувати на моє місце разом з величезними кредитами?!

– А ви впевнені в своїх можливостях, що зможете погасити кредити?

– Нічого не можу сказати...

– Романе Михайловичу, вас часто критикують?

– Віч-на-віч - ні. Знаю, що критикують поза очима. Але нема ідеальних людей. До серця близько критику не беру - усі ми з позитивними і з негативними рисами характеру.

– Ви самокритична людина?

– Так, часто свої вчинки я засуджую. Дуже люблю справедливість.

– Кажуть, ви дуже емоційна людина...

– Може й так. Все що мені подобається чи навпаки, я висловлюю зразу ж - буває і емоційно. Але думаю, це краще, аніж приховувати свої думки і почуття.

– Продовжіть речення. Гроші для вас це - ...

– Це потреба для життя, але краще мати товар, ніж гроші. Але найголовніше для людини - це здоров'я.

– Що для вас значить сім'я?

– Це - на першому місці. Для того ми й живемо на світі, щоб мати сім'ю. Мої діти - найдорожче, що є в мене. Хлопці носять імена дідусів: Василь і Міша, а ще донечка Валя. Молодший син в дитсадку розповідав, що буде директором, як його тато, а саме там, де курочки несуть яєчка.

– Що чекаєте від виборів, які скоро відбудуться і чи зміна державної влади якимось чином впливає на ваш бізнес?

– Я підтримую Президента і, звичайно, державна влада трішки впливає і на бізнес. Думаю, що після виборів великих змін у державі не буде.

– Чого чекаєте в найближчому майбутньому від "Чортківської Племптахофабрики", своїх підприємств і в особистому житті?

– В бізнесі-хороших результатів, відробити кредити. А в особистому житті - благополуччя та міцного здоров'я для сім'ї.

– Три епітети, якими можете себе охарактеризувати.

– Наполегливий, цілеспрямований, не люблю піаритися.

– Що побажає успішний підприємець, цікавий співрозмовник, знаний керівник в районі та поза межами Роман Михайлович Кузь читачам нашої газети?

– Успіхів. У всьому без виключення. А ще - здоров'я, хороших друзів та колег.


Ірина Зенчак-Гулька