 15.08.2007 - На Спаса ваша паляниця з медом?19 серпня - Всеукраїнський день пасічника Ось і літо підходить до кінця. Земля вмивається холодним осіннім дощем. Останнім замикаючим ключиком літа є Спаса. Духмяна паляниця з маком і медом. Мед у народі – справжній знахар здоров'я. Його використовують для лікування майже усіх хвороб. Україна цікава тим, що у нас багато пасічників. Сам Президент Віктор Андрійович Ющенко має свою велику пасіку. У народі кажуть, що цим золотим ділом може займатися тільки доброї душі людина. Щоб переконати в цьому читачів нашої газети, я із низкою запитань звернулася у Сусулівську сім'ю пасічників. Саме так, сім'ю, адже бджільництво у них - це домашня реліквія. Чотири покоління – і всі пасічники. Це не професія, а покликання. І на мої запитання відповідали майже всі члени сім'ї. Василь Дмитрович Галат – найстарший пасічник на селі, 1921 року народження. У 1939 році вступив в ОУН, учасник Другої Світової війни. – Пане Василю, я не можу відразу задати вам запитання про пасіку, знаючи про ваше славне минуле, розкажіть нам щось про це коротко. – У воєнний період я дійшов до станичного. Збирав хлопців, які хотіли вступити в УПА, йти служити. Я допомагав їм із відправкою, передавав зброю... Перший раз нас зібралося чоловік близько 30. А тут – руські солдати прийшли, тай почали стріляти з автоматів. Вони нас бачили і ми змушені були відійти в поле, заховатись. А нам сказали, що в селі залишилися ще наші хлопці. Я змушений був вертатися, щоб їх забирати. У мене була зброя на 15 патронів і граната. Зайшов у село, все обійшов, зібрав хлопців і привів до схованки. Тоді ми прийшли у Милівці. Там була наша організація. А коли я другий раз переправляв хлопців, то сталося так, що я не мав часу і вони змушені замість того, щоб йти в УПА, пішли в армію. А я собі подумав: можливо і я буду їм потрібен? І також пішов з ними. Служили ми у Києві, а 7 липня поїхали на фронт... Про ті давні часи можна багато говорити. – Ми знаємо, що у післявоєнні часи ви відновлювали могили, розкажіть про це? – Могилу та, що на аеродромі, ми з хлопцями ставили вночі, бо німці не дозволяли. Хто чим міг: хто відрами, хто мішками носили землю. За одну ніч зробили всю роботу. Я на цвинтарі поставив хрест за свої кошти. Коли робили могили, я очищав місце три дні, не знав, де її зробити. Адже не поставиш де-небудь. Я хотів знайти хоч якусь гільзу. І тут одного разу обернувся, а переді мною явився - солдат: в звичайній зеленій формі, дивиться на мене. Він, можна сказати, своєю появою допоміг вибрати місце для могили. Цього року, 6 травня, громада людей із священиком відправляли панахиду за померлих. І знову була знайома ситуація: три жінки під дубом помітили привида-солдата. Через страх нічого не могли сказати іншим людям. Хто і чому являється для нас є таємниця. Можливо, це хтось із членів УПА або солдатів "Бистрого", адже відомо, що на цьому місці загинуло приблизно 15 чоловік. Але то тільки припущення. – Що ви робили, коли закінчилися воєнні дії? – Після закінчення війни я одружився. Мені тоді було 26 років, а моїй дружині Орисі – 20. Ми вирішили розводити бджоли. Тато моєї дружини родом із села Росохача, мав свою пасіку. Я попросив, щоб він дав мені рій для власного бджільництва. Тато порекомендував мені замовити у селі Нагірянка, що я й зробив. То було якраз на Івана Купала. На початку своєї практики я зіткнувся з гірким досвідом. Прийшовши до покупця, підійшли до вулика і подумав, чого бджоли не вилітають? Потім, ми дивимося, а вони всі погинули. Надворі був кінець червня. Певний час падав дощ, меду не стало, можливо цукру не було. У нього тоді загинуло 15 сімей. Бджільництво – справа не легка. Треба мати багато досвіду, практики, щоб займатися пасікою. – Скільки приблизно бджолів в одній сім'ї? – То не завжди однаково, приблизно від 30 до 50 тисяч бджіл. – Коли розпочинається сезон бджільництва? – Наука тут безсила, тому по-різному буває рік у рік не випадає. В основному з квітня, коли починає цвісти верба і ліщина. Закінчується сезон приблизно у жовтні, коли перестають цвісти квіти. Взимку бджоли збиваються у клуби, так і сплять, сидять, їдять мед. А через те, що не літають, не використовують багато корму, тримають однакову температуру. Після Йордану (20 січня) вони вже відчувають весну. Матка починає червити, відкладає яєчка. Цікавим ще є те, що на осінь вони викидають трута. – Що таке трут? – (Сміється). Не що, а хто. Корові для розплодження потрібен бик, курці когут, так і бджолі для того, щоб розводилось потомство потрібен трут. Він тільки запліднює, не носить меду, але сидить і його їсть. На осінь, коли бджілки, які трудилися цілий сезон, трута-халявника викидають з рою на землю, не даючи йому їсти, так він і помирає. Адже узимку він ніякої користі не принесе, тільки мед буде їсти. – Бджоли такі жорстокі, адже викидають свого батька чи чоловіка? – (Сміється). Вони не жорстокі, а розумні. Адже у людей теж таке буває, якщо муж лінивий його не поважають і виставляють за двері. Матка несе яйця, робить молочко з меду і білка, годує потомство. А трут улітку, запліднивши матку, літає. Тому бджоли взимку обходяться без нього. – Як за часто вони розмножуються, який середній вік бджоли?  – На один вулик є одна матка, а бджіл приблизно 50 тисяч. Вона сама несе яйця, дві три тисячі на день. У жовтні вже перестає нести, і це потомство, яке вийшло останнє, воно й залишається на зиму, аж до квітня. Бджоли за зиму не зношуються, тому й живуть до півроку. Але якщо матка висиділа потомство влітку, то в середньому бджола живе до одного місяця. – Бджолі теж потрібно мати щастя, адже від того, коли появиться на світ, залежить її вік? – (Сміється). Ну, теоретично це так, але практично є випадки, які не може пояснити наука. Наприклад: один лісник розповів мені дивовижну історію. 8 грудня надворі мороз, глибокий сніг, рубає він величезного дуба, дивиться, а там – бджоли. Як таке може бути? Мороз – сильний, а бджілка-трудівниця лазить у дуплі. Тоді бензопильник зрізав дерево аж до двох метрів у висоту. На бензопилі бачить – мед. Почекали, коли рій застигне і зрізали дуба попри землю. У якій літературі написано, що мороз – надворі, а в дуплі – черва, бджолині яєчка... – Розкажіть, будь ласка, нашим читачам декілька "бджолинних рецептів"? – Дуже корисний є бджолинний укус, коли високий тиск у людини три-п'ять жала, і все проходить. Звичайно, це залежить від організму, можливо хтось має алергію, не всім підходить. Пилок помагає від нервової системи: на ніч чайна ложка. Прополіс – і на ліки, і на натирання. І навіть маточне молоко використовується у медицині. Одна ложка меду на стакан теплого молока помагає при безсонні. Мед використовується у косметології. Маска з меду відновлює шкіру обличчя і волосся. Очищується організм, коли ввечері на стакан води одну столову ложку меду розмішати, а вранці перед їдою випити. Мед допомагає на серце, покращує кровообіг, відновлює нервову систему... – Які є види меду? – Є такі основні види: майський, липовий, гречковий. Липовий – від простуди; гречковий – для печінки; майський – від задухи, бронхів, він є легким і лагідним. Липовий мед не всім підходить, бо дуже затягає; у гречці – багато заліза, дуже добре для тих хто хворів вірусом Боткіна (жовтухою). Є випадки, коли всі три види меду змішують, але я таке не практикую. – Як за часто ви крутите мед? – Це залежить від пори року і від того, як що цвіте. В середньому 4-5 разів на рік. Я за один раз беру приблизно від 15 до 20 кілограмів меду. – Медовий бізнес прибутковий? – Це не робота - це хобі, покликання, чи як це зараз називається. Але, звичайно, хто працює, то якусь гривню з того має. Літра меду в середньому коштує 20 гривень. – Зараз на базарі можна купити підроблений мед. Ви не думали цим займатися? Прибуток був би більший. – (Сміється). Бджоли треба любити, а не використовувати. Я не стою на базарі і не продаю мед. Мої клієнти самі до мене приїжджають. Для них ми перевірені часом. Декого знаємо вже більше ніж 20 років і не збираємося їх розчаровувати. Вони нам довіряють, а ми працюємо на своє ім'я. – А є різниця для бджіл, свій хазяїн чи хтось чужий? – Немає різниці, хоча бджоли дивують своєю пам’яттю, точністю. Вони знають своє місце. Якщо пересунути вулик, то вони будуть літати на старому місці. В інший вулик теж ніколи не залітають. – Як називаються ці дирочки, в які бджоли носять мед? Ми з ними стикаємося, коли їмо вощину. – Ці дірочки роблять бджоли, а називають їх хто як: комірки, чарунки, ячейки... – Я не можу зрозуміти, чому ці комірки однаковісінькі, начебто з форми. І як бджоли їх роблять, встигають заповнити медом? - Це одна із загадок природи. У бджоли є такі залози, кристали, які виділяють віск, з якого виготовляють комірки. Але якщо немає меду, то бджоли не будуть виробляти і віск. Це така закономірність. - Припустимо, бджоли вже зробили комірки для меду, але де вони його беруть? Я, дивлячись на цвіт квітів, не бачила на них ніякого меду. Як ви це поясните? - (Сміється). У готові наперед комірки бджоли носять нектар із квітів. Він випаровується в середньому до тижня часу і утворюється мед. Для випаровування потрібна волога, тому коли бджоли у природних умовах в лісі, то вони ніколи не поселяються у дупло сухого дерева, а у живе, щоб була волога. Колись мед виготовляли бджоли у дуплі, потім у природу втрутилася людина, щоби мати з того якусь вигоду. – Що ви побажаєте читачам газети “і плюс”? – Побільше їсти меду і залишатися здоровими. Іванна Нога Фото автора Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=588 |