і плюс

15.08.2007 - 159 сходинок додому. Щодня

Уже минуло півроку як мешканці дев'ятиповерхівок у Чорткові долають немалу кількість сходинок до власного житла. Ліфти не працюють. Численні звернення у різні інстанції не діють. Що робити? Як жити?

Добре, коли все добре, коли ти молодий і здоровий, загартований фізично, не повертаєшся втомлено з роботи, бо твоє життя суцільний відпочинок. Тоді ти можеш для свого фізичного удосконалення пробігтися з першого поверха на дев'ятий. Які проблеми? Нема проблем. Але тільки у такому разі, як вищезазначений, бо за будь-яких інших обставин, тут не до жартів. Ми іноді нарікаємо на проблему вийти із сумками на п'ятий поверх, а це ж вважайте - це ще так раз, тобто треба піднятися на дев'ятий. А коли ви живете на дев'ятому, і у підвалі у вас - картопля, закрутки - то проблема тягнути "непідйомні" сумки до власної кухні ще та річ. Ви, мабуть, завважили, що поки що мова йде про досконало здорових людей. А що робити тим, у кого здоров'я дало глибоку тріщину і про вихід "на волю", себто на свіже повітря, вдається лише тоді, коли в черговий раз треба пройти медичну комісію? То що робити в такому разі? Хто ж прирік недужих і поважного віку мешканців дев'ятиповерхівок на таке існування? Адже такі люди реально мешкають у дев'ятиповерхівках, тим паче, на останніх поверхах. Це не вигадки. А досить неприваблива реальність нашої чи то байдужості, чи то неспроможності вирішувати проблеми на користь простих громадян.
Люди уже тривалий час стукають в усі двері. Пишуть колективні звернення. Їм почасти відповідають. Але відповіді ці невтішні, бо доволі звиклі. За ними виростає ще більша пустота і приреченість. Саме так це розуміють вони, мешканці чотирьох дев'ятиповерхівок у Чорткові. Уявіть собі: всього чотирьох! Але це тільки так виглядає на перший погляд, адже в кожній з дев'ятиповерхівок - 70 квартир, плюс - одна "ліфтерська". А як це все помножити на кількість членів, які проживають у помешканнях, вийде чимала частка мешканців нашого міста. Невдоволена частка нашого міста. Емма Сомойлова - жінка із обмеженими фізичними можливостями. Для проходження лікарських комісій та для нагальних виходів "у світ" є її чоловік, котрий терпляче на власних руках зносить дружину з високоповерхів'я вниз.
Світлана Меснянкіна - молода жінка після операції змушена самотужки долати оті 159 сходинок до власного житла. Родина Марії Гульчак останнім часом змушена розділитися навпіл, з народженням онуки і складністю тягти візок на дев'ятий поверх, її діти змушені винаймати помешкання. Тривалі вправляння по декілька разів на день з витягуванням візка наверх втомили усіх. Проживання молодої сім'ї окремо від рідних додало ще інших клопотів, адже їм краще, коли вони усі разом. А тут ще й додаткові витрати на додаткове житло. Родини Ширінкіних, Лось, Шевцових, Сопіків терплять аналогічні незручності як і вищезазначені. У кожного своє. Але, як зрозуміло, таких як вони, немало.

Надія Ширінкіна: - Я не розумію, чому коли 30 відсотків людей не платять, 70 повинні страждати? Нам стверджують, що ліфти, хоч і робочі, не працюють через нашу заборгованість. Ми вже самі ходили по квартирах і цікавилися. Більшість, все ж таки, проплачує. А коли на перших поверхах люди не хочуть платити за ліфт, мовляв, вони ним не користуються, то хіба, приміром, я можу їх заставити? Окрім того, коли нам довели одну суму заборгованості, то при звірці мешканцями будинку, все виглядає значно інакше. Тоді у мене виникає інше запитання: куди діваються наші гроші? Чому така різниця? Адже люди показували квитанції, ходили звірятися в ПП "Житло?".

Марія Гульчак: - Звичайно ми не маємо таких важелів впливу, щоб заставити наших сусідів платити. Але чому вже впродовж шести місяців маємо страждати ми? Хто компенсує нам те, що ми терпимо? Хто нам поверне затрачені кошти за не надані послуги, за затрачене здоров'я, нерви, незручності? Хіба ми не люди? Чому з нами не рахуються? Окрім цього, я вважаю, що аргументи на рахунок того, що ліфти не працюють через заборгованість наших сусідів, просто налаштовує одних людей проти інших. Хіба раніше всі стопроцентно платили? Але такого не було, щоб ліфти простоювали. Та й не вірю я, що скажімо, в Тернополі так вже всі злагоджено сплачують, але не чула, щоб ліфти там простоювали, щоб люди ходили на дев'ятий поверх пішки.

Світлана Меснянкіна: - Це просто якась пропадня. Спробував хоча б хтось з чиновників щодня ходити на дев'ятий поверх пішки. Але ж нам доводиться так ходити по кілька разів і не з пустими руками. А що зробиш, коли картопля – у підвалі? Не знаю, що нам тут робити? Ми як у мишоловці. Квартиру продати неможливо, бо як вчують покупці, що помешкання на дев'ятому поверсі, то й слухати не хочуть про купівлю. Тільки щодня ходити - сил немає. Чому порушують наші права, хіба ми не люди? Куди я тільки не зверталася, просто якийсь глухий кут. Нас не чують. Здається просто за людей не мають. Чому раніше, як не було важко, ліфти працювали, а тепер - ні. Не розумію. Ну, не хочуть платити перші поверха, а робота ліфтів енергозатратна, то хіба не можливо заблокувати ліфти з першого по п'ятий поверх, і нехай вже тільки на верхній він курсує і менше тратить електроенергії? Ви розумієте, це просто вже сил наших немає. У нас чомусь за всі негаразди мають відбиватися тільки прості люди. Нікому до нас діла немає.

Вислуховуючи людські емоції справа нелегка, але необхідна. Ми вже стільки заборгували нашим громадянам, що пора вже подумати про них. Принаймні - увійти у їхні проблеми. А свої проблеми наші люди звикли вирішувати самотужки. Так було із зверненням до першого заступника прокурора Тернопільської області на особистому прийомі в прокуратурі Чортківського району з приводу відключення ПП "Житло" пасажирських ліфтів в житлових будинках по вулиці Незалежності № №84, 86, 88, 24-а в Чорткові.
Прокурором Чортківського району старшим радником юстиції Б. Іжуком була дана відповідь: "У ході проведеної прокуратурою району перевірки встановлено, що 1 лютого 2005 року ПП "Житло" надано дозвіл на обслуговування прибудинкової території по вул. Незалежності №№ 84, 86, 88, 24-а...
... Згідно договору від 1 січня 2006 року за №21 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем укладеного між ПП "Житло" та комунальним підприємством "Тернопільміськліфт" тариф на обслуговуваня ліфтів становить 0,25 грн./м. кв. загальної площі квартири. Відповідно до калькуляції проведеної в ПП "Житло" за 2006 рік з утриманням ліфтів фактичні затрати становлять 0,42 грн./м.кв. загальної площі квартири..."
Далі йдеться про велику заборгованість населення, котре станом на 1 січня 2007 року становила 9196,90 грн. та про неможливість подальшої експлуатації ліфтів через збитковість застосованого тарифу із фактично понесеними затратами, через що ПП "Житло" відключило роботу ліфтів з 1 лютого 2007 року.
Відтак, мешканці даних будинків пишуть колективні звернення до голови РДА Т. Капусти, міського голови І. Билиці та заступника голови Тернопільської ОДА О. Островському, де зазначають: "... ми, вважаємо, що є підстави для з'ясування, куди діваються сплачені нами кошти? Можливо мають місце факти зловживання службовим становищем зі сторони начальника ПП "Житло"?..
... За результатами звернення просимо організувати перевірку, яку доручити компетентним особам та прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України..."
Окрім цього, мешканці зазначають, що їм не правильно нараховують за утримання ліфтів, тобто, кажуть, необхідно рахувати не загальну площу квартири, а - середню для всіх квартир. Свої твердження вони виносять, спираючись на Постанову Кабінету міністрів України від 12 липня 2005 року за №560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", де у п.11 йдеться: "Витрати на технічне обслуговування ліфтів (Влз) визначаються за формулою

Влз = Вл: Пл,
де Вл - вартість обслуговування одного ліфта (без електроенергії) за місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та системи диспетчеризації, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства);
Пл - середня загальна площа квартир будинку (без квартир першого поверху), що обслуговуються одним ліфтом". Є лист від комунального підприємства "Тернопільміськліфт" від 7 липня 2007 року за №169 до міського голови І. Билиці (копія листа, направлена мешканцям дев'ятиповерхівки по вул. Незалежності, 24-а). У листі йдеться: "КП "Тернопільміськліфт" згідно договору з ПП "Житло" з 01.01.2006 року проводило технічне обслуговування та ремонт восьми пасажирських ліфтів, які розміщені в дев'ятиповерхових будинках Вашого міста. З 01.02 2007 р. КП "Тернопільміськліфт" згідно листа-прохання ПП "Житло" призупинило надавати вищевказані послуги, зробивши відповідні відмітки в паспортах цих ліфтів про їхню тимчасову зупинку на два місяці.
До теперішнього часу дані ліфти не працюють, пропозиції з відновлення їхньої роботи від ПП "Житло" не надходило, але, згідно вимог законодавства України, простій ліфта більше як 6-ти місяців потребує обов'язкового проведення пуско-налагоджувальних робіт, вартість яких складає до п'яти тисяч гривень на кожен ліфт.
Жителі вищевказаних багатоповерхових будинків Вашого міста телефонують на наше підприємство з проханням відновити роботу ліфтів.
КП "Тернопільміськліфт" надавало свої послуги в м. Чорткові по мінімальних цінах і готове надалі проводити технічне обслуговування і ремонт вищевказаних ліфтів на тих же умовах.
Крім того, КП "Тернопільміськліфт" отримало підтримку і розуміння начальника управління житлово-комунального господарства Тернопільської облдержадміністрації Б.Є. Скорика, який погодився запланувати на наступний рік кошти з Держбюджету на капітальний ремонт декількох ліфтів у м. Чорткові... З повагою, виконуючий обов'язки директора КП "Тернопільміськліфт" П.М. Майкович".
Сьогодні час, без перебільшення, складний, особливо для Чортківської міської ради. ПП "Житло", з усього видно, складає з себе повноваження обслуговувати житловий фонд міста, і проблему мерії додалося вище голови. Питання ліфтів - доволі непросте. Ми поросили міського голову Ігоря Михайловича Билицю розкрити своє бачення виходу з даного тупика.

І.М. Билиця: – На разі питання досить складне для вирішення, усе впирається в кошти. Хоч мешканці чотирьох дев'ятиповерхівок за 2007 рік частково погасили заборгованість, то за 2006 рік - ні. Борг становить 6254 грн. 1 лютого 2007 року представники ПП "Житло", мої заступники В.І. Кіндяк та А. М. Левкович проводили разом з мешканцями даних дев'ятиповерхівок збори, де було роз'яснено складність ситуації. Люди пообіцяли покрити заборгованість. Але станом на 1 лютого 2007 року борг становить: Незалежності №№ 24-а - 1559 грн; 84 - 1409 грн., 86 - 2001 грн., 88 - 1281 грн. Я б сказав, що одиниці сплачують стовідсотково. Ось до прикладу, у будинку, №24-а лише 11 квартир сплачують повністю. Ось і судіть, як тут бути, коли ми заборгували КП "Тернопільміськліфт" - 4800 грн.? А, окрім цього, для обслуговування ліфтів необхідно 5-6 осіб, які пройшли відповідні курси. На їхню зарплату на місяць необхідно виділяти мінімум 2 тис. грн. без урахування ПДВ. Де взяти кошти на зарплату таким людям? Задурно ніхто працювати не буде. Кожному треба утримувати сім'ю. Тим більше, ситуація ускладнилася ще й тим, що люди, які раніше обслуговували ліфти, розрахувалися, дехто виїхав за кордон. Я вважаю, коли б мешканці даних будинків вчасно розрахувалися за утримання ліфтів, такої ситуації б не було.
Тому ще раз звертаюся до громадян, будь ласка, розрахуйтеся з боргами. Треба платити. Інакше ліфти працювати не будуть.
Ось, виходить, таке замкнене коло. І не відомо кому вдасться розрубати цей гордіїв вузол, котрий немало дошкуляє обом сторонам... Хоча, видається, справа виглядає так: чим дальше в ліс, тим більше дров.


Олександра Іванців
Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua
Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=585