A A A
Розмір шрифта: 14-15 липня у духовному центрі Зарваниця відбулася всеукраїнська проща, присвячена родині.

“Як я возлюбив вас, так і ви любіть один одного” (І.В. 13.34)

На галицькому Поділлі, над річкою Стрипою, посеред пахучих гаїв і лісів, на зелених левадах лежить село Зарваниця. Воно з давніх-давен славне і знане в усій Галичині з чудотворної ікони Матері Божої. Рік-річно приходили туди тисячі паломників, аби помолитись перед чудотворною іконою Пречистої Діви Марії і просити її помочі, опіки і Покрову. Її історія сягає ХІІІ століття та поєднана із легендою про об’явлення Богородиці монахові. На основі висновків спеціально призначеної церковної комісії, в 1742 р. Митрополит Атанасій Шептицький надає Зарваниці офіційне церковне визнання. Тут засвідчені оздоровлення та надзвичайні події, які відбулися за посередництвом ікони Зарваницької Божої Матері. Завдяки особливій чудотворності цієї ікони, Зарваниця отримує в 1867 році найвище церковне визнання Римського Апостольського Престолу.
Слід пам’ятати, що найбільше чудо, яке може доступити людина на цьому паломницькому місці, це чудо навернення, переміщення та освячення людського серця. Літургійна та індивідуальна молитва несе в собі багато надзвичайних духовних ласк. Найбільша та основна мета паломництва – поглиблення нашого духовного життя, поєднання з Богом та примирення з іншими людьми. Паломництво покликане усвідомити та пригадати нам, що людське життя на цій планеті є мандрівкою до вічності, мандрівкою до Бога.
Мандрували цього року на прощу до Зарваниці прочани не тільки з України, а й із інших точок землі, зокрема із Італії, Білорусії, Німеччини, Казахстану, Польщі, США, Канади, Австрії, Росії (Москва, Петербург) на території Зарваниці було близько 98 тис. осіб. Україна подарувала Росії ікону Зарваницької Матері Божої, щоб сім’ї з України могли попросити опіку для себе і своїх родин.
Дійство не можливо замовити, це означає, що у людей ще живе іскорка любові до Бога. Ще із п’ятниці прочани долали важкий шлях, щоб побачити чудотворне місце - Зарваниця. У суботу на них чекала конференція на тему: «Проблема сім’ї і подружжя», яку провів отець Іван Сивак – голова Зборівської єпархії, продовжила - Леся Іванівна Стецишен, яка розглянула проблему абортів, наголосила на тому, що «дитина - найдорожчий дар, яким Господь обдаровує подружжя. Діти виступають знаком Божої присутності в родині, цінністю, яку вклав Господь у природу людини. Для того, щоб перерости у родину, подружжя повинно бути у вірності, чесності, постійності зв’язку. Тільки тоді людина може почувати себе у безпеці. Нагадали і про те, що основне завдання батьків здобувати духовне обличчя родини так, щоб діти могли увійти у світ любові і краси. Ми живемо у складному суспільстві, і тільки християнські ціності, страх перед гріхом і любов до Бога допоможе зберегти молоді душі від спустошення».

«Шануй батька і матір - це єдина заповідь з обіцянкою; щоб тобі добре було і щоб на землі ти був довголітнім».

У суботу ввечері відбувся похід із свічками на Хресну Дорогу, концерт на Співочому Полі, нічні чування… Неділя - останній день прощі, розпочалася із вранішньої Служби Божої у Соборі, зустріч з блаженішим патріархом Любомиром Гузаром, який звернувся до прочан із словами - «Жити потрібно своєю вірою».
На Богослуження прибуло 346 священиків, 11 єпископів, з Києва приїхав папський нунцій Неторович. Архиєрейську Святу Літургію відправив – ректор Івано Франківського духовного інституту Софрон Мудрий. На свято прибули голова Тернопільської обласної адміністрації Іван Стойко, голова обласної ради Михайло Миколенко, лідер «Нашої України» В’ячислав Кириленко, який наголосив на тому, що ми хоча раз у рік маємо відвідати чудотворене місце Зарваницю, незалежно від конфесії, віросповідання, чи області проживання. Радник президента зачитав вітання від Віктора Ющенка – «Наш Президент добра, віруюча людина, порядний сім’янин, із невідкладної ситуації не зміг прибути на свято» - говорив він.
Після того відбулося Водосвяття, кроплення прочан свяченою водою. Богослужителі запрошують людей доброї волі частіше приїжати до Зарваниці.


Іванна Нога