A A A
Розмір шрифта: Служба ОБС ("одна баба сказала")

Тихо-тихо! – нам кажут. Вжесмо тим "тихо", аби голосно не балакати, аби нас ніхто чужий не чув, такого наробили, же наш бідний нарід там мають, та так далеко, же звідси не видно. Приїздєт чужі люди, поважні люди, та й сє питают: "А хто вам то зло робит? Ви шо маєте чужу владу чи люди чужі вам заваджєют добиватисє свого. Я булам в будинку культури в Чорткові і чулам, як тотой депутат Ключковський казав до народа: "Іду і бачу, що стоїть могила борцям за волю, дуже поросла бур'янами. І запитую у вас: то що, чужі люди чи чужа влада до вас приїхала і ті бур'яни насіяла? Хіба в людей немає коси, щоб скосити? Хто має приїхати і то зробити вам у вас? Київ?"
Тогди хтось з зали каже, же то має впильнувати сільський голова. Я си думаю, же війт на селі для того є, же би тримати лад , але в тім селі є люди, які собі вибрали такого, же ніц не може, то або най самі роблєт, або най мінєют на другого. В той час Ключковський так і сказав: "Не хочуть люди з цього села привести до ладу могилу, то що, немає людей в сусідньому селі. Це ж хіба не наші ідеали, не за це ми боролися з вами, що тепер самі ж це зневажаємо?"
Але то через то, що в нас ніхто нічого не хоче говорити голосно, але так, щоб тихо. А через то тихо і маємо лихо. Думки людей ніхто не питається, бо її не треба чути, і так дво-троє шось скажут, їх зроблят ще й винними же "бідну владу ображають", а решта - всьо мовчатиме, як би щось не вийшло. Як той премудрий піскар: "Жив трусився, і помирав - трусився". Вже з тої байдужості до самих себе, ми стали забувати і нашу історію, і наші цінності. Колись всякі були часи, але навіть в найгірші, люди все одно чулися вільніше, як тепер. І чого нам тепер бракує. Вже скоро рік, як газети пишуть, на нарадах і сесіях балакают за тотой пивний намет на Площі Героїв, коло погруддя "Бистрому", щоб його забрати, Делегації з "Просвіти" і Всеукраїнського об'єднання ветеранів ходят, КНУ також не мовчит, а підіт і подивітсє, чи хтось забрав. Певно шо нє. І шо з того, же міський голова з БЮТу, то шо з Києва має приїхати Юля Тимошенко, же би він сє зрушив до роботи? Думаю,що тоже нє. Самі маємо тут робити. В неї і в Києві і по всій Україні є багато справ. То лиш перед виборами нам тутка всьо обіцєют, а потім навіть таку дрібницю зробити не хочут. То що можна казати про шось друге? А всьо ми винні, бо я си гадаю, же до Києва тра вибирати тих, хто роби добре в Києві, а до нас тих, хто шось добре роби для нас. А не так, як ми наголосували: щоб одно вибирати згори додолини. А чи годен хтось згори впильнувати, то шо сє робит вдолині? Нє. То ми самі маємо про себе думати. І самі повинні пильнувати. Ніхто чужий нам не прийде і не поможе. Таких міст і районів як наш Чортків по Україні є багато. А є ше шось важніше в державі за Чортків. То не кажім "тихо-тихо", бо потім нам самим терпец вурветься і буде біда. Так потихенько і поступово робіт, то же маємо робити – і буде лад на місцях. І ніхто чужий не буде думати, що ми темні і затуркані, бо не вміємо собі самі зарадити.


Бабця Параня з Колійової