 04.07.2007 - У щебеті пташинному розмірено проходять дні"І був вечір, і був ранок, - день четвертий. І сказав Бог: "Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу і птаство, що літає над землею під небесною твердю". І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крислату за родом її. І Бог побачив, що добре воно" - саме такими словами описано створення світу у книгах святого письма старого й нового заповіту або, як ми простіше називаємо, у Біблії. Потім Бог створив людину за образом Своїм, за подобою Своєю, і велів панувати над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над всією землею, і над усім плазуючим по землі". Від того часу ми несемо відповідальність за приручених нами тварин, птахів. Часто отримуємо від спілкування з ними неабияку естетичну насолоду, душевний спокій, та переважно птиця і деякі види тварин служать нашій банальній людській потребі добре харчуватися. Сімейство Гуменюків, що проживає у Чорткові і сьогодні є гостем рубрики "Віч-на-віч" з величезним задоволенням доглядає немалу пташинну господарку: перепелів та голубів, також у них є улюблена собака Лада. В минулому вони розводили голосних цесарок. Останніх були змушені ліквідувати через сильну співучість та звичку літати по дахах чужих будинків - Гуменюки живуть в центрі міста і це, в певній мірі, не сприяло продовженню цесарсько роду.Кожен птахівник повинен знати... "Найпершим аматором - птаховодом приходилося дуже нелегко, так як в них не було жодної теорії і початкових знань з даного питання. Відомо, людина стала вперше розводити домашню птицю, як тільки почала займатися землеробством. Придбані ділянки наших далеких предків дозволяли племенам утримувати птахів в неволі і годувати їх. Приручували, як правило, тих птахів, за якими полювали" - робить вступ у розмові голова сімейства Ростислав Гуменюк. "Їх було легше спіймати, оскільки вони жили і розмножувались поблизу людських помешкань. Давні люди вибирали птахів, які могли швидко поміняти дикий стиль життя на домашній. Важливе значення мала й годівля. Ніхто не писав наукових книг з птахівництва, не було сільськогосподарських інститутів, нашим предкам доводилося все дізнаватися методом проб і помилок. Нам у цьому плані пощастило більше - розповідає пан Ростислав. "Я, при потребі, звертаюся до тематичних посібників, і знаходжу необхідну інформацію. Спершу розпочинав свою пташинну господарку з голубів та курей. Тепер до мого хобі додалися перепілки: це і приємно, і корисно, і дохід від них є". Ростислав Гуменюк не навчався ні у ветеринарному, ні у природничо-біологічному навчальному закладі. Навпаки, у нього далека від природи освіта - інженерна. Та це ніяк не заважає любити друзів наших менших. Варто бачити, як світилися радістю його очі, коли розповідав і показував своїх улюбленців. Ростиславу Гуменюку любов до птахівництва передалася від діда. "Батько вже не любив цього і мій син Славик не дуже надається. А донечка Таня допомагає мені у всьому, їй подобається піклуватися про птахів, милуватися ними" - каже мій співрозмовник. Останніх шість років Ростислав розводить своїх улюбленців, перед цим не було такої можливості - проживав у квартирі. Помешкання для перепілок та голубів змайстрував сам. "Недавно одна перепілка зламала собі ніжку - пригадує господар, - лікувати довелося самому: накладати шину. Це дуже делікатна справа. Нам вдалося не дуже успішно, але перепілка живе, бігає". Те, що перепели - наймініатюрніша птиця з роду курячих, мені довелося побачити на обійсті Гуменюків. Спершу, поки Ростислав не пояснив що до чого, я великих перепелів вважала маленькими. Великі, такі що вже несуть яйця - це десь на зразок молодого тримісячного курчати. У перші дні життя перепелята дивно малі - розміром приблизно із звичайного хруща. Маса уже дорослих самців 115-120 грам, самок - 140-150 грам. "При утриманні перепелів у неволі необхідно дотримуватися таких правил: протягом усього року, за винятком середини літа, у раціоні перепелів переважає рослинний корм. У клітці дикі перепели невибагливі до умов утримання, дуже рухливі і енергійні, але вони ніколи не стають ручними птицями" - ділиться досвідом Ростислав Гуменюк. "При наближенні людини до клітки перепели різко можуть підстрибувати догори, і тому, щоб птаха не розбив собі голову, клітка повинна бути або з м'яким верхом, або достатньо високою. Самки свійських перепелів практично втратили інстинкт насиджування, тому для виведення молодняка часто використовують самок голубів або інкубатори. Інкубація перепелиних яєць продовжується 17-18 діб і при цьому необхідно підтримувати в інкубаторі постійну температуру 37,50С і рівень вологості 60%". "Перепели - такі птахи, що не люблять великої уваги - належний догляд і все" - проводить Ростислав Гуменюк. До розмови приєднується донечка Таня, учениця 9-го класу: " Мені дуже подобається піклуватися про наших домашніх улюбленців. Часто я годую їх, не боюся їх, як деякі діти. Коли чесно, я навіть мріяла після закінчення школи вступити у ветеринарний інститут, але тепер над цим замислююся, тому що боюся, коли гинуть тваринки, боюся крові. Коли хтось з наших птахів пораниться - я сильно хвилююся, а ветеринар не має права боятися цього, справно лікувати. В цьому й моя проблема. Частенько я повідаю своїм подругам про нашу домашню колекцію, але вони не проявляють ніякої цікавості до цього. Син Гуменюків - Славик, соромився щось розповісти, але коли я дізналася від старшої господині помешкання пані Тетяни, молодший Гуменюк не дуже захоплюється тваринництвом, а більше полюбляє мамин бізнес. Тетяна Гуменюк - власниця невеликого кафе у центрі - там часто допомагає по роботі цьогорічний випускник Славик, який в майбутньому хоче здобути професію філолога, або й стати журналістом. Дружина Ростислава милується перепелами, голубами, але все ж більше їй до вподоби доглядати свої вазони, квіти. Цьогоріч подружжя Гуменюків святкуватиме двадцяту річницю їхнього спільного сімейного життя. Можливо, цього дня Ростислав зробить подарунок своїй половинці за допомогою красенів - голубів, які гордо походжають по стрісі будинку. Чому подарунок? А тому, що у власника розвідних голубів частенько беруть на весілля чи на різні святкові акції і випускають їх у височінь на знак довгого та щасливого життя. Ростислав Гуменюк належить до клубу голуб'ярів, який очолює Мар'ян Солтис - власник кафе "Чумацький шлях". 1 липня біля цього кафе проходила уже не перша за рахунком виставка-ярмарок пернатих друзів. У своїй красі та величі голуби зачаровували відвідувачів виставки. Як каже Ростислав, чортківські голуб'ярі за допомогою, звісно, своїх голубів, завжди привозять перші місця з конкурсів. "Голубівництво - це одне із багатьох захоплень людей. Присвячуючи свій вільний час цим прекрасним птахам, людина творчо підходить до улюбленої справи, постійно експлуатує, намагається отримати нову породу домашніх голубів чи нащадків від екзотичних видів цих птахів" - розповідає власник. "Кажуть, що пасічники не вживають алкогольних напоїв, коли ідуть до вуликів з бджолами, бо останні можуть покусати своїх нетверезих господарів. А що не можна у відносинах з голубами?" - запитую Ростислава Гуменюка. "Як таких, заборон нема. І спиртне можна вживати, - відповідає він, - адже воно додає більше настрою для спілкування про улюблених голубів" (сміється). "Ось голуби не люблять, коли зачіпати руками їхні яєчка" - доповнює Ростислав. Справжньою екскурсією у пташинне царство стали мої "полазеньки" до голуб'ятника. Яких тільки красенів-голубів я там не побачила?! Їхнє пір'я, хвостики, манера поведінки, хотьба - усе захоплювало. Як я дізналася, голуби - багатогамні. Пара завжди тримається разом навіть в тих видів, які збираються у великі зграї. Політ голубів швидкий, з маневрами. Вони можуть долати величезну відстань з великою швидкістю. До прикладу, розповідь Ростислава Гуменюка: "Бувало, як їздили ми на виставки до Тернополя, випустимо голубів і їдемо додому. Повертаємося автомобілями, приходимо на подвір'я, а голуби вже прилетіли - швидше, ніж ми приїхали". Ростислав Гуменюк показав мені як кольцують голубів: кольця спеціально виготовляють у Львові, на них написані дані про птаха - рік, країна, номер. Кожен рік має свій колір, щоб господар міг відрізнити з якого року його голуб. На кожен номер є паспорт. Кільце чіпляється птаху у юному віці - коли голуб стає старшим його вже не вчепиш і не знімеш. Ось така голуб'яча своєрідна майстерність! У Ростислава і Тетяни Гуменюків є собака-вівчарка Лада. Ладуся - так ніжно звертається до неї господар, а Ладуся виконує усі його накази. Ще раніше у них був кабанчик в'єтнамської породи на ім'я Юрчик, який також добре розумів про що його просять. Його придбали люди із Закарпаття. Кабанчик заполонив своїх нових господарів своїми "знаннями та вміннями". Ось таке господарство у Гуменюків, що проживають у центрі Чорткова. Та, напевно, це і є найкращим способом виховувати у дітей любов і бережливе ставлення до природи. Любов, у будь-якому її прояві – завжди позитив. Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=537 |