A A A
Розмір шрифта: Минулого четверга стало вiдомо, що у мiкрорайонi залiзнодорожнього вокзалу, поряд iз мiсцевою клiнiчною лiкарнею станції "Тернопіль" ведуться не узгодженнi з нашою мерiєю роботи.

Коли депутати Чорткiвської мiської ради разом з секретарем мiської ради Вiталiєм Стрюченком, завземельним вiддiлом мерiї Наталiєю Окiпною та керiвником мунiципальної мiлiцiї Миколою Гарберою прибули на мiсце, побачили, що робота в розгарi, в той же час прибули i нашi правоохоронцi. Як виявилося, перешкодити демонтовувати огорожу, було складно: робiтники i їх керiвник стояли на своєму. Вони зсилалися на те, що керiвництво з областi i зi Львова їх сюди скерувало, i "не бажають позбутися роботи". Застосування силових методiв не входило в обов’язки правоохоронцiв. Усе схилялося на перконання вербальним шляхом, тобто словесно, але в повiтрi стiйко стояла “непонятка” зi сторони представникiв Львiвської залiзницi, адже мова йшла про майновий спiр, а в подiбному випадку, все-таки вартувало б припинити роботу задля з’ясування обставин.
Керував робiтниками, якi зрiзали огорожу довкола спiрної дiлянки, як він представився згодом, майстер управлiння будiвельно-монтажних робiт i споруд №2 при Львiвськiй залiзницi Григорiй Васильович Гурiн з Тернополя.
На запитання чи є у нього письмовий дозвiл на виконання таких робiт, майстер Г. Гурiн зiзнався, що жодного письмового пiдтвердження того, що йому дали таке розпорядження у нього немає. Вiн зокрема зазначив:” Мене сюди направив мiй начальник, тобто начальник управлiння будiвельно-монтажних робiт i споруд №2 Ярослав Васильович Мукан, а йому, в свою чергу, наказав начальник Львiвської залiзницi Михайло Васильович Мостовий. I я буду робити, як вони сказали, бо коли не виконаю розпорядження, мене знiмуть з роботи. Я отримав усне розпорядження i буду його виконувати.”
Так як у майстра не було жодного письмового пiдтвердження скерування до робiт з демонтажу огорожi i захоплення даної територiї вiд вищого начальства, то цiлком резонно було б вважати, що розпорядження такого немає. Бо як нема на паперi, то складно довести щось словесно. Тому я зателефонувала в Тернопiль до начальника будiвельно-монтажного управлiння №2 Я. Мукана. У телефоннiй розмовi Ярослав Васильович зiзнався, що вiн дiйсно дав таке усне розпорядження майстру Г.В. Гурiну. Як він сказав, мова йде про реконструкцiю вокзалу. До того ж, зi слiв Я.В. Мукана, ми дiзналися, що начальник Львiвської залiзницi нещодавно сам здiйснював об’їзд i особисто розпорядився на рахунок цiєї земельної дiлянки. На моє зауваження, що виник майновий спiр, тут присутнi депутати Чорткiвської мiської ради, секретар, правоохоронцi, а представники мерiї стверджують, що дана земельна дiлянка належить мiськiй радi, начальник управлiння №2 пан Мукан, вiдповiв, що це їхня земля i мiська рада нiчого до цього не має. I наостанок резюмував, коли у нас є якiсь зауваження, щоб ми телефонували до Львова, начальнику залiзницi.
До начальника залiзницi я не телефонувала. У цей час секретар Чорткiвської мiської ради Вiталiй Миколайович Стрюченко поїхав у мiську раду за iншою частиною документiв.
Пiсля безрезультатних усних переконань майстра Г. Гурiна призупинити роботи для вияснення обставин в Тернопiль до начальника даного управлiння зателефонував i дiльничий iнспектор капiтан мiлiцiї Олександр Гамбаль. Але i вiн отримав ту ж саму вiдповiдь.
Незважаючи на те, що пiсля таких телефонних перемовин начальник управлiння мiг пересвiдчитися, що спiр дiйсно iснує i вартує залагодити справу, принаймнi виясненням обставин, тобто трохи зачекати, зi словами: ”Менi начальник каже, роби те, що я тобi сказав”, - майстер скерував своїх робiтникiв далі до роботи. В руки узялися iнструменти, огорожу було порiзано на малi сегменти. То ж усiм залишалося тiльки спостерiгати як робiтники носять частини порiзаної огорожi у гараж лiкарнi. Мiлiцiя i депутати тут виявилися безпорадними. Слова були безсилими, iншого не застосовували. “Против лома нет приёма”, - кажуть росiяни. Дана ситуацiя якось пасувала до цих слiв. I дивує не скiльки те, на чийому боцi правда, а своєрiдне “чхання” на елементарну етику i повагу.
Принагiдно варто зазначити, що у даному майновому спорi пересiклися не тiльки iнтереси Львiвської залiзницi i Чорткiвської мiської ради, а й третьої особи – приватного пiдприємця В.П. Рудзiка. Є рiшення п’ятої сесiї Чорткiвської мiської ради п’ятого скликання вiд 26 липня 2006 року за №121 “Про затвердження матерiалiв попереднього погодження мiсця розташування земельної дiлянки суб’єкту пiдприємницької дiяльностi Рудзiку В.П. по вул. Залiзничнiй в м. Чортковi для розмiщення торгових павiльйонiв.” У цьому рiшеннi йдеться: ”Затвердити матерiали попереднього погодження мiсця розташування земельної дiлянки Рудзiку Володимиру Петровичу в м. Чортковi по вул. Залiзничнiй для розміщення торгових павiльйонiв за рахунок земель Чортківської міської ради, землі, не надані у власність або постійне користування (громадського призначення) орієнтовною площею 300,00 кв. м. ..."
Пан Рудзік, за його словами, обвів за власний кошт огорожу, яку тепер зрізають. Ми побачили, що вже встановлені ним ворота міні-ринку "Південний", є стелажі і накриття для торгуючих, викладені плиткою доріжки. Даний ринок врізається буквою "Т" у територію міської ради, так зазначено на схемі і це продемонстрував Микола Гарбера. Тепер і пан Рудзік задумується над тим, хто буде йому відшкодовувати завдану шкоду. Тобто питань багато.
А ось яке роз'яснення дає секретар Чортківської міської ради Віталій Миколайович Стрюченко:
– 26 липня 2006 року ми дали дозвіл клінічній лікарні станції Тернопіль на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1500 кв. м. У 2004 році при міському голові М. Вербіцькому було надано земельну ділянку на благоустрій міні-ринку підприємцю Мізероті. Останній пізніше відмовився і як ви знаєте, звернувся із заявою пан Рудзік і є вже відповідне рішення за 26 липня 2006 року. Тобто, коли дається дозвіл на розробку проекту землевідділення, то вказується площа, яка може відводитись. А вже земельний відділ, надаючи дозвіл, вказує конкретну площу. Щодо даної спірної ділянки, то вона завжди належала територіальній громаді і відповідно була закріплена за міською радою.
Цієї п'ятниці при прокуророві району відбувся круглий стіл на якому були головний лікар з Тернопільської клінічної лікарні Львівської залізниці, начальник Тернопільської воєнізованої охорони Львівської залізниці, а з нашої сторони були я, начальник земельного відділу міської ради Н. Окіпна і депутат Микола Гарбера. Ми дійшли до висновку, що лікарня повинна нам надати усі матеріали, які в неї є: чи виділялася їм земельна ділянка, чи ні. А ми, в свою чергу, підняли звіт форми 6-ЗЕМ. Згідно цього звіту ця територія належить до міської ради. Тобто вона по "земельному" звіту йде як - "землі охорони здоров'я", а не Львівської залізниці. Ніхто цю землю не відчужував, ніхто не передавав залізниці. І не було жодних підстав Львівській залізниці так чинити. А вони керуються тим, що коли міська рада давала дозвіл на облаштування підприємцем Рудзіком міні-ринку, ніхто у них не брав жодних дозволів.
Але в цьому не було потреби. Згідно чинного законодавства, коли це є земля міської ради, то жодних погоджень в сторонніх організацій ми не повинні брати. Коли б це була земля залізниці, то тоді ми б були зобов'язані брати погодження. А так - ні.
На зустрічі в прокурора ми дійшли домовлення, що до того часу поки все не виясниться і вони не принесуть всі документи, які підтверджують, що вони мають право на дану земельну ділянку, то до того часу припинити будь-які роботи. Але не зважаючи на те, що в п'ятницю була домовленість дати 10 днів для вивчення даного питання і прокурор району, старший радник юстиції Б.В. Іжук зобов'язав другу сторону попередити своє керівництво про те, щоб припинити будь-які роботи, адже це суперечить Земельному кодексу України ст. 125. Але у них немає документів на власність цієї землі, їм просто надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Тепер збираються документи і після того, коли ми сесією затвердимо їх, вони зможуть виготовляти державний акт на землю. А до того часу, коли у них немає ні державного акта, ні договору оренди, залізничники нічого не можуть робити. Але сьогодні ці роботи продовжуються, бруківка, яку поставив Рудзік, зривається, ставиться величезна огорожа. І хоч там на місці був прокурор, голова Чортківської райдержадміністрації Т. Капуста, міський голова І. Билиця, вакшханалії, яку сьогодні творить Львівська залізниця на даній ділянці поки що неможливо зупинити.


Леся Легіт
Фотоколаж Валерія Гонтаря