A A A
Розмір шрифта: Цього року минає 60 рокiв операцiї “Вісла”, яка стала ще одним звинуваченням дiй комунiстичного режиму, головного режисера цiєї злочинної етнiчної чистки. Я думаю, що з цих жорстоких подiй, якi минули бiльш нiж пiвстолiття тому, ми маємо винести не слiпу злобу, а мудрість: це неповинно повторитися, адже iсторiя є найкращою вчителькою життя.

Що ми знаємо про операцiю “Вісла” сьогоднi? Операцiя “Вісла” – це злочинний захiд етнiчної чистки, здiйснений польським комунiстичним режимом у 1947-му роцi проти українського населення на iсторичних українських землях, що вiдiйшли до Польщi пiсля Другої Свiтової вiйни, який полягав у примусовiй депортації (виселеннi) українцiв з Лемкiвщини, Посяння, Пiдляшшя, Холмщини на тi територiї у захiднiй та пiвнiчнiй частинi польської держави, що до 1945 року належали Нiмеччинi.
9 вересня 1944 року мiж комунiстичними урядами УРСР i Польщi було пiдписано угоду про взаємний обмiн населенням у прикордонних районах. Тобто людьми мали обмiнятися як товаром. За даними польських джерел з жовтня 1944 по серпень 1946 рокiв було переселено 482 тис. осiб. Проти переселення на територiї пiслявоєнної Польщi та застосування примусових засобiв впливу виступили нацiонально-патрiотичнi сили – Українська Повстанська Армiя та нацiоналiстичне пiдпiлля Органiзацiя Українських Нацiоналiстiв, що на територiї Закезоння становили серйозну загрозу для iснування тоталiтарного режиму в цiлiй Польщi. В цих умовах комунiстична влада Польщi вирiшила повнiстю виселити українське населення з його етнiчних земель i розпорошити українську нацiональну меншину в Польщi. Приводом до початку операцiї “Вісла” стала загибель 28 березня 1947 року в районi с. Яблонне ( на шосе мiж Балигородом i Тiсною) у бою з вiддiлом УПА ( командир-майор С. Хрiн) заступника мiнiстра оборони Польщi генерала К. Свєрчевського. В цей день на засiданнi полiтбюро ППР було прийнято рiшення про цiлковиту депортацiю українського населення у новостворенi на колишнi нiмецькi землi воєводства - Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське i Щецiнське. Депортацiйнi захоли проходили в три етапи. Багато етнiчних українцiв з польських земель було депортовано в Україну. У нашому Чорткiвському районi також проживають свiдки тих подiй.
Днями у мене гостювала пані Леся, родом з Любачівського району, який тепер є польською територією. Вона ще раз нагадала мені проті гіркі розповіді переселенців у 1946-1947 рр., які з душею втекли від смерті польських комунiстичних “друзів”. Я часто спілкувалася з попадею Найдух, яка опинилася в Давидківській Слобідці зі своїми дрібними діточками в чужiй обдертій холодній хаті. Її чоловіка-священика вбили пiд час операцiї “Вісла”, згодом старшого сина застрелив польський поліцейський. А потім дали сiм’ї три години на збори в дорогу. Нічого вона не взяла з собою з хатнього майна, бо на руках несла двоє малих дітей, а старші діти (10-13 рокiв) узяли вузлики на спину і з цим приїхали в Україну. Вона дякувала Богу, що врятував її дітей. Як вони бідували!.. Ні що їсти, ні в що переодягнутися,нi взутися у холод, ні на чому спати... Селяни допомагали чим могли, але після війни всі були бідні. Таких розповідей скривджених переселенців я наслухалася чимало.
Було дивно, що дехто з місцевих жителів ставився до них байдуже, а дехто навіть вороже. Вони були бідні, бо все своє добро залишили там на рідних землях. Їм в Галичині треба було якось пристосуватись до життя. Вони хитрили з владою, з місцевими людьми, щоб знову стати господарями, бо вони споконвіків були незалежними хазяїнами. Операція “Вісла” – кривава розправа з українцями західних теренів України.


Ольга Джумага, мешканка Чорткова