A A A
Розмір шрифта: Уже нікого не дивує той факт, що у нашому Чорткові проблеми з водопостачанням з роками не старіють, а живуть і “процвітають”. Тільки у часі передвиборних обіцянок, бажаючі посісти головне крісло у вищій ієрархії міста, тобто стати міським головою, жваво обіцяють, що покращиться водопостачання у Чорткові – усе ж бо для людей, для тих, хто має конче віддати за них голоси.

Однак, чи не тих ми обираємо, чи слово “вода” є хмільним трунком, але ж після виборів, слово “вода” як важливий продукт для життєдіяльності наших громадян, одразу ж міліє. Так до прикладу, теперішній міський голова у своїй передвиборній програмі використав цілих 10 заповідей (не плутати із заповідями Божими!), де першим пунктом зазначив забезпечення населення міста якісною питною водою. Та видається, що тепер на ділі здебільшого вирішуються ті питання, які цілком у “заповідях” не стояли. Однак, час потребує нагального вирішення задекларованого, і слава Богу, що хоч мізерними кроками, та щось просувається. Але до того, щоб полегшено переводити дух ще рано. Дуже рано. Втім, наскільки ми просунулися з “водним” питанням у Чорткові і на чому стоїмо, ми поцікавилися у начальника Чортківського управління водо-каналізаційного господарства Ігоря Івановича Пандрака, його заступника, начальника абонентного відділу Людмили Володимирівни Олійник та у головного інженера управління Валерія Васильовича Вівчара.

І.І. Пандрак:
- Проблеми з водопостачанням у нас були, і я думаю, що певний період вони ще будуть. Сказати, що за півроку чи рік щось суттєво зміниться, кожен розуміє, це не реально. Усі знають – уже десятки літ в Чорткові вода подається погодинно. Були вже різні пропозиції, щоб це змінити: пропонували і з Давидківців цю воду тягнути, і з інших додаткових джерел, але до цього часу все так і залишилося на рівні розмов, нічого не зрушилося. Справа впирається в фінанси: для того, щоб вирішувати питання із належним водопостачанням, необхідно мати гроші. А ми в минулому році, грубо кажучи, мали боргів близько 750 тис. грн. З них 530 тис. грн. становили борги із сплати податків і близько 250 тис. грн. – за електропостачання. У 2006-у році податкова інспекція подала наш водоканал на банкрутство. В чому наступна проблема? Із 530 тис. грн. податкових боргів по було 250 тис. грн. штрафних санкцій. Однак всього-на всього нам списали 18 тис. грн. боргів. За рахунок різниці в тарифах ми погасили більше 300 тис. грн. На сьогоднішній день виходимо з боргів таким чином: маємо угоду про їх реструктуризацію на п’ять років і по 3 тис. 600 грн. щомісячно сплачуємо заборговане. Сьогодні з водоканалу знято штрафну санкцію, згідно з якою до цього часу усі наші основні активи у податковій заставі. З боргами за електроенергію справа трохи просувається. Ми вже погасили майже всі борги. Тепер нам залишилося сплатити ще 10 тис. грн. до 2008–го року. Я думаю, що це небагато, особливо, коли порівняти, що ми в місяць платимо 30-40 тис. грн. за використання електроенергії.

– А чи є більш радикальні зміни у водопостачанні міста?

– Ще з минулого року відбулися зміни. Колись ми регулювали водопостачання біля поштового вузла. Тепер не регулюємо. Подаємо воду постійно. Це дає змогу нижній і середній частині Чорткова продовжити графік споживання води (за санітарними нормами ми зобов’язані подавати воду не менше шести годин на добу).
Наступне. Минулоріч у нас була проблема із забезпеченням водою Залізничого мікрорайону. Львівська залізниця відмовилася нам відпускати воду, бо ми заборгували їй близько 30 тис. грн. І від цього страждали люди даного мікрорайону, для якого ми закупляли цю воду. Тобто в один “чудовий” день було відключено вулиці: Залізничну, Рубчакової, Надрічну, Київську, Броварову. Пригадуєте цю прикру ситуацію? То тепер мешканці вулиць Броварова і Київська отримують воду від Львівської залізниці, а всі інші користувачі живляться від нас, і вже практично звикли до нашого графіку та якості водопостачання.
Маленький штрих: пішло покращення подачі води.У зв’язку з ліквідацією військового містечка ці свердловини знаходяться на території колишнього навчального аеродрому (тепер це зліва біля заправної “ОККО”). До речі на четвертій свердловині вже збудована багатоповерхівка, що коло заправної “Авіас”. А п’ята свердловина років п’ятнадцять не працює.
Щодо переданих нам свердловин, то на жодну з них не було передано паспортів. Тепер ми за власний кошт свердловини дослідили і виготовляємо документи. Це дуже хороші свердловини, глибиною від 25 до 35 метрів.

Л. В. Олійник:
– Коли нам їх передали – ми не знали, що це за свердловини. Тож самотужки їх обстежили і виготовили технічну документацію.

І. І. Пандрак:
– Складнощі є й з виділенням коштів. Для того, щоб запрацювали свердловини військового містечка, нам необхідно близько 80 тис. грн., а міською радою виділено15 тис. грн.
Загалом міська рада нам запланувала надати допомогу у сумі 200 тис. грн. За ці кошти ми плануємо закупити нову насосну резервний насос, бо у нас його немає, і поставити нові бактерицидні устаткування для очищення води на хлораторній.

– Кому постачається вода із свердловин військовиків?
– Це вулиці Коновальця і Лепкого, де є будинки колишнього військового містечка. Але щоб підняти тиск водопостачання ми ще частково живемо це містечко від хлораторної станції. Йде спочатку труба 85-тка, а сюди ближче до будинків переходить 50-тка. Неподалік фірми “Нова” вже розкопано, ми будемо у тому місці будувати колодязь. І ось від цього колодязя до повороту по вул. Монастирській нам необхідно замінити 90 метрів труби на більший переріз, щоб підняти тиск води, яка потрапляє у ці будинки.

– А як вирішується питання із забезпеченням водопостачання наших громадян з водозабору Біло-Камінна, який належав ВАТ “Агромаш”?

І.І. Пандрак:
– Силами міської ради, завдяки довготривалому переговорному процесу, ми маємо договір про купівлю Біло-Камінної балки. За неї ми мали заплатити 225 тис. грн. Вже 100 тис. грн. заплачено з бюджету Чортківської міської ради. Ще маємо заплатити 125 тис. грн., з них – 75 тис. грн. до 30 січня 2008 року і 50 тис. грн. до 30 січня 2009 року. Вже аж тоді, коли ми вкладемося у ці строки, договір буде оформлено юридично.

– Але фактично для людей ви вже подаєте цю воду?

І.І. Пандрак:
- Так, ми вже уклали більшу частину договорів. Правда ще багато нам треба здійснити – пройти приватний сектор і укласти з його мешканцями угоду. Адже там, мабуть, більшість людей споживає воду, але, напевно, не всі стоять на обліку у водоканалі як споживачі.
Ми уклали угоду із споживачами, які користувалися водою з Біло-Камінної тоді, коли цей водозабір належав водоканалу, тепер вони у вигідних умовах – проплачують за метр кубічний води дешевше, ніж було раніше.

– А які перспективи покращення водопостачання?

– В майбутньому хочемо віднайти можливість, щоб будинки військовиків по вул. Незалежності також мали воду від військової частини. А біля магазинів і церкви перекрити, з’єднати дві башти “дорожного” і “Агромаш” та дати воду на мікрорайон Кадуб з Біло-Камінної.

– Скажіть, будь ласка, точніше, хто ще користується водою з Біло-Камінної і який дебет води у даному водозаборі?

– Це п’ять будинків у мікрорайоні Кадуб. Які живилися з даного водозабору за старою схемою: по вулиці Маковея 2, 4, 5, 7 і Володимира Великого 12, 24.
Щодо дебету води, точно сказати не можу, тому, що на водозаборі ще не завершена реконструкція. Якщо ми вели мову про 225 тис. грн., то ще тих “легендарних” 500 тис. грн. про які багато говорилося, пригадується, це були кошти, виділені з державного бюджету, і тепер практично вони ще залишаються за будівельною організацією. Окрім цього, їм ще необхідно доплатити 100-150 тис. грн. і у них практично вже все готово, можуть здавати об’єкт. Тобто дебет води збільшиться, але проблема в тому, що нам складно буде по трубі сотці видати велику кількість води нагора.

– Тобто загалом є добра перспектива?

– Так, але у нас збільшилися і видатки. З прийняттям водозаборів військовиків і Біло-Камінної ми збільшили наш обслуговуючий персонал майже на 10 осіб. А людям необхідно виплатити зарплату. Це – бідних п’ять тисяч гривень на місяць.
Щодо самої перспективи – ми хочемо, щоб Кадуб забезпечувався водою тільки з Біло-Камінної балки.

В.В. Вівчар:
– Раз зайшла мова про Кадуб, то я хочу підкреслити, що раніше всі споживачі, хто користувався водою з “Агромашу” платили за м. куб. води – 3 грн. 96 коп., тепер споживачі, згідно акта передачі по новому договору нам виплачують по 2 грн. 70 коп. Тобто, люди економлять більше гривні на м. куб. води і стоків.

І.І. Пандрак:
– Але у зв’язку з тим, що ми ще прийняли водобазар військовиків та “Агромаш” напевне нам будуть переглядатися тарифи. Значить далі треба буде узгоджувати все в Тернополі і виходити на нові ціни. Тому, щоб наш водоканал міг триматися “на плаву”, міська рада повинна нас тримати як свій відділ, а не доводити до банкрутства. Коли міська рада хоче, щоб наші тарифи зменшилися, то різницю нам мали б доплачувати. До речі у нас, мабуть, як ні в одній організації, тарифи пройшли експертизу в Тернополі із зазначенням, що вони є обґрунтованими. Фактично цими тарифами ми перекрили ті борги, де ми недобирали, у минулому році. Окрім того, ми у багатьох аспектах, нехай поволі, але все ж пройшли вперед приміром, розробили механізм отримування коштів від нових забудовників, які врізаються у нашу мережу. Дані кошти ми плануємо використати для реконструкції мереж та придбання необхідного обладнання. А для цього ми вивчали досвід у сусідніх обласних центрах, і, до речі, здійснювали це за власний кошт.
На скільки на сьогоднішній день ми стоїмо в кращому становищі, говорити рано. Дошкуляють часті прориви на трасах водопостачання та водовідведення. Мережі зношені цілком. Минулоріч ми мали близько 260 проривів. Коли згадати, що в році є 360 днів, то уявіть собі в яких умовах доводиться працювати.
Як бачите: у нас є як добре, так і не дуже втішне, але ми працюємо. Це, звичайно, тільки окремий штрих нашої роботи, але сподіваємося й на розуміння і підтримку як громадян, так і владних структур.


Леся Легіт