 16.05.2007 - Безнадійних хворих немаєТак вважає натуропат, представник так званої нетрадиційної медицини і просто надвичайно цікава людина Михайло КОЖУШКО. Свого часу він мав довгий-предовгий «послужний список» різного роду хвороб, однак, мабуть, власною волею, а також волею Господньою, зумів їх позбутися. І допомагає в цьому іншим. Абсолютно безкорисно. МИ Є ТЕ, ЩО ЇМО- Михайле Петровичу, відшукаймо у сховках Вашої пам`яті ті, вочевидь, сумні для Вас часи. - Понад 20 років тому, у 1985-му, захворів я на рак прямої кишки. Медики винесли вердикт: операція. Що за нею - не брався прогнозувати ніхто. Одне слово, суцільний морок. І ось одного разу, у поліклініці, очікуючи прийому лікаря, вичитав я у брошурці, що ракові клітини можуть функціонувати в організмі людини до 20 років. Розвиватися або ж гинути - залежно від того, як ми будемо їх «підгодовувати». І я вирішив виборсуватися з тієї біди самостійно, без лікарів. Як бачите - успішно. - Що, відтоді Ви жодного разу не побували на прийомі у лікаря? - Жодного! Цілковито забув дорогу до поліклініки чи лікарні. І до аптек, до речі, теж, хоч їх, кажуть, все множиться й множиться у Чорткові. Проте я не знаю туди дороги. - А який Ваш шлях? - У нетрадиційній медицині є такий хороший вислів - «чудо голодування». Ми не раз так боїмося голоду, а голод, виявляється, - наш чи не найнадійніший помічник. - Ви одразу й взялися голодувати? - Ні, звичайно. У стадію голодування треба вміти увійти і так само із неї вийти. Усього цього я вчився. Є такий американський вчений-натуропат Джон Армстронг. У нього я найперше вчився уринотерапії, тобто лікування уриною або сечею. Потім - голодував. Поступово, звичайно. Ще одне світове ім`я - Поль Брегг, відомий спеціаліст з питань продовження життя. Він, до речі, прожив 98 років і загинув трагічно, у морських хвилях під час плавання на серфінговій дошці. Так от, Поль Брегг свого часу спілкувався з хундзами, котрі живуть в горах Індії, на північ від Китаю. Їх налічується щось до 15 тисяч. Хундзи живуть до 160 (!) років - усі здорові, щасливі, без заздрісних чи поганих думок. У них - чиста психологія. І це, виявляється, - від їжі, яку споживає людина. Хундзи голодують і не бояться цього. А у нас, цивілізованих людей, декотрі продукти закладають елементи агресивності, хоч ми й не підозрюємо про це. Взагалі в Індії здавна відома така мудрість: «У молодості людина витрачає здоров`я на те, щоб заробити гроші, а в старості - щоб викупити здоров`я». На жаль, останнє ще нікому не вдавалося. Здоровій людині потрібно усе, а хворій - тільки здоров`я. - Як тут не згадати постулат, що усе просте - водночас і геніальне... - А ви погляньте: існує ж справді просте визначення, що здоров`я - це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне і психологічне благополуччя. Природа наділила нас унікальними розумовими здібностями і досконалим тілом. «То чому ми так часто хворіємо?» - запитаєте ви. - А й справді, коли замислитись, чому? - Я думаю, вся біда в тому, що відповідь на таке запитання шукаємо у вузькому колі: інфекції там, мікроорганізми різні, погана спадковість, екологія... - Бо воно ж насправді так і є. - І так, і не так, бо я вже усе це випробував на власному досвіді. Знаєте, десь прочитав таке справедливе висловлювання одного мудреця, що «здоров`я - це не те, що ми робимо, а те, чого не робимо»... - Михайле Петровичу, конкретизуйте, будь ласка, свою думку. - А давайте замислимося: кожна ж людина цікавиться питаннями тривалості та якості життя. На жаль, переважно вже тоді, коли час втрачено. Оцей смак до життя мав би прививатися у сім`ї ще з раннього дитинства. Той самий Поль Брегг нараховує 9 компонентів здоров`я: сонячне світло, свіже повітря, чиста вода, природна їжа, голодування, фізичні вправи, відпочинок, гарна постава і розум. - Ви страждали тільки згаданою недугою, коли взялися за натуропатію? - Якби ж то! Тромбофлебіт - раз, простатит - два. Ще й гастрит шлунку на «додачу» - ним я мучився років сім до того. Тепер забув про все це... ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ КОЖЕН ДЕНЬ НАД ТИМ, ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ - Михайле Петровичу, Вам від роду... - ...минуло 75 років. - І Ви віддавна вірили в натуропатію, тобто, хоча б якийсь натяк був? - Де там! Уже маючи ряд хвороб я скептично, як і більшість з нас, ставився до народної медицини. Неприховано сміявся з тих, хто у це вірить. Аж поки, як кажуть, не «притисло». А воно ж як сказано? «Людина як вірить, так собі стелить». І ще в одному я упевнений на сто відсотків: за кожним обідом ми копаємо яму самі собі. Це - до того, що треба знати, що і коли споживати. - Мабуть, для того, щоб голодувати, потрібно мати велику силу волі, адже так? - Звичайно, так. Треба працювати кожен день над тим, щоб бути здоровим, а не натиснути якусь кнопку і вилікуватися моментально. - Михайле Петровичу, розкажіть трішки про себе. - Ну, що тут особливого розповідати? Пропрацював 35 років виконробом у ПМК-258, а взагалі 42 роки в будівничій галузі. Родом з Рави-Руської на Львівщині. У 1993 році овдовів, а діти пішли своїми життєвими стежками: донька Світлана, педагог за спеціальністю, живе в Криму, син Володя, в минулому кадровий військовий, - у Краматорську, займається бізнесом. Маю троє онуків. Продавши спорожнілу квартиру у Чорткові, від 1996 року живу в с.Переходи. Тут доля звела мене з хорошою жінкою - сусідкою по «фазенді» Євгенією Іванівною Мушій. Їй теж випало всього пережити на віку: чоловік випивав, довелося розлучитись. Десятки літ пропрацювала у Чортківському райпобуткомбінаті закрійницею. Донька Леся з сім`єю живе у Чорткові, а мати пішла на Переходи, на свою спадщину. Теж має вже троє онуків. - А Євгенія Іванівна так само прихильниця натуропатії? - Знаєте, нас, по суті, й поєднали не тільки сусідство осель, схожі долі, а й народна медицина. Гєня, хоч і молодша за мене на дев`ять років, колись з поліклініки й не виходила: виразкова хвороба, теж тромбофлебіт. До речі, їй пропонували операцію, бо права нога була майже удвічі товща за ліву і почорніла. А тепер, зате, не відрізнити! От що таке чудо голодування! - Євгенія Іванівна голодує разом з Вами? - Ну, скажемо так, трішки менше. Взагалі-то можна голодувати навіть до 90 (!) днів. Проте я поки що побив відомі «рекорди» - голодував 45 діб. ЗЦІЛИ СЕБЕ САМ - Михайле Петровичу, а взагалі що приймається організмом при голодуванні, які продукти чи рідина? - Обов`язково - чиста, бажано дистильована вода з медом. Мед підтримує сили. Ми з дружиною не вживаємо ані грама цукру - лише мед та ще листочки американської рослини стевії, яка у 30 разів солодша за цукор, проте не діє так згубно на наші судини. Білий цукор, біла сіль, біле борошно - то все наша біла смерть! А ми не замислюємося над цим. А тепер у продуктах ще й обов`язково домінують консерванти - це вже взагалі веде до поступової загибелі. - А ви обидвоє з пані Гєнею маєте вже власних послідовників? - Знаєте, перш ніж відповісти на це запитання, я хотів би кілька слів сказати про літературу, яка допомагає нам зцілюватися. Ці книжки - просто золото! Їм справді немає ціни. Вони у мене - настільні. І я дуже хотів би, щоб таку літературу мала кожна українська родина, щоб вона уміла і мала бажання себе зцілювати. І прививала отой смак до життя змалку своїм дітям. Це - Джон Армстронг «Уринотерапія», Поль Брегг «Чудо голодування», Микола Шевченко «Наука перемагати», Ян Гоулер «Ви можете перемогти рак», Світлана Колосова «Очищення організму» та ряд інших. А відносно послідовників, то таким може стати кожен з читачів газети. Інша справа, що у нас вже є певні досягнення. - І в чому вони полягають? - У чому? Зрозуміло, що в оздоровленні, зціленні людей. Звичайно, для цього потрібне ще й бажання того, кого зцілюєш, бо то ж не робиться за помахом якоїсь чарівної палички. - Можете назвати імена? - Можу. 54-річну Романію Мельничук, теж жительку Переходів, три роки тому уже списали лікарі: гіпертонія, носові кровотечі, ослаблене серце. Вона працювала роки й роки листоношею. А то вже не могла ходити. Злягла. Ми взяли її до себе. Спочатку харчувалися разом екологічно чистими продуктами. Потім жінка «сіла» на голодування. Через три таких «сеанси» зовсім забула про паличку, ходить пішки у Чортків до дітей, допомагає їм по господарству. Є й інші пацієнти, хоча з ними потрібно працювати далі. Хоча не всі люди розуміють наші методи. Наведу приклад. Якось прийшла ціла родина із Сосулівки. Мати хотіла оздоровити сина, бо йому конче потрібна була допомога. Проте вона думала, мабуть, що ми - якісь ворожбити чи щось таке і відразу ж сина вилікуємо. Може, надіялась на замовляння або інше. Гєня почала розповідати, як ми зцілюємося і зцілюємо інших і що це некороткий шлях до одужання. Мати того хворого молодого чоловіка навіть висварила нас: навіщо, мовляв, обдурюєте, коли не можете щось зробити? Добре, що мудрішою за старшу жінку виявилася молодша - її невістка, дружина того, хто потребував допомоги. Вона старанно записала усе, що ми порадили, і аж тоді вийшла з нашої домівки. Хоча, чи застосовуються там якісь методи, так і не знаємо. Схоже повела себе й одна вигнанська жіночка, попросивши поради, як лікувати онука. - Справді, шлях до одужання ніколи не буває коротким... - Ви ось запитували про мій вік. Мені поминуло 75, а я вже поховав двох своїх молодших братів, які не хотіли скористатися моїми порадами. Так, шлях до одужання довгий. Протягом десяти років я переніс 4 тривалих голодування - 20-30-45-20 днів. Натепер маю у своїй практиці вже 4 способи лікування від усіх хвороб без втручання офіційної медицини. МИ НІКОЛИ НЕ ПОВТОРИМО ПРИРОДУ - Михайле Петровичу, Ви згадували про екологічно чисті продукти. В ідеалі-то вони, звісно, бувають, а насправді де їх взяти? - Виростити самим! Ми ж з Євгенією Іванівною вирощуємо. - А що саме? - Та все, що заманеться. Наші садиби поруч. Разом маємо 35 сотих оранки, а решта - сад. Перелік того, що вирощуємо, різноманітний. Найперше - бобові: квасоля, боби, горох, а потім - просо (українське звичайне і китайське, чумиз), овес. Картоплі садимо і споживаємо мало. Натомість дуже багато моркви, бурячків, капусти, взагалі зелені, бо вона дає організму сонячну енергію, бадьорість. Тому збираємо і вживаємо в їжу у вигляді різноманітних салатів кульбабу, пирій, кропиву, грицики, конюшину, люцерну, лопух, полин, хрін, подорожник (бабку), фенхель. А в саду у нас немов своєрідні дослідні ділянки: там росте і фундук, і обліпиха, і біла морва (шовковиця), ехінацея, яка виробляє в організмі імунітет до всякого роду захворювань, дуже вітамінна чорноплідна аронія, їстівний каштан, чорна малина, корінь женьшеню, родіола рожева. Ну і, звичайно, яблуні, груші, абрикоси. - Михайле Петровичу, Ви там десь згадували про мед - як неодмінний компонент при голодуванні. Ви часом не пасічник - посеред того зеленого багатющого царства? - Вгадали! Маю 5 бджолосімей. Мед - це справжнє багатство, скарбниця і вітамінів, і мікроелементів для організму. А ще тримаємо у господарстві кіз, бо козяче молоко - найздоровіше. І курей, бо з м`яса найпоживніше куряче. Сповідуємо той принцип, що треба бути якнайближче з природою - навіть на рівні язика чи шлунку. - Бо природа коригує все, у тім числі й людський організм? - Так, природа знає, у неї вже закладено все добре, а не зле. І взагалі ми ніколи не повторимо природу. - Проте намагатися ідентифікувати хоча б цю доброту потрібно? - Звичайно! З таким наміром ми з Євгенією Іванівною вирішили відкрити на базі своїх садиб міні-санаторій для зцілення лодей, які заблукали поміж хворобами. Правда, задля цього мені доведеться добудувати будинок. Братимемо по 1-2 осіб. І все це - абсолютно безкоштовно, бо наживатися на людському здоров`ї - великий гріх. Безкорисливо даємо й консультації усім, хто до нас звертається вже сьогодні чи звернеться завтра. Задля цього варто щонеділі післяобідньої пори зателефонувати на номер 5-37-04 або ж завітати у с.Переходи, вул.Горішня 2 або 4. - Михайле Петровичу, під завісу нашої бесіди не поділитеся кількома рецептами здоров`я? - Чому ж, із задоволенням. Ось ці, наприклад, взяті з журналу «Дім. Сад. Город». Але ми випробували усе це на собі. Отож, рецепти здоров`я для заживлення ран. Перший. Узяти 100 г свинячого несоленого сала, нашпигувати зерном необдертого вівса. Потім спалити над свічкою. Одержите рідину зеленого кольору. Цією маззю слід змащувати рани. Другий. Олія з календули та живиці має бути у кожній домашній аптечці. Вона чудово лікує трофічні виразки, тривалі рани, що погано гояться, опіки, навіть псоріаз. Ось її рецепт: квіти нагідок - 250 г, живиця сосни - 150 г, кукурудзяна олія - 500 г. Спочатку розтопити в олії живицю, додати свіжі квіти нагідок. Варити 20 хв. на малому вогні. Настояти ніч. Уранці процідити і розлити у пляшки з темного скла. - Що Ви сказали б на завершення, побажавши читачам? - Сотворити себе як цілителя і просто здорову людину може кожен. Анна Блаженко Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=472 |