A A A
Розмір шрифта: Ця історія схвилювала багатьох: одні відбулися мовчанкою, інші – неспокоєм.
Минулої середи до редакції декілька разів телефонували стурбовані люди: між будинками по вул. В.Великого №18,20 і дитячим дошкільним закладом № 7 близько 9-ї години ранку почалася інтенсивна рубка.

Близько 11-ї год, коли я прийшла на місце, там велася жвава робота. Людей було дуже мало. В більшості спостерігали. Як виявилося пізніше, усі перемовини з тими, хто веде рубку вже відбулися скоріше, а більшість жителів даних будинків у цей час були зайняті на своїх робочих місцях.
Привітавшись, на що дереворуби відповіли, запитала: “А звідки ви, хлопці, будете?” Почула відповідь: “З “Поділля”. “А хто ж тут у вас головний?” – далі запитала. Хлопці вказали на чоловіка, що стояв по другу сторону вже повалених ще молодих плодових дерев. На моє прохання, чоловік підійшов, однак відповісти, чи є у нього дозвіл на рубку дерев не хотів. Реакція його була більш ніж дивна: чоловік став саморучно виключати мій диктофон і, мовляв, говорити він не буде: “Ви не прокурор. Відповідати я буду тільки прокурору”. “Відповідати прокурору ви будете на його запитання, а представнику мені ви зобов’язані відповідати на мої запитання, я ж не запитую вас про державну таємницю, а лише те ви маєте дозвіл на дані роботи?”, - продовжувала я напружений діалог далі. “То йдіть у міську раду і питайте” – провадив далі мій досить “дивний” співрозмовник. Дізнавшись про те, що я ще й депутат міської ради, чоловік “без імені” (він не захотів представитися, сказав, що тим більше не зобов’язаний мені нічого казати(?!).
Зрозумівши, що із таким “співрозмовником” каші не звариш, чоловік, з усього видно, не тямить ні в правах, ні в обов’язках, вирішила поговорити з людьми, які спостерігали збоку.

Ігор Слоньовський, депутат районної ради ІV скликання мешканець будинку по вул. В.Великого, 20:

- Пані Лесю, я дуже хотів з вами зустрітися. Ви бачите, що це робиться?! Я не можу на те все дивитися я – “сердечник”! Ви ж знаєте, що я був депутатом районної ради і знаю, що без дозволу природоохоронних служб, не можна провадити рубку дерев. А тут ріжуть як по живому, ці ж деревця плодоносили, ми ж їх садили, як то можна?! Я не вірю, щоб державний інспектор оперативного екологічного контролю державного управління екології і природних ресурсів В.Є. Возний міг дати на таке дозвіл! Вони що, проводили громадські слухання, опитували населення чи вирубувати ці плодові дерева біля будинку? Коли ми почули, що цей кусочок землі, коло нашого будинку має намір забудувати “Серет-Інвест”, ми разом із панями Лесею Побуринною та Галиною Колодій ходили у міську раду.
До речі, ми теж, як і жителі кооперативного будинку №18, хотіли знайти межі своєї прибудинкової ділянки, то в інвентарб’юро чомусь сказали, що не знайшли нашого будинку, що не передало ПМК. Наш будинок “пеемковський”, але, я думаю, що коли цей будинок передавали з ПМК, то міська рада його приймала й передавала в ЖЕК. То куди могли подітися наші документи? Нічого не розумію. Нам кажуть, що немає рішення сесії про виділення земельної прибудинкової ділянки. То що, нам нічого не належиться? Ми так само як “кооперативники” хочемо прибудинку мати клаптик землі.
Я старший чоловік, довго пропрацював у ПМК і пам’ятаю, що в нашому будинку це за Радянського Союзу мав будуватися ще один під’їзд. А дитячий дошкільний заклад біля нас будувала “міжколгоспна”, і вони трохи змістили будівництво садочку до нас. Тому за відповідними нормами нам не дозволили будувати ще один під’їзд. А тепер, виходить, що все можна, бо міська влада планує дати дозвіл на будівництво цілого будинку.

Степан Побуринний, мешканець будинку №18:

- Ми підходили до тих, хто рубає дерева і зазначили, що у нас є рішення міської ради на дозвіл приватизації прибудинкової території. Ми сказали, що наша територія “до сливок”, і вони це залишили її. Рубають в іншому місці. (Надвечір були вже зрубані й ті ж “сливки”... Авт.).

Ігор Онищук, мешканець будинку №22 (зразу за будинком № 20):

- Я не знаю, як почнеться будівництво, куди мають їздити важкі вантажні машини, бо між нашими будинками вузький проїзд. Біда ще в тому, що тут, де ведеться рубка і планується будівництво, проходять комунікації. Як бути з цим? Якщо навіть їх і перенесуть, то як цей будинок, має осісти на наші перегружені мережі?

Ольга Саранчук, мешканка будинку №20:

- Ви розумієте, я маю таку нудь, що в хаті всидіти не можу. Моя сусідка Зіна підійшла до тих, що рубають дерева та й питає: “А хто ж нам за те деревце відшкодує?” То той начальник каже: “А ви тут не мали права садити дерева. Ви 20 років тут живете і не приватизували землі, а я тепер будую...”
Розумієте, серце за це все болить. У нас в ПМК, ще тоді, коли ми отримали в цьому будинку квартири, був виконроб, нині, на жаль, покійний, Вербицький. Він тоді мав змогу допомогти і під його керівництвом ми всі насаджували на цьому клаптику землі плодові дерева. Та сюди всі діти збігалися, довколишніх будинків, навіть з Білої прибігали. Ті деревця гарно плодили. Ми ж для дітей і їх садили! Як то можна?!
Уявіть собі, то й наш колишній ентузіазм, коли ми усі з гуртожитків перебралися у цей будинок, отримали квартири, як раділи, коли засадили тут деревця! Чому нас навіть ніхто не спитав?! То ж, близько 40-50 дерев зрізають! Як на це спокійно можна дивитися?!

Маркіян Мовчанок, мешканець будинку №18:

- Наш будинок кооперативний. З того часу, як ми почули, що між нашим і 20 будинком та дитсадком має ще вирости одна будівля, ми оскаржували рішення міської ради і хотіли приватизувати закріплену за нами ділянку. Створили товариство співвласників. А тепер нам, щоб приватизувати прибудинкову земельну ділянку, ставляться кругом “палки в колеса”. До вирішення питання із забудовою “Серет-Інвест” нам припинили приватизацію.
Цікаво й інше. Коли ми вивчили свої матеріали, то нам спочатку міською радою було виділено 0,7 га (70 сотих). Пізніше, коли паливна “відійшла” від нашого будинку нам залишилося 0,5 га. Тобто, як відомо є відповідні норми зеленої зони на одного мешканця будинку. Так ми й дійшли до того, що нам необхідно 0,4 га. Пізніш, як ми стали затверджувати матеріали для приватизації, нам поставили 0,38 га. Нас і це задовольнило. А тепер, стали виготовляти все – виявилося, що є 0,33 га... Думаю, і це ще не все... Боротися з ними марно. Міський голова ніякої ролі не відіграє. На мою думку, там керують інші...
Люди висловлювали обурення. І ці обурення були ще більш обвинувачуваними, ніж читається вище... Їх можна зрозуміти. Вони мають свою рацію. Їх не спитали. З ними не порадилися. Ними знехтували...

Що кажуть спеціалісти:
Відтак я зателефонувала до головного спеціалісті – держінспектора відділу оперативного екологічного контролю державного управління екології і природних ресурсів в Тернопільській області Валерія Євгеновича Водного:

– Валерію Євгеновичу, чи відомо вам, що по вул. В.Великого між будинками №№ 18, 20 ведуться рубка плодових дерев, чи мають ці люди дозвіл?

– Так. Відомо. Це забудовник Чайка. У нього є всі дозволи на дані роботи. А те, що він має дозвіл і так з вами повівся я ще буду з ним говорити. (Однак, жодних вибачень за поведінку пана Чайки не було – Авт.).
Далі запитання були до голови ЕГО “Зелений Світ”, депутата Тернопільської обласної ради, члена виконкому Чортківської міської ради Олександра Михайловича Степаненка. Запитання було майже аналогічним.
– Мені про це відомо. Я обурений. Це питання підіймалося на останньому засіданні виконавчого комітету. Його піднімали міський голова та голова виконкому І.М. Билиця, заступник з економічних питань А.М. Левкович. Я заперечував щодо таких дій, стверджував, що люди будуть проти. Однак мені заперечили в цьому, і більшістю голосів було проголосовано за рубку даних плодових дерев.

Міський голова, голова виконавчого комітету Чортківської міської ради Ігор Михайлович Билиця:
- Так, забудовник мав ордер на вирубку даних дерев.

... Далі Ігор Михайлович Билиця зіслався на те, що у нього термінова нарада і всі деталі знає його заступник Андрій Михайлович Левкович.
З Андрієм Михайловичем не вдалося зустрітися, мабуть далися взнаки чисто робоча відсутність в кабінеті, і пізніше – відрядження до Івано-Франківська. Однак, факт встановлено: люди, які вели вирубку плодових дерев, таки мали дозвіл виконавчого комітету міської ради, як і прописано у постанові КМ України від 1 серпня 2006 року за № 1045 “Порядок видалення дерев, кущів, загонів і квітників у населених пунктах”: п.3 “Видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі – компетентних органах), на підставі ордера”. Тільки ось далі вказується: “До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, а також інших заінтересованих організацій”. То чому мешканці будинків нічого не знали? І з пунктом 2 даної постанови не все в’яжеться. Бо тут йдеться: “Видалення зелених насаджень здійснюється у разі: реалізації генерального плану розвитку населеного пункту; реконструкцію або капітального ремонту об’єкта благоустрою; знесення аварійних, сухостійних в фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більше як 5 см, ліквідації, аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; досягання деревом вікової межі; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; ліквідації наслідків стихійного лиха; проведення ремонтних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередач...”
Як бачимо, вирубка молодих плодових дерев тут не зазначена. Чим керувалися – не відомо.
Зі слів пана В.Є.Водного, рубку веде забудовник із ТзОВ “Серет-Інвест” пан Чайка. Як відомо, останній раз депутати Чортківської міської ради на ХІ сесії V скликання 24 січня 2007 року голосували за “затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки ТзОВ “Серет-Інвест” по вул. В.Великого у м. Чорткові для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 1400 кв.м.” І все. Це зазначено й у підготовчих матеріалах. А як тоді видається право можливому забудовнику вирубувати дерева? Може він ще не буде забудовником? А як же ряд необхідних процедур? Чи вдасться йому їх пройти?.. Чи ми тут всі наївні?.. І подальші запитання також?..


Леся Легіт