A A A
Розмір шрифта: Тільки-но ми згадали в газеті про те, що у ВАТ “Плодоовоч” має “претензії” до Олега Танасіва, як до редакції стали телефонувати люди, зсилаючись на те, що вони є акціонерами даного ВАТ. Усіх їх цікавило єдине: де сьогодні знаходиться ВАТ “Плодоовоч”?

Чому вони, як акціонери, нічого про нього не знають уже більше двох років?.. Люди сподівалися віднайти акціонерне товариство, в котре вони колись вклали свої акції і яке після того, як постійно надсилало звіти, у яких значилося, що ВАТ “Плодоовоч” практично немає надходжень, а потім “кликало” на збори з Чорткова до Києва, згодом перестало давати про себе, знайти нарешті з’явилося. Таких запитань, напевно, є чимало. Можливо не всі звертаються до газети, але, очевидно, проблема є.
Пані Надія Тракало таки вирішила зайти до редакції “і плюс”, щоб все ж таки пролити світло на те чи існує взагалі ВАТ “Плодоовоч” і де воно поділося. Зокрема жінка зазначила:

Я тепер на заслуженому відпочинку, а працювала раніше медпрацівником у дитячому дошкільному закладі. Коли наша сім’я отримала приватизаційні, сертифікати спочатку, ми не знали куди їх вкласти. Мій чоловік також є педагогом, ми не були людьми причетниками до певного виробництва, тому з вибором, у яке підприємство вкласти цінні папери, у нас були складнощі. І це зрозуміло. Так ми звернулися до нашої райдержадміністрації за порадою. Нам сказали: “Ось “Плодоовоч” є перспективне підприємство. Овочі будуть необхідні завжди, то можете спокійно вкладати свою частину. Ми з чоловіком і один з моїх синів вклали свої сертифікати у ВАТ “Плодоовоч”.
Спочатку нам щороку присилали звіт Правління, кликали на збори. Правда у тому звіті вказувалося, що доходів у ВАТ “Плодоовоч” немає. Тобто були якісь мізерні копійки.
Збори мали відбулися по вул. Копичинецька, 126. Потім десь 2-3 роки тому, не менше, прийшло нам повідомлення щоб з’явитися на збори акціонерів аж до Києва. Ну, це я зрозуміла як вияв наруги над акціонерами: хто ж поїде на збори просто до Києва? Де ж взяти кошти до столиці і назад трьом особам? Де зупинитися? І це все для того, щоб нам пояснили в черговий раз, що “доходів немає”?.. Я зі злості взяла і порвала ті запрошення. А що б ви робили на моєму місці?
Акціонери фактично всі тут на Чортківщині, може якісь одиниці вже є в Києві, але все одно, більшість же тут. Майно ВАТ також у Чорткові. То чому ж нам треба було їхати до Києва? Ось така невтішна ситуація виходить. Але після того, як нас того разу запросили на збори акціонерів до столиці, а ми не поїхали – більше жодної згадки про ВАТ “Плодоовоч” не було і звіти вже не надходили. Ми вже думали, що розпалося те ВАТ. Нема вже його. А ось прочитали у вашій газеті, що на сесії міської ради був присутній Олег Ваврик, що нібито представляє ВАТ “Плодоовоч”. То й, думаю, я таки допитаюся, де то ВАТ, чи живе воно ще, бо ми таки “немалі” акціонери, нас в сім’ї аж троє. Це немало. А таки нічого не знаємо про нього”.
Ми також не могли нічого пояснити жінці. Один із тих, до котрого ми звернулися, бо знали, що мав із ВАТ “Плодоовочем” клопіт, зізнався, що також декілька разів відправляв листи за адресою в Києві, яка вказувалася у листах-претензіях до нього, але його листи поверталися назад, мовляв, немає такого адресата...
То в чому ж тут проблема? Гадаю, є правоохоронні органи, котрі могли б допомогти акціонерам розшукати ВАТ “Плодоовоч”.


Леся Легіт