A A A
Розмір шрифта: Ще такого мабуть не бачив ніхто. Правда? Але пообіцяла, що таки дане “спростування” з аргументами. Інакше не можна. Бо це була б чистісінька брехня, самонаклеп. Спочатку хотілося промовчати, не влазити в бруд, який замісили, щоб хоч трохи “підпсувати” мою репутацію на зразок: “Подивіться, не тільки ми кажемо неправду, а й вона посміла!” І так до цього довго йшли-гадали, що незчулися як в багні опинилися. Розумію, наша газета вміщає критичний матеріал на протиправні дії міської ради. Мусять тепер якось “помститися”? Ось і “помстилися”.

Самі собі. Це мій плюс. Бо депутат Чортківської міської ради Олександра Іванців не переслідує матеріальних цілей, не займається приватним бізнесом, щоб і там десь як не вкусити, то хоча б вщипнути, не п'є, не палить і так далі... Пишу і соромно мені, що змушують мене на таке. Але не залишають в спокої. А справа ось у чому.
26 грудня 2006 року, у вівторок, до Чорткова приїхав депутат Верховної Ради України Микола Сивульський, зустрівся у офісі місцевої БЮТ з громадянами міста, переповів про політичну ситуацію в Україні. У нас в районі є лише три друкованих ЗМІ, які є інформаційного характеру і цілком віднедавна – одна рекламна безкоштовна “АВС”.
Газети “Ратуша” і “Голос народу” утримуються відповідно з бюджету міської і районної рад. Наша газета “і плюс” є незалежною, і про те, що така зустріч вже відбулася, дізналися від читачів, які посідають в місті добру позицію, та були на зустрічі. Ось тут й проблема. Ми у замітці написали, що на зустрічі був лише редактор газети “Ратуша”, член БЮТ. Але вже не знаю чи був кореспондент з “Голосу народу”, бо із замітки “Зустріч з депутатом”, яка вийшла 12 січня в №2 2007 року, сказати складно. Та й заступник голови міста, також член БЮТ, якось зазначив, що кореспондент був на зустрічі, але недовго. А останнє означає, що певну частину часу він був, а певну – ні. Але автор стверджує, що таки був. У тій невеличкій замітці на близько 39 рядків була закладена “бомба”. Фабула така: депутат Верховної Ради України Микола Сивульський стверджує, що міському голові Ігорю Билиці (БЮТ) заважать працювати депутати міської ради від інших партій (не будемо тут уточнювати, хто кому і в який спосіб може заважати) та далі автор, як вагомий приклад доводить те,що депутат міської ради, член УНП Олександра Іванців, редактор “і плюс” подає завідома неправдиву інформацію, що на зустрічі був лише редактор “Ратуші”, а були й інші представники ЗМІ. Якщо взяти щодо редакторства, то редактор, як з'ясувалось, дійсно був один – газети “Ратуша” М. Опиханий. Із замітки “Зустріч з депутатом” стало зрозуміло, що нашу газету про зустріч не повідомили з тих причин, що редактор газети є депутатом міської ради і членом іншої партії.
У всякому разі цього ні письмово, ні усно ніхто не спростував. Навпаки у “Ратуші” за 26 січня у колонці редактора йдеться дослівно: “...іскру, від якої загорілося багаття скандалу, викресала газета “і плюс”... Ну навіщо було таке писати, що на зустріч запросили лише редактора-“бютівця”? Це ж неправда. Кореспондент газети “Голос народу” став на захист свого колеги. Елементарна журналістська солідарність.”
Ось тільки від чого тут треба було рятувати пана Опиханого цілком не розумію? А журналістською солідарністю тут і не пахне з багатьох причин. Наша незалежна українська газета, до речі, єдина такого пошибу на теренах Чортківщини, виходить щосереди, і можливо є люди, які ще не звикли до цього, або не хочуть звикати. То ми їм “натякаємо” в такий спосіб, що ми є, аби звикли до неї і не порушували Закон “Про інформацію”. То ж те, кого повідомили про зустріч чи ні, стосується винятково нас. Нас одних не повідомили. Є люди, які за це відповідають, є довірена особа депутата, яка мала б за цим слідкувати. Але з боку організаторів вийшов “прокол”. А до чого тут, хлопці, ви? Це ж не була зустріч з вами. Ви, поки що не міністри і не депутати Верховної ради України, а такі самі як ми – газетарі. Наше діло донести інформацію про зустріч, з якою метою приїхав народний обранець, якої доктрини дотримується партія тощо.
А загалом запитань можна було здавати багато, в тому числі й про підтримку БЮТ антикризової коаліції щодо голосування за Закон України “Про Кабінет Міністрів України” (а може ви боялися таких від нас запитань, зустріч ж була 26 грудня, непередодні Нового року?) Але так чи не так – виходить, самі собі відомстили, зазначивши, що БЮТу спочатку заважав Президент, а тепер – інші партії. Це ж ваші аргументи, які є зафактажовані діями у високій політиці – подолання вето Президента на вищезазначений Закон, а у нашому варіанті – інформація пройшла 12 січня, а сьогодні – 30 січня і жодних спростувань та вибачень досі немає. Правда, депутатам на сесії міської ради намагалися кволо пояснювати, що міг М. Сивульський такого й не говорити... Але у Чортківській міській раді є лише 45 депутатів – 17 з них “бютівці”, а районка має тираж 2338 примірників і читають її жителі Товстого, у Мисівцях Заліщицького району та у Бучачі. Цей політичний ляпсус звісно, не пройде непоміченим. Він вже залишив свої сліди. Своє – ви зробили. Можете тепер жити з почуттям виконаного обов'язку.
Не згадую прізвища кореспондента статті, бо опісля неї він за дивних обставин звільнився. Може не його це рук справа? Тепер маю сумнів. Особливо коли поговорила з редактором газети “Голос народу”... І коли бути вже до кінця відвертим, ви самі стали ділити все на партії (читайте “ГН” №2 2007 рік “Зустріч з депутатом) – то редактор газети “Голос народу” - член соціалістичної партії Любомир Габруський, який “самовіддано” оберігає дану інформацію від спростувань Не можу не погодитися із назвою уже згадуваної колонки редактора газети “Ратуша” М. Опиханим “Політика: велика вона чи мала, а спорядненість однакова”. Це щодо ваших дій та інтриг. Все точно. Ви добре підмітили.
Газета “і плюс” не носить в собі політичної заангажованості – ми одинаково ставимося до всіх людей, до їхніх проблем, намагаємося вислухати, допомогти. У цьому був час переконатися усім, але, зізнаємося, ділимо людей за моральними якостями – на партії порядних і непорядних. Бо переконані, що не творимо великої політики “на верхах”, ми хочемо, щоб тут, в глибинці, люди, які посідають посадові місця, на яких їх обрала громада, рахувалися з цією громадою, дбали про неї – не більше. За це хтось нас має за своїх ворогів. Але то їхнє право. Бо коли б вони були іншими, чинили по-іншому, не було б і цієї статті.
Що ж сказати, щодо мене особисто, я одразу на людях мовчала, віджартовувалася, а ви вперто не хотіли визнати свої помилки. І зрозуміла – поки не розкладу все на свої місця – не відчепитеся. Дипломатія не для вас. Ви роздули з мухи слона. Хотіли інтриг? Маєте більше. Смакуйте на здоров'я. “Бачили очі, що купували, іжде хоч повилазьте”. Шкода мені лише пана Сивульського, бо з такими “політиками”, які мов гриби після дощу виросли якраз перед самими виборами, каші не звариш. Вірю, що дійсно нардеп міг того не говорити. Може й навіть і гадки тої не мав? Але хто то знає?.. Кажуть, що пан Сивульський зовсім нічого не казав про міську раду, вислухав скарги громадян, з міським головою не зустрічався. Боже, як мене ви дивуєте, юні не за віком “політики”. Для вас нема бар'єру! Дійсно, так і хочеться сказати словами відомої російської кіноактриси Фаїни Раневської: “Я дуже стара людина, бо ще пам'ятаю порядних людей”. Я напевно – також.

P.S. Пригадується, як мені переповідали старші колеги по перу, за радянських часів у одній із наших газет хтось помилково вмістив не ту фотографію члена політбюро. То ж вишукували усі до одної газети, щоб комусь, бува, до рук не попало і не понеслося далі, та вивезли в ліс і спалили 20 (!) - тисячний тираж! А тут свідомо звели наклеп на свого патрона, і навіть не раз чула такі вислови: “Ну сказав собі чоловік і поїхав, а ми що, після цього всі сваритися будемо?!” А те, що цей “чоловік” є виразником програми і дій партії, ніхто і гадки не має. Бо в Чорткові осередок БЮТ створився незадовго до виборів. А політична харизма лідера Юлії Тимошенко стала гарантією перемоги для всіх.


Олександра Іванців