 20.12.2006 - А хто, хто Миколая любить?Ваша думка“Величаємо Тебе, святителю Христовий, Миколаю, і починаємо пам'ять Твою, бо Ти молиш за нас Христа Бога нашого”. (Величання празника) Поміж різними празниками в честь Святих, що їх пам'ять відзначаємо в нашому церковному році, на осібну увагу заслуговує празник Святого Миколая. Наш народ почитає його, наче свого національного святого. І хоч від його смерті минуло понад півтори тисячі літ, та все таки він через свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях мільйонів людей. А його любов до ближніх кожного разу символічно відживає у дні його празника по цілому світі, коли він тисячі й тисячі дітей обдаровує своїми дарунками. Таємниця його великого й постійного культу між усіма християнськими народами лежить у тому, що він для всіх став символом жертвенної любові до ближнього та співчутливого милосердя. І хоч ми прекрасно розуміємо, що 19 грудня ніхто не пролізе у відкриту квартиру і не покладе омріяну річ під подушку – ми все ж хоч на один день хочемо поринути в казку, в світ дива та добра. І не лише ми, а й усі – кого мені довелось запитати про улюблене свято українського народу.  Володимир Шматько, голова районної молодіжної організації “Батьківщина молода”:З раннього дитинства батьки прищепили мені любов до цього свята. Будучи малим я знав, що в ніч на 19 грудня прийде Св. Миколай – чудотворець і принесе подарунки, а ще – обов'язково виконає усі бажання, які ми маємо. І це все збудеться в ніч на Святого Миколая. Потрібно було цілий рік бути чемним, слухати тата й маму, бо в іншому випадку Миколай не прийде. Для мене це було чомусь незрозуміло. В ранньому віці я просив багато іграшок, солодощів. А коли став дорослішим – просив вже чогось дорожчого. Інколи батьки натякали, що Миколай цього року може бути бідний і ця фраза була мені незрозуміла. Чому? Миколай – це ж свята людина. Але я завжди намагався бути слухняним і чудотворець до мене приходив кожного року. Коли я був в 7 класі зі мною стався такий курйозний випадок: я замовив класний подарунок, прокинувся о 4 годині ранку, руку під подушку, а там нічого немає. Почав дуже ревно плакати – чому мене Миколай обминув? Потім заснув, прокинувся через дві години – і подарунок вже був, Миколай трішки затримався. Батьки пояснили, що Миколай дуже заклопотакий і тому спізнився. А зараз я чекаю від святого Миколая просто щастя і молюся до нього щоб допоміг створити молодіжну дієву організацію. За це я йому буду дуже вдячний.  Іван Скоромний, підприємець:Як усі діти я теж вірив в існування святого Миколая, який обдаровує чемних діток подарунками. А ще мені дуже подобалося коли проходили урочисті святкування в школі з нагоди цього свята. Таке дійство захоплювало ще більше аніж подарунки під подушкою. В школі це все мало такий інтригуючий вигляд: ми мали можливість подивитися на справжнього, живого святого. Певна річ ми тоді дійсно вірили, що він живий і справжній. Пам'ятаю одного року я замовив в подарунок знаряддя для гри в хокей і не отримав нічого. Яке це було розчарування! Брати і сестри милувалися своїми подарунками, а я ні. Але потім усе налагодилося: подарунок стояв під стіною. Таким чином батьки хотіли мене провчити, тому що перед цим я не дуже добре поводився. Але чим старший стаєш – тим менше віриш в чудо. Чого я зараз хочу від святого Миколая? Щоб допоміг мені здійснити усе заплановане, щоб не було різких перемін у моєму житті. Михайлина Крутко, пенсіонерка: Знаю добре, що Святий Миколай помагає в кожній потребі. Він своїм заступництвом могутній перед Богом. Святий Отець наш Миколай дає нам прегарний приклад живої, діяльної та жертвеної любові Бога і ближнього. Його любов ближнього загальна, всіх обіймає, повна милосердя і готова помогти в кожній потребі душі й тіла. Святе Евангеліє каже, що на страшному суді Господь Бог судитиме нас за діла любові і милосердя. Про це запевняє нас сам Ісус Христос кажучи: “Істинно, кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили”. За мого дитинства тяжко жилося людям, а в нас сім'я була небагата. Але ми почитали Св. Миколая і наші батьки як могли намагалися дотримуватись традицій. Під подушки клали нам по яблучку, одні на всіх валянки, а непослушним і різочка служила дарунком. Тоді хлопці задумувались над своєю поведінкою і до наступного року намагалися бути чемними. Не вдавалося. (Сміється).  Михайло Делійовський, робітник:В мене такі асоціації з Днем Св. Миколая: подарунки, запах апельсин, обов'язкове пробудження серед ночі і пошук під подушкою омріяних іграшок. А ще – ми очікували здійснення мрій, які могли здійснитися тільки цього дня. Не забувається відчуття свята, відчуття чогось особливого і незабутнього. За нинішніх обставин не до кінця сповідуються традиції, звичаї. Я думаю, що усе зведено до банального, побутового. Та й діти теперішні не вірять в чудеса як в це вірили ми. Зараз чи не кожен малюк знає хто кладе подарунок під подушку, а інші замовляють такі дорогі речі, що Святий Миколай в обличчі батьків і не здатен на такі розкоші. І хоч я розумію, що дива бувають лише в добрих казках, всерівно хочеться вірити в щось добре і миле. А у Миколая я прошу здоров'я – для своїх рідних, близьких і для себе.  Стефа, медик:В нашій сім'ї були свої традиції щодо відмічання Дня Святого Миколая. Мій батько – Микола і тому кожного року в нашій оселі було людно та гамірно, ми завжди справляли пишне свято. А подарунки були щедрі. Мама працювала в магазині і під подушкою можна було знайти розмаїття речей. Я довго вірила, що це саме Святий Миколай проникає вночі у будинок і обдаровує слухняних дітей. Вже й не пам'ятаю чи було розчарування з приводу того, що це мама робить такі подарунки. На мою думку в нашій країні ще збереглися традиції цього свята. Перше – дарувати подарунки. Бо на відміну від Дня Святого Миколая інші свята втрачають свої звичаї. Я б попросила в Миколая Чудотворця міцного здоров'я своїм дітям і близьким. Спілкувалася Ірина Зенчак-Гулька Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=316 |