A A A
Розмір шрифта: Ми з нею зустрілися випадково, і якби вона першою не розпочала розмову, то я б її ніколи не впізнала. Наталка (з етичних міркувань ім'я змінене) виглядала надзвичайною красунею у порівнянні з тим часом, коли ми вперше познайомилися, лише очі видавали хронічну втому і якесь відчуття втрати, розгубленості. Вона народилася у багатодітній і небагатій сім'ї, тому, незважаючи на грунтовні знання і бажання вчитися далі, Наталчине студентське життя закінчилося лише навчанням у педагогічному училищі

Як і кожна молода дівчина вона мріяла модно одягатися, користуватися дорогою косметикою, відвідувати молодіжні заклади, і врешті-решт, знайти свою другу половинку та створити чудову сім'ю. Мріям заважала нужденність, і тому Наталка довго не роздумуючи погодилась на пропозицію знайомої сусідки поїхати на заробітки. Нічого дивного вона в цьому не бачила – це робить чи не кожна друга жінка в Україні. Обіцяли, що працюватиме танцівницею, заробить багато грошей... І ніякого стриптизу чи ще чого гіршого не буде... Наталка на руках мала диплом вчителя танців, то ж і вирішила, що саме на цьому зможе побудувати собі пристойне існування. І дійсно, нині вона не потребує дорогого одягу, косметики – усе це в неї є. Доволі грошей, придбала у рідному містечку не розкішне, але достатньо комфортне помешкання, планує купити авто. Зате всьому цьому вона і не дуже радіє, тому що її душа скалічена на довго. Про все своє “солодке” життя в Греції вона хоче розповісти читачам, щоб вони не лакомилися на пристойні обіцянки і не розтоптали себе власними ногами.

Про “кр-р-а-сиве” життя

“Я свідомо погодилася їхати в Грецію танцівницею. Нічого не віщувало біди. Зате в перший же день приїзду мені довелося зустрітися ще з однією українкою, яка вже рік “чарувала” в стрептиз-клубі. Ольга була з Полтави. Вона мені і прошептала, що в цій приморській таверні з стриптиз-програмою працювала дівчина з Харкова. Через рік вона вирішила поїхати додому, взяла відпустку, вона “любила” свою роботу, бо остання забезпечувала усю її родину. Коротше, вона винаймила таксі і відправилася в аеропорт... Її знайшли через три місяці – в придорожному лісі, як-небудь засипаною гілками. Потім грецька поліція вияснила, що в лісі – справжня “сестринська могила” невідомих жінок. Тут була кінцева зупинка багатьох слов'ян, які, наскладавши грошей, намагалися вернутися з ними додому...
Я зрозуміла, що тут ніхто мене не пожаліє і я повністю залежу від новоявленого “начальства”. Мені сказали, що я буду танцювати – танцювати стриптиз. І все почалося, спершу дуже огидно, а потім якось звиклося.
В стриптиз приходять “балетні” і “циркові”, коли є необхідна хореографічна підготовка, хороша фізична форма і зовнішні дані. Ні, є, звичайно, невеликий відсоток тих, які дійсно люблять свою роботу. Найважливіше – міцні нерви і здоров'я. Що треба вміти? Добре рухатися під музику, працювати з шестом і не боятися клієнтів. Не пити, не курити і на роботі ні з ким не спати. Пам'ятати закон: даєш одному – даєш всім. Після цього ні охорона, ні керівництво не вмішуються. Багато дівчат на цьому погоріло.
“Молодняк” спочатку просто товчеться на подіумі, роздягається під музику, гладить себе і еротично “усміхається”. Повір, до кінця програми, тому що бувають і вивихи, і сильні удари, і переломи. Я, коли вчилася, кілька разів так головою лупнулася! Руки – в мозолях, ноги – в синяках... В стриптизі все важливо – від рухів до виразу обличчя. До речі, лице не має бути красивим, ніжним чи насмішкуватим. І ні в якому разі розумним! Навпаки – простим і трохи вульгарним. Тоді всі вони – “твої”. Будь-який клієнт з “цією” відчуває себе королем.
Скажу чесно, психологічно можна звикнути. “Фізично – майже ні: вдень – відсипаєшся, цілу ніч – працюєш.”

“Чому? Бо грошей треба!!!”

“Чому йдуть в стриптиз? Змушуть, звикаєш, а гроші – великі! Головне чітко поставити собі мету. У нас в клубі, наприклад, 5 місяців працювала одна росіянка. Таким ось видом заробітку вона склала грошей на квартиру у рідному місті, де знайти роботу майже неможливо. Інша українка Неля, десь з-під Києва, раніше працювала прибиральницею, потім її “оцінили” високо і запропонували стати стриптизеркою. Вона довго думала, плакала, вагалася, але їй дуже швидко треба було заробити на ремонт і умеблювання купленої чоловіком хати. Вона погодилась. Неля казала, що коли виходить на подіум і роздягається, то бачить лише красиві меблі, улюблений колір на рідних стінах, розкішну ванну. Виходила – і лише це тримала в голові.
В залі багато не заробиш. Приватні танці вигідніші. Але небезпечні. В “приватні” роздягаєшся цілком для одного клієнта чи невеликої компанії. В деяких клубах дозволяють доторкатися до дівчат, а в інших – тільки дивитися. А ще можуть замовити на дім, інколи в торті чи в ящику. Одна знайома 4 години холодної зими промерзла на балконі в коробці – сюрприз готувався імениннику! Ось така турбота про людей – маю на увазі стриптезерок.
Оптимальний контингент – наші чоловіки років за сорок. Вони, як правило, вже “не вимахуються”, найгірше малолітки – ніколи не знаєш, чого від них чекати.
Розумієш, шоу без скандалу – як птах без крил. Думаєш, стриптезерка випадково вибирає пари, де чоловік з подругою сидить? Нічого подібного! Це входить в гру: вона сідає до нього на коліна, починає викручуватися. А поряд його кохана червоними плямами покривається. Знаєш, яке задоволення отримують за сусідніми столиками! А може вона йому дасть ляпаса або стрептизерці в волосся вчепиться?

“Задоволення” - Тільки не треба!”

“Деякі кажуть, що працювати в стриптизі класно, що збуджуєшся, відчуваєш себе супержінкою, що стриптиз – це мистецтво, задоволення. Ой, тільки не треба! За мистецтвом клієнт в оперний театр піде. Робота ця важка, неприємна. Що в основі всього? Взаємне бажання принизити. Клієнт хоче тобі показати, що він заплатив і може тебе з'їсти “з ногами”. А ти – що він нічого крім болі в причинному місці на виході не отримає. Ось на цьому і все крутиться.
Чи є друзі. У нас один друг – шест. Бойфренди? Є, звичайно. Подруга – стриптизерка – це прикольно, хто сперечається. Є навіть випадки, коли громадянським шлюбом живуть. Роки три – чотири. Але щоб одружитися... А ти подумай, як потім дитині пояснити, ким його мама працювала? А всім друзям, у дитсадіку, школі? Ось так.. Тому дівчата попрацюють кілька років, а коли пощастить – втікають додому, або в інше місто переїзджають, змінюють роботу. А там – нове життя.
Знаєш, коли люди дізнаються, ким я працювала, відразу змінюють ставлення. Зразу на “ти” переходять. Я інколи думаю: якби я після училища знайшла хорошу роботу в школі і з достатньою зарплатнею, то я би не їхала в Грецію і не повзалаб по трубі.”

Шоу-герл, стриптизерка, модель – о, це круто!

Помиляєшся. Вас може і зачаровує шикарний інтер'єр дорогих ресторанів, блискучі очі глядачів і ти, вся така еротично-загадкова. Чому би не спробувати? Бо в рідному містечку роботи нема, перспективи не видно, багатих кавалерів – також. Агенти один перед одним пропонують “красиве життя”, а газети переповнені об'явами про набір танцівниць, моделей і дівчат для роботи “в курортних умовах”. Насправді умови прості і грубі, а на зарубіжних “гастролях” і зовсім небезпечні та серйозно шкідливі.
Інколи “красиве життя” вибирають випадково, як Наталка, часто стриптизерками стають дівчата, у яких погані стосунки з батьками і таким чином вони намагаються самоутвердитися і відстояти своє право на вибір життєвого шляху.
Деякі речення із контракту танцівниці в греції: “Змушена виступати 4-5 разів на ніч, при необхідності і більше. Перший танець – в одязі, наступний – топлес поряд зі столом (по замовленню клієнта). Ще треба підсідати до клієнтів і припрошувати їх купляти алкогольні напої. Гарантувати відмінний сервіс...”
Я дізналася, що “гаряча десятка” країн, куди вивозять українських жінок на роботу в секс-індустрії: Турція, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Боснія, Хорватія, Німеччина, Сірія. Закордоном на долю українок випадають роботи на ЗД – dirty, degrading, dangeraus – брудні, принизливі, небезпечні. Наталка пішла, залишивши за собою шлейф дорогих парфумів і бажання роздумувати про її нелегке життя. Їй ще немає тридцяти, а в неї безліч сивого волосся, яке вона ретельно приховує за допомогою хороших фарб. Вона збирається заміж, її обранець щасливий, що знайшов таку дівчину – з квартирою, грішми і в перспективі з дорогим авто. Наталка мріє про дітей – хлопчиків, бо у дівчат, переважно, важка доля у нашій країні. Її обранець не знає і ніколи не знатиме ким вона працювала ще рік тому.
Її останні слова: “Грубо? Гидко? Зато без прикрас. Таке життя. Що поробиш? Може скоро піду вчителювати, ніхто ж не знає про моє минуле.”


Ірина Зенчак Гулька