 29.11.2006 - У спогадів юності смуток живеЧетверта частинаТепер коротко зупинимось на тих окремих сільських сім’ях, котрі чи не найбільш потерпіли від життєвих страждань даного села. Дорога йшла з яру. Там закінчувалася гора. А понад горою вела вузенька доріжка до самої хатини, яка одиноко стояла на самій горі. А далі врунилося поле зякого куди не глянеш видно вдалині старанно вибілені хатини ізчарним солом’яним дахом крізь який пробивається зелений мох... низом тих хат попідсипані призьби. В одній із таких хатин жив каменяр, що тесав каміння на прізвище Гуцул. Його сім’я була досить великою, семеро дітей. Щоб прогодувати таку велику родину Гуцолу приходилося тяжко працювати. Біля його обійстя простягався яр. А на протилежному боці через яр виднілися пару хатинок,які стояли на недалекій відстані одна від одної. В середній хатині край дороги, що вела вниз до яру жив селянин Гевко. Хатина ця була більш занедбана ніж сусідні. У нього було семеро дітей. Гевко був немолодий лисуватий чоловік . Його діти , хлопці і дівчата були вже дорослі і всі вони позакінчували сільську чотирирічну школу, яка була у сусідньому селі , ближче до міста. Дальше чотирьох класів із сільських дітей ніхто не ходив, бо то треба було ходити до міста, та й платити необхідно було більше. А грошей бідним селянам завжди не вистачало. Та й куди міг селянин впхати своїх дітей, коли на них ніхто не звертав уваги. Тому селяни вчили своїх нащадків добре працювати. Гевкові діти влітку ходили з батьком працювати на чужих полях. А коли з полем вже все закінчувалося, то хлопці столярували разом з батьком. Вони робили санки до воза на зиму, візки- на літню пору, тобто удосконалювали своє ремесло і зовсім скоро вони стали робити нарівні з батьком. Частина п'ята Кожен перехожий , ідучи шляхом, звертав погляд на стареньку, вле в добрих руках їатину. У ній жив селянин Гуцол.. Правда він був молодшого віку від Гевка і на зріст також був меншим, дрібним, непоказним.Але фактично нічим він не відрізнявся від інших селян, хіба лиш тим, що дітей у нього було більше як у інших. Тільки ось роботи для них, окрім чужого поля знайти було важко. І навіть те, що зовсім недалеко, якихось півгодини доброго ходу було місто. Не давало ніяких перспектив. Бо знайти роботу для селянина та ще й українця знайти було складно.Тільки у тому випадку, коли він перехрещувався на поляка, тоді лиш була якась перспектива.Але більшість не хотіла цуратися батьківської віри і тяжко трудилися на полях багатих. Коли з дому Гуцола пішло працювати на поля п'ятеро чи шестеро осіб, то за літній довгий день могли щось -таки заробити. Як минали жнива , під осінь копали картоплю, збирали кукурудзу. А це ще один заробіток. Діти у Гевка були працьовиті і здорові. Тай робота тяглася часто з піснями. Раді були батько жвавою роботою своїх дітей, та жаль пробивав їхні серця, що діти працюють не на своїм полі. Гевки і Гуцали цілими тижнями працювали на своєму і чужому полі, а коли приходила неділя спішили до церкви на Службу Божу. Діти обох сімей були вихованими у повазі до старших. Малий Гуцол мав звичку дуже скоро ходити. У неділю брав бамбукову палицю, оковану залізом, і при ходьбі все випускав її з руки далеко потім ставив її перед собою і підпирався нею , це додавало йому швидшої ходи. Поспішаючи дорогою, він він наспіх вітався з подорожніми, віддаючи їм свою шану зустрічному за добрих п'ять кроків. Хлопець вільною рукою від палиці піднімав кашкета і молодшим гукав:” Доброго дня!”, а старшому:” Слава Ісу!”.Перехожий покірно повертався до нього і собі відповідав в одвіт. Лише за пару кроків опісля хлопець назад одягав свого капелюха і крокував далі, Така процедура повторявалася щоразу одноково і перехожі вже були до цього звиклі. На краю міста стояла церква до якої молодий Гуцол заходив щонеділі чи с у свята. Він старанно приходив в одну годину. Як тільки він наближався до церкви в цю годину дзвонар починав виводити свою мелодію, яка лилася далеко містом. Під дзвіницею завжди збиралося багато дітей, що спостерігали як догори зринав табунець переляканих голубів. Але Гуцол не звертав на то ніякої уваги. (Далі буде). Роман Крижанівський Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=292 |