 29.11.2006 - Чортків чи Богородичне? Проблема чи надуманість?..Вже не вперше апробується система “капання на мозги” бідним нашим чортківцям в тому, що за “свідомих” сім століть існування нашого Чорткова, назва ця йому цілком не пасує. Ось і недавно знову взялися за те, що “болить”, бо, виходить, у наш злободенний час вже нічого боліти не може. Воно наче було б і нічого: поговорили – і на тім сталося. Але ж мені дивно, що днями цю проблему підняли знову люди, не будемо називати імен, яким ой як не пасує таке мізкування ні за станом освіти, ні за професію, ні за соціальним походженням. Коли б усе стосувалося тільки особистої думки однієї людини, то тут - “вільному – воля, спасенному – рай”. Кожна думка має право на своє існування. Але коли хтось хоче займатися “пудренням” мізків, посідаючи певні посади, то, даруйте, це вже пахне чимось іншим. Чим, гадаю, зрозуміло. Так ніби ми живемо у цілковитім благоденстві – ні доріг латати не треба, ні можлива катастрофа з водопостачанням нам не загрожує, ні діти наші недужі не потребують підтримки... Ось тільки треба нам зібрати “грошеняток”, щоб на всіх картах зазначити не місто Чортків, а якось інакше. І так собі далі, все позмінювати, де значиться осоружна окремим назва.
Як на мене, чи Чортків, чи Богородичне – особливої втім і принципової проблеми немає. Хай би як там називалося місто, але я глибоко сумніваюся, що злодій одразу ж від однієї назви перестане красти, а брехун – брехати, хабарник – перестане брати хабарі, пліткар – сипати нісенітницями, а заздрісник – заздрити. Автор чергової статті на захист перейменування міста аргументує все так, що усі наші біди від теперішньої назви. Себто зле нам дуже, бо йому думається, що назва ця походить від нечистого. Дарма, що назва яка, ще раз нагадую, є сім століть (а може й більше), за твердженням і відповідно-дослідженням директора Чортківського краєзнавчого музею, відомого в районі краєзнавця Яромира Чорпіти має цілком інші варіанти походження. А коли брати останній з цих варіантів, що на теренах наших проживав граф Чартковський, і з польської мови нечистий має цілком іншу назву, то також випливає сумнів щодо чистоти думок тих, хто прагне будь-що перейменувати місто. Згадаймо, що Содома і Гомора були знищені не тому, що мали не такі назви, а тому, що не знайшлося ні одного праведника...То чому не віруєте ви в Господа Бога, що спасе вас? Чому не дякуєте тому, що маєте: дім, дітей, батьків, любов?.. То вартує змінити: назву чи ви щось самі у собі?.. Чому шукаєте чогось іншого, а закриваєте очі на те, як чиниться зло, адже саме в такий спосіб ви є співучасниками зла, бо дозволяєте йому панувати, а не справедливості і добру? Коли узяти до уваги чи що в такий спосіб, проблема не в нас самих, у браку віри до Господа, а лише в одній назві – то давайте змінимо і Тернопіль на іншу назву, бо означає терня, яким кати “коронували” Христа... давайте змінимо назву нашої держави, бо маємо 15 років незалежності, а не навчилися її любити і любити український народ (які б нації не населяли нашу державу, коли вони живуть і люблять цю землю, уславляють її – то вони наші)... Що нам заважає?..  Може нам бракує віри? Пригадайте, як у Святому Письмі сказано: “По вірі вашій вам воздасться”. Може нам бракує терпіння і любові?.. То: “Любіть один одного братською любов'ю; випереджайте один одного пошаною! (Павло 12,10). Чи може не там скарби свої шукаєте: “Бо, де скарб твій, - там серце буде твоє!” (Матвія 6.19). Бо “Яка користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?” (Матвія 16.26). Наші думки, виражаються у наші слова. То якими мають бути думки, щоб у тому, що можна бачити звичайну назву, ми бачимо обов'язково зло? Чому, коли маємо вибір обрати добре чи зле, - вибираємо останнє?! Чому добра не бачимо? Що нам заважає? Брак вищепереліченого?.. Чи звичайнісінький забобон, який, до речі, є гріхом...Історія нам свідчить про те, що навіть найкращі, найсвітліші символи були заплямовані руками зла. Згадаймо п'ятикутну зірку чи то пентакл – найсвітліший знак багатьох вірувань. А як заплямували його комуністи, особливо сталінської доби?.. А, принаймні, - безкінечник, який ще з давніх часів малювали наші пращури і в орнаментах великодніх крашанок, і в інших оздобленнях і як його спаплюжили гітлерівці, обравши це своїм знаком та творячи свої чорні справи... Це, звичайно, надто крайні приклади, але то реальність. Зло не в тому, в чому ми це використовуємо – зло в тому, що у нас самих всередині є. Міняймо самі себе, живімо за Заповідями Божими. Їх всього десять – а які вони важливі для спасіння наших душ і душ наших пращурів та нащадків... Ми молимося про заступництво у Небі до священномученика Миколая Чарнецького і до чортківських мучеників, беатифікаційний процес який триває, - і не бачимо нічого злого у прізвищі, назвах... А що ж робити жителям інших населених пунктів, які також мають неприємні для слуху назви?.. Будемо все начисто міняти – чи краще давайте мінятися самі. Адже “Якщо ви не хочете підпорядкуватися істині, ви ніколи її не пізнаєте, якщо ви не хочете іти до світла, ви ніколи його не побачите” (Івана 7.17). Леся Легіт Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=287 |