A A A
Розмір шрифта: Служба ОБС ("одна бабка сказала")


Сиджу, плету вонукови светерок і дума, як сє молоді мают далі жити. Роботів толкових нема, а як десь і сє встроє – то гроші мізерні та й то в конверт запхают чи в кулак... А яка різниця куда? Ні запису в трудовій книжці – ні пенсії вам на старості літ. Якось я сє свого зєтя спитала: “Ану, Іване, скажи, кілько літ стажу маєш, вже й ти, чуєш, немолодий – коси сиві, ноги зачинают боліти, вже й сє всіх зубів не дорахуєш, коли вже тобі пенсію будут носити, га? А він мені: “Ви, шо, мамо, я ще лиш маю 15 років стажу, а то всьо – пішло на вітер, робив по людях, а се в трудову не пишут. Хоч я вже по роках мав би бути пенсіонер та на папері – нема. Може й вмру і недороблюсє. Та нє, тепер якусь мінімальну капнут. Та й так буде. А що?!!

Задумаласє я над його мовов. Тєжко нині вам, діти, жити. І колись було нелегко: труднощі, норма, ланка, але хоть всьо було записано в трудову, - то тепер, на старість, гроші сякі-такі дают. А вам шо буде? І тоди всіляко було: сільські ради горіли разом з нашими документами, хтось навмисне палив, і за совітів давали мізер, але такі на старість хоч дают яку копійчину на пігулки. Дивлюсє, мій старший вонук з жінков в Америку поїхали: там роблят від зорі до зорі, складают докупки доляри, аби купити на Україні яку хатину, меблі, машини хочут. Вже 2 роки лишень дзвонят – додому не їдут, бо нелегали. Кажут, що якщо їх не злапают там і якогось ведмедика не вліплят в паспорт (я й сє не розумію, що то за ведмідь, але таке балакают), то плануют ще з років 5 там сидіти. Я знаю, що то не біда – дороблєтьсє до чогось молодєта, бо ту не годен, але на старість знов не буде стажу – американський сє не рахує. Я їм сє кажу, коли дзвонят, а як дожиют – тоди шо – підут просити під церкву? Во, я небагато маю пенсії – але то донці дали на мішок грису, аби курам мала дати, то вонукови меншому поможу скласти на нові черевики, купилам нитки на светерок, бо на базари дорого всьо, а я зв'яжу – та й на тім зеокономим.
Ой, життє, життє! Старим, шо не кажіт – легше, а молодим фест нелегко – ні зарплати, ні пенсії. Шось я сє сильно задумала, тра светерок дов'язувати, бо зима на носі. Шкода, аби внук змерз!..


Бабця Параня
з Колійової