A A A
Розмір шрифта: Чортків – місто невелике і видається, що пройти його вздовж і впоперек не складає великих зусиль. Та це не стосується усіх верств населення. Приміром, люди похилого віку, інваліди, молодші школярі, та чи просто втомлені щоденними турботами мешканці воліють користуватися міськими транспортними засобами. Звісно, нічого дивного в цьому немає і бути не може. Для того і існують автобуси, щоб перевозити усіх бажаючих.

Напевно, читачам важко зрозуміти до чого я веду? А вся суть полягає в тому, що незавжди чортківці без проблем можуть скористатися міським транспортом. Чому? Це вже інше запитання. Якраз нині ми й намагатимемось відповісти на нього за допомогою усіх компетентних і зацікавлених у цьому осіб. До редакції нашої газети звернувся міський депутат не одного скликання Олексій Омельчук, який проживає у мікрорайоні Синяково і представляє інтереси свого округу. Отже, звернувся, щоб ми допомогли з'ясувати, чому водії міських автобусів інколи дозволяють собі не зупинятися на автобусній зупинці у мікрорайоні Синяково, коли на ній чекають люди пенсійного віку і школярі, що навчаються в школах міста. Саме на автобусній зупинці, що веде з Синяково у центр міста, куди часто у справах доводиться їздити людям: кому у різні інстанції, кому до лікаря, інколи – на ринок. Одним словом, мікрорайон немалий, жителів чимало і всім час від часу доводиться користуватися міськими автобусами. Збагнувши, що самі зарадити проблемі не зможуть, люди звернулися до депутата О. Омельчука. Дальше цією справою перейнялась газета “і плюс”.
Отже, водії не зупиняються на зупинці саме тоді, коли на ній чекають неплатоспроможні люди, або ті, які по закону мають їздити безплатно. Таку інформацію мені надали саме мешканці згадуваного мікрорайону міста. Пані Марія, яку я зустріла на тротуарі, засмучено розповідала про наболіле: “Мій і сусідський хлопці ходять в школу у другу зміну. Виходять з дому завжди передчасно, щоб встигнути на уроки. Чекають на автобус, знаючи, що саме в цій порі він приблизно буде на “синяківській” зупинці. А водій, проігнорувавши, проїде, не зупиняючись. Діти спізнюються в школу, одержують зауваження. Крім того, я ще й проїзний квиток придбала синові, щоб комфортніше йому було, щоб не їздив “зайцем”. Знаєте, я вже не раз спеціально з ним на зупинку ходила. І переконалася: все залежить від водія. Інколи й автобус переповнений, а людяний перевізник зупиниться, примостить дітлахів і батьків заспокоїть. Мовляв, довезу, не хвилюйтеся. А буває такий їде водій, що й не хочеться зачіпати. Двері закриває, не дивиться чи нога, чи рука, лається, каже, що малі можуть і пішки йти. А яке йому до того діло? Його обов'язок – перевозити людей. Так і напишіть, що все залежить від людини, яка сидить за кермом. Треба якимось чином підбирати хороші кадри, такі, які вміють і хочуть працювати з людьми.”
Далі я повела розмову з пенсіонером паном Іваном, який саме чекав на зупинці в напрямку центру. Пан Іван охоче погодився поспілкуватися, тим паче, що перед цим втратив автобус. “Так, в нас існує проблема із незупинкою водіїв людям похилого віку, школярам. Не раз їдемо до церкви, чи в місто, стоїмо двоє-троє пенсіонерів, а автобус лиш “хвіст” покаже. І непереповнений. Просто зупинятись водій не бажає – ми ж не платимо. А інший зупиниться – та так зневажливо до нас, старих, ставиться, що аж гірко на душі стає. За що він так? Хіба ми не варті в держави на безкоштовний проїзд? Все життя на неї працювали! А він – водій, хіба старим не буде? Та не всі однакові. Багато й хороших людей працює в автопарку, лагідних, ввічливих. Таким дай, Боже, здоров'я!”
До мене ще підходило кілька людей, які ділилися своїми думками, образами щодо даної теми. Щоб поставити усі крапки над “і” у цій справі я вирішили поспілкуватися з головою правління ВАТ Чортківське АТП 16142 М.П. Притулою.
Пан Мирослав залюбки погодився відповісти на мої запитання і до розмови залучив свого заступника по перевезеннях П.А. Біщака. На моє запитання, чи офіційно існує “синяківська” автобусна зупинка, що веде у місто, компетентні особи відповіли ствердно – існує. В чому ж проблема? Чому жаліються люди?
Петро Афтанович Біщук, – заступник голови правління по перевезеннях сказав, що до них жодної скарги в зв'язку з цією проблемою не надходило, в тому числі і від пана Омельчука. (Про те пан Омельчук порушував цю проблему на останній сесії міської ради). А щодо незупинки водіїв, то пан Петро такого не спостерігає, хоча кожного дня добирається на роботу з смт Заводське. Можливо в разі переповнення водій не зупиняється на згаданій зупинці. Наголосив, що ця зупинка в недалекому майбутньому цілком може бути відмінена, так як вона не є впорядкована. М.П. Притула додав, що ні одна зупинка вмісті не є достатньо впорядкована. Проблема в тому, що зупинки не освітлені, особливо в осінньо-зимові періоди у вечірню пору доби.Голова правління підкреслив, що дорожнє покриття міста вимагає кардинального ремонту. “Відповідальність за зупинки і дороги несе міська влада” - додав пан Притула.
І ось я вже у кабінеті міського голови І.М. Билиці. Та перед цим, звісно, я ще раз оглянула автобусні зупинки мікрорайону Синяково. Не можу погодитись з паном Біщуком, що вони є вкрай у незадовільному стані. Навіть – навпаки. Здалеку видно, що саме там повинен зупинятися автобус, є лавки для людей, місце для очікування, що захистить від дощу і вітру. Синяківцям ще в цьому можна позаздрити, бо не на кожний зупинці така ситуація: чисто, все охайно пофарбовано. То навіщо відміняти цю зупинку? Тому що не освітлюється? На це запитання відповів голова міста. Ігор Михайлович повідомив, що “синяківська” зупинка освітлюється протягом двох годин. Щоб освітлення тривало довше потрібен двотарифний лічильник, який планується до кінця року придбати. Додам від себе, що часто не вміємо цінити те, що маємо. Скільки разів доводилося спостерігати, як молоді люди розбивали лампи, руйнували відремонтовані зупинки, відбивали взуттєві підошви на свіжопобілених стінках...
Далі Ігор Билиця звітував про дорожне покриття міста, яке він за невеликий проміжок часу зумів привести до ладу: “Був проведений відбірковий капітальний ремонт по вулиці Незалежності (до хлібокомбінату); по вулицях Шевченка, Копичинецькій (протяжністю 120 метрів); по вулицях Гончара, Бандери, Шопена – на останній через цілу дорогу встановили ліньовку”. Пан Билиця зазначив, що протягом останніх 20-30 років ліньовки не мінялися, а старі металічні занедбали, розікрали, тому часто біля магазину “Супутник” і в центрі міста, під час сильних дощів, назбирувалося багато води, що, безперечно, створювало перешкоди руху. Тепер з цим проблем не буде. Та ця робота потребувала великих зусиль, а ще більше – капіталовкладень. На зауваження пана Притули щодо вулиць Бердо та Хмельницького, міський голова та його заступник з економічних питань А.М. Левкович відповіли наступне: “До кінця листопада плануємо зробити ямковий ремонт вулиці Бердо, і маємо надію з часом відремонтувати вулицю Б. Хмельницького”.
Ось такі справи у нашому спільному домі під назвою “Чортків”. А усіх водіїв вітаємо з Днем автомобіліста, який будуть відзначати в останню неділю жовтня. Пам'ятайте, що від вас часто залежить настрій людей, яких ви перевозите. Нехай ваша наполеглива і досить нелегка праця приносить вам задоволення та радість, а ви, в свою чергу, даруйте позитивні емоції мешканцям Чорткова.


Ірина Зенчак-Гулька