 06.09.2006 - “Закулісне” життя місцевих підпрємцівПідприємництво—поняття широке.Власне,це те, що нині складає суть цивілізації. Український народ за останні роки пізнав усі сторони цієї медалі під назвою “підприємницька діяльність” і продовжує це робити у час сьогодення.А хто вони- люди-підприємці? Як їм працюється у нинішніх умовах? Чи відчувають себе законозахищеними, небайдужими державі і місцевій владі? Чи мають гарантію у забезпеченому “завтра”? Про це ми поговорили з підприємцями нашого міста.Налія Король: 
Приватним підприємцем я працюю уже шість років. За цей час суттєвої допомоги від влади я не отримала.Було важко. Усі необхідні документи для відкриття і подальшої роботи я виробляла сама без сторонньої допомоги Особливі складнощі у мене були з Пенсійним фондом, адже туди треба багато находитися,оббиваючи пороги.Як проватний підприємець я не можу сказати, що у мене є впевненість у завтрашньому дні.Але знаю, що коли я сама буду чогось хотіти і цього добиватися, то буду впевнена у собі і відповідно у завтрашньому дні. А від моєї впевненості будуть впевнені і ті, хто зі мною працює.Так повинні мислити усі.І коли місцева влада буде йти на зустріч нам, розробляти якісь плани дій і співпраці, то буде впевненістьі у нас , і у неї,бо все взаємопов'язане. Ми ж ,підприємці, дбаємо про працевлаштування наших людей.Люди отримують зарабітну пплату і вкладають ці кошти у місто. Про це вартує пам'ятати.Коли наша влада скористається цією співпрацею, то ми усі разом доб'ємося добрих результатів, і наше місто буде процвітати.Борис Марко:  Я займаюся підприємницькою діяльністю з 19997-го року.На початках це була дуже тяжка праця, це був складний старт.А все це тому, що тоді був великий тиск контролюючих служб.Перевіряли нас усі: від пожежників до ветеринарної служби.На початку 2000 року, коли ввели єдиний податок, тоді стало трішки легше працювати.Зменшився тиск.Підприємець вже знав, що він заплатив певну суму податку і маже спокійно працювати.Мені дається, що ніхто з підприємців дрібного чи середнього бізнесу, не скаже , що відчував якусь особливу увагу держави чи місцевої влади,хоча ми усі є чи не основними наповнювачами бюджету.А щодо місцевої вдлади і її опіки, то я сказав би так: не треба нам якоїсь особливої опіки,просто не заважайте нам працювати. І ще хотів би запитати намісцеву владу: чому у нас в Чорткові ставки єдиного податку такі самі як у Києві на Хрещатику чи в Одесі на Сьмому Кілометрі? Коли ми зменшимо ставки єдиного податку, то я гадаю, щоусі наші підпрємці, в яких працює велика кількість людей і які змушені приховувати робочу силу, вийдуть із тіні.У мене ,приміром, небагато найманих працівників ,але є люди які пастійно відчувають на собі ці непосильні податки. Володимир Мороз, голова Чортківської районної асоціації”Підприємці малого і середнього бізнесу”: 
--Скажу так—захист державою нас,підприємців, такий, як і всіх громадян України.Міська влада ще не встигла показати свого піклування.Знаєте, як кажуть: “Краще не допомагати, але й не заважакти”. На щастя,міські високопосадовці нам не заважають.Звісно, мені відомо, що 3 вересня-День підпрємця.В п'ятницю відбулися урочисті збори у залі засідань районної ради, де було нагороджено найкращих підприємців грамотами.Чи важко бити підприємцем? Коли порівннаші умови праці з умовами в інших країнах світу, то в нас надзвичайно складно.Це героїчні вчинки тих , хто вирішив займатися цією справою.Колись,ще за Союзу, ми створили свою організацію в Укрмаїні-монтаж і накладка з харчової промисловості.З введенням нашого ПДВ 20% відносини з країнами СНД різко скоротилися,продукція харчової промисловості нікому була непотрібною і підприємництво наше закрилося.Почалися базари.Потім був дефолт і знову всеи довелося починати з початку.Як парадоксально, але бізнес краще процвітав тоді, коли буда інфляція.А зараз відкриті кордони,товари невисокої якосз Китаю не дають працювати ні виробникам, ні підприємцям.Думаю, вступимо в СОТ і половину наших підприємств восресимо. Просто треба їх модернізувати, щоб продукція відповідала світовим стандартам. Маю надію, що “завтра” буде легше, ніж “сьогодні”.Усім колегам-підприємцям до нашого свято бажаю щасливої долі, успіхів в усьому, здоров'я.Вадим Гуменюк: - Захисту, як такого від держави немає.І тиску токож.Хоча, звичайно, і гарантій на забезпечене”завтра”, успішне продовження справ теж не існує.Законодавствозмінюється, підприємцю залишається тільки до цього пристосуватися.Нашій країні дуже потрібне нормальне податкове та конституційне зоконодавство.Ті, хто вважає, що підпрємець-це “повний міх з грошима”, глибокопомиляються.Це тяжкитй хліб, праця, яка не дається легко.Звісно, є різні підприєжмці.В одних одраж вкладають великі грші і вони розвивають свій бізнес стрімко і швидко.А інші йдеть від початку, страждають без чиєїсь допомоги. У мене спершу був кіоск, потім- магазин, піцерія.Думаю, колись було легше починати: слабше розвивалася торговельна система, менше було потрібно фінансових капіталовкладень.За нинішніх умов виросли ціни на нерухомість,тому важче продбати приміщення.Та й конкуренція була меншою. За радянського Союзу була одна стабільна ланкв.Сьогодні існує великий ризик.Як кажуть:” Або пан, або пропав” Але в бізнесі по-іншому не буває.Успіхів усім підприємцям. Надія Міщанчук:  Захисту держави я як підпрємець не відчуваю зовсім.У нас, дрібних підприємців, немає належних умов для праці, але це не тривожить нікого.На жаль, в круговерті створення різноманітних законів, для нас-підприємців, закони, які б хоч трохи захищали малий бізнес, не приймаються.Мені здається, що суттєвих змін не відбулося при зміні владних осіб ні два роки тому, ні тепер.Покладаємо надію на навий уряд, в якому здебільшого працюють бізнемени.Якщо вони, як і ми, починали з малого бізнесу, то, можливо , не забудуть про нас.А якщо зразу влилися у великий бізнес. То їм. Звичайно, не зрозуміти нашого становища.Я починала з торгівлі дешевою косметикою.У кожного з нас по- своєму складна робота.У нас також не з медом. Щоб бути хорошим підприємцем треба завжди знати прагнення, уподобання покупців, наві віяння моди.Дуже важко знаходити компроміс із вередливими покупцями.Але за свій дванадцятирічний досвід робоити. Я вже вивчила ази підприємництва.Щодо розмов про новозбудовані магазини, що прижилися в центрі міста,Які ніби створюють нам конкуренцію. То я б сказала навпаки (торгуємо готовим одягом).Це ми їм заважаємо, бо в нас нижчі ціни.Тому власники навих магазинів з усіх сил намагаються вижитинас із нинішнього ринку.А загалом-вірю,що гарантія у забезпеченому хоч маленька, але є.Може чиновники оцінять наш внесок у міську , державну казну і подбають про нашу діяльність. Знагоди Дня підприємця-усім гарної торгівлі. Іван Духніцкий:  - Допомоги від наших державних структур немає жодної, тільки збільшуються падатки, орендна плата за місце.В сфері підпрємництва я працюю вже 14 років, пережив на цій ниві різні політичні ситуації, зміни владних осіб.На жаль, мене видається, все йде до гіршого. Звичайно надіюся на новостворений уряд,на забезпечене “завтра”, без надії не можна жити. Зрозуміло, що новим високопосадовцям потрібен час, щоб ити життя українців в кращу строну, але на даний час змін не вічуваю ніяких.Праця підприємця нелегка, тому, що треба думати про свою діяльність самому.Не так як це було за радянських часів: прийшов, став на роботу, платили зарплатню, якої вистачало на все.Не кажу, що в маслі купулися, але можна було собі дозволити більшне, ніж сьогодні. Я не знаю, як у інших підприємців,але у мене з кожним роком торговельна ситуація погіршується
Напевно через неплатоспроможність людей.Касети- товар, яким я торгую,то духовна їжа. Не так як хліб, який купують щодня, незважаючи на подорожчання.День підприємця хороше свято.Бажаю всім колегам успіху у бізнесі і добрих законів, які будуть захищати нашу діяльність.
Опубліковано на сайті: http://iplus.net.ua Пряме посилання: http://iplus.net.ua/index.php?name=news&op=view&id=193 |