A A A
Розмір шрифта: Звісно, усі ми здавна знаємо на кому може горіти шапка, тому пояснювати не будемо. Народ у нас грамотний – усе розуміє сповна. Ось тільки чи вміють розуміти все як треба ті, кого ми волею чи випадковістю обрали? Єдине, чого я є прихильником і маю тверде переконання – нам ще зарано було проводити вибори на партійній основі. Держава не готова була до такого кроку, а ми його зробили. Тепер пожинаємо плоди. Потерпаємо чи будуть “грошові мішки” дбати про наше законодавство? Чи відсутність в парламенті знаних націонал-демократів, таких як Іван Заєць, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Валерій Асадчев, не знівелює нашу українськість?.. Сумно. Особливо це видно на місцях. Знаючи, що до рад місцевого рівня можна легко пройти у списку партій, до місцевих осередків, особливо, де їхні партійні лідери мали високий рейтинг довіри, стали вступати люди, які не особливо позначили себе як громадські чи політичні діячі. Вони, вклавши кошти і пройшовши по списку до місцевих рад, природньо прагнуть взяти “своє”. Це я так, загалом. А тепер підемо далі...

З чого “сир – бор”?
У № 31 газети “і плюс” статті “Сесія міської ради, або крок вперед, два кроки назад” та “Депутат втратив довіру... до влади?” В останній, побудованій на прямій мові депутата міської ради, члена БЮТ Андрія Ковтуна, йшлося про те, що він написав заяву про відмову від депутатства. Депутат нікого прямо не звинувачуючи, власне і на цьому наголошує, пояснює причину своїх дій. Однак, це по-різному сприймають окремі із його однопартійців і дуже “болісно” (чомусь?) – також депутат міської ради, підприємець, власник торгової мережі в Чорткові і в Тернополі “Золото” Юрій Савка. Тобто останнє він сприймає як особисту образу, хоча Андрій Ковтун його імені не називає. Окрім цього, в іншій статті, Андрій Ковтун виступає як прихильник забудови супермаркету від “Орнави” на спортивному стадіоні. Що ми також, без змін, подали (тут його погляди із Савкою збігаються. Але нам стали закидати: чому ми про це все написали? Вони хотіли, щоб люди про це не знали. Втім, ми поставили своїм завданням висвітлювати важливі події міста (плануєм і району). А те, що депутат міської ради зважився на такий крок, є важливим для виборців. Люди повинні знати. Це ж депутат... Що тут пояснювати?..
З даного приводу ми мали розмову з міським головою Ігорем Билицею. Здавалось, ми порозумілися... Але останні події свідчать про те, що нам це тільки здавалось... Замість того, щоб робити висновки і наводити лад у власній хаті, нас стали звинувачувати у однобокості і заангажованості. Мені особисто цікаво: чому те, пишуть підконтрольні ЗМІ, вихвалюючи їх, закриваючи на багато речей очі, є “різностороннім” підходом, а те, що розкривається, так як є – реально чи то, відстоюючи інтереси простих людей, – сприймається як одностороннє з “Танасівським” відтінком?.. Подумайте, дорогі читачі. Бо складається таке враження, що в Чорткові не хочуть миритися бояться публічності. То чого ж бояться обрані нами люди?.. Чому така паніка, що створили собі стільки необдуманих проблем автори “скандального інтерв'ю” у міському часописі “Ратуша”, який до речі “приурочений” до мого дня народження? По-моєму автори Юрій Савка та редактор Михайло Опиханий, не вміючи критикувати належним чином, вирішили “попрацювати” – тупою сокирою. Чим саме засвідчили ряд безпідставних. Так ніби не в газету писали, а сіли собі на табуретику на чортківському базарі і повели “бесіду” відповідно до свого рівня. Бо чим інакше пояснити усе наступне?

Робота над “помилками” або “розбір польотів”
Тож повернемося до газети “Ратуші” і скандального інтерв'ю “Не личить розкидатися депутатським манданом, як непотребом” (так зазначив автор Михайло Опиханий і мав рацію – інтерв'ю, дійсно, скандальне у всіх відношеннях, коли м'яко сказати).

Юрій Савка: “...Візьмемо, приміром, підприємця Танасіва – Олег відстоює своє.

– Що “своє” за останні сесії вирішив Танасів? Ми, як депутати, можемо затребувати протоколи і рішень сесій й надрукувати в газеті, нехай люди побачать, хто і скільки разів вирішував “своє”, бо прізвище “Танасів” ми з вами знаємо, там немає. То чому таке стверджуєте?

Ю. Савка. “Він вважає, що це поганий проект (забудова супермаркету – Авт.), оскільки супермаркет стане конкурентом його крамницям...”

– Щось не чула, щоб Танасів був проти супермаркету взагалі, але він проти його забудови на місці спортивного стадіону. Він хоче зберегти цей стадіон, не змінюючи його профілю. На захист спортивних стадіонів стоїть і Земельний кодекс України та нещодавно депутати ВР України приймали законопроект про заборону забудов на місцях стадіонів та скверів. До речі, поданий вашими однопартійцями, членами БЮТ. Чи може у депутатів у різних рівнів і погляди різні? Ви просто про це не хочете знати. Чому?

Юрій Савка: “Ковтун каже, що втратив довіру , довіру до влади. І це депутат фракції БЮТ? Це означає, що й до мене, як колеги-депутата також”...

– Чому ви це сприймаєте як особисту образу і далі намагаєтеся в негативному світлі подати свого колегу Ковтуна. Він набагато порядніше себе повів, вас не звинувачував. На комісії ви при всіх стверджували, що дуже багато стратилися на виборах, чи не це стало причиною усього?

Ю. Савка: “Слід також пам'ятати, що у нас ще є міський голова?”

– Чому “ще” є? Як це зрозуміти, пане Савко? Ви кажете, що голова міста “ще є” і ви маєте “свою команду”. Дивні речі

Ю. Савка: “Я вже казав, що Андрій Ковтун не є членом очолюваною мною комісії, проте він чомусь доклав великих зусиль, аби перейматися нашими питаннями. Я розумію, що він депутат і має доступ до документів, проте це все вже занадто...”

– Чому “занадто”? Читайте Закон України “Про місцеве самоврядування...” і регламент УМР. До того ж, вас не головою колгоспу обирали, а – постійної депутатської комісії... А. Ковтун такий самий депутат, як ви, і може бути присутнім на засіданнях будь-якої комісії. Чому це вас лякає?

Ю. Савка: “Треба було повідомити нас про це заздалегідь, а не перетворювати сесію на торги?

– Я, як депутат, була присутня на сесії і жодних торгів не було. Ви – помилилися? То чому це стверджуєте?

Ю. Савка: “Чому він пхав мені цю заяву за два дні до сесії?

М. Опиханий: І ви відмовили?

Ю. Савка: “...Подібні заяви я отримую через загальний відділ. А Ковтун пропонував мені якусь корупцію?..

– Ви, що держслужбовець? І, взагалі до чого тут корупція до заяви?

Ю. Савка: “...Але повторюю: хто про що чув?”

– Ви зізнаєтеся, що Ковтун вам “пхав” заяву, а потім кажете: хто про що чув?” А де правда? Чому ви суперечите самі собі? Вистачає того, що вибачили...

Ю. Савка. “Про те, прочитавши статтю в “і плюс”, де надруковані ці слова, зауважу, що там є багато перекручень самими авторами. Все якесь однобоке, як кажуть, з Танасівським відтінком. В газеті купа докорів Савці і Билиці, нібито ми не хотіли для міста 300 тисяч гривень Ковтунових грошей.

– Чи справді читали ви матеріал? Там є тільки пряма мова депутата, списана із такого дива техніки, як диктофон. Може ви про це не знаєте? Про які саме перекручення авторів ви стверджуєте? Ми ось можемо довести протилежне, а ви – ні? Чому робите безпідставні звинувачування? До того ж у іншій статті тільки один раз згадується ваше прізвище і міського голови в тому сенсі, що ви агітували за супермаркет, а ви пишите про якісь часті докори. Чому? Ви не вмієте читати? Треба було когось про це попросити, а не звинувачувати газету в тому, чого немає. Це дуже просто доводиться.

Ю. Савка: “Ви маєте на увазі іншу статтю в газеті “і плюс”... Газета має низький професійний рівень. Про її редактора складається враження, наче вона має освіту початкових класів, а не вищу”.

– Ну, клас, “висота” думки і “інтелекту”. І так вас, пане Савко, люди сприймають цікаво, то будуть після таких слів сприймати ще. Шкода, що вам М. Опиханий не пояснив, що такі “аргументи” не тільки вас не красять, а остаточно призводять до відповідальності за посягання “на честь і гідність та ділову репутацію”. Ви такий “оригінальний” критик, що співставивши наше видання і те, в якому ви це надрукували, до речі, ще недавно послуговуючись нашим, – будь-хто зі сміху заплаче. Бо є від чого. А щодо освідченості, – не я, а ви самі поклали планку. Коли в мене початкова освіта “при папері” про вищу, то при ваших десять класів, ну, просто, вже не знаю, який рівень має вам належати?.. Як ви на рахунок періоду Кайнозойської ери? Вибирайте...

Ю. Савка: “...А ще дуже прислуговується засновнику. Кожна стаття – це лише “правда” редактора і Танасіва.

– Ні – ми однодумці. З Олегом Танасівим ми познайомилися, ще коли він організовував святкову ялинку для дітей з району вулиць С. Бандери та Незалежності (і залучав вчителів з гімназії), вертепи і щедрування на Новий рік за старим стилем для своїх працівників. Було це в приміщенні Дяківсько-катехитичної академії. Потім ми разом стояли на пікетуванні забудови заправної станції у житловому масиві міста, він перший з підприємців відгукнувся на заклик ЕГО “Зелений світ”. З того часу ми дружимо із “зеленими” – Олександром Степаненком та Олегом Боровим. Він, як і я, прийнятий національно-демократичною ідеєю. Ми – віруючі люди. Мені імпонує його знання законів і вміння говорити правду ввічі. До його думки прислухається багато депутатів, і не тільки. Він є членом колегії РДА. У нього також є “папір” про вищу освіту і це видно. А роки утисків (про це я ще напишу окремо) сформували з нього борця. Люди, які працюють в нього – матимуть пенсію. Він не є таким багатим, як ви, пане Савко, маю на увазі матеріально, але багатий повагою і авторитетом. А те, що він, виступаючи на сесії тримає лінію дотримання законності, то цілком розумію вашу роздратованість. Втім, не один Танасів такий – ми маємо, окрім вами “щедро” згаданих мене і О. Борового, ще й депутатів Ю. Макотерського, Л. Махомета, Д. Михайлецького та ряд інших. Окремі, бачу, зростають і будуть вам доброю опозицією. Ми в людині поважаємо людину. А вам таке відоме?.. Впевнена, що ні. Тому все міряєте своєю міркою. Яка людина – така в неї мірка. Сократ казав: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Ви із М. Опиханим показали себе сповна.

Підводячи риску
Ось тільки чи “Ратушу” тепер можна назвати міським часописом? М. Опиханий – член БЮТ, ви, пане Савко, і міський голова – також. То чиї інтереси відстоює така газета, яка “їсть” з міського бюджеті? А ми – незалежна преса, знаходимось на самоокупності, тому мусимо говорити людям правду і зсилатись на закони та рішення сесії, щоб вберегти себе від нападів таких, як ви і щоб люди купляли і передплачували “і плюс”. Одним словом – щоб вірили, бо коли люди в нашому маленькому акустичному місті будуть говорити одне, а ми писатимемо – інше, то гріш нам ціна.
Моя порада, візьміть, пане Савко, газету “Ратушу” на своє утримання і будете “писати, що хочете”, тим більше, що з редактором М. Опиханим у вас тісне порозуміння; які в нього питання, такій й у вас відповіді.


Олександра Іванців