Питання перше:

Для чого громадянам знати про містобудівну документацію

та брати учать у її затвердженні?

На жаль, переважна більшість людей не має уявлення ані про механізми планування та забудови власних міст, ані про документи, що визначають цей процес, ані про свої права у ньому. Цікавитись містобудівними нормами та правилами вони починають лише тоді, коли у їхньому  прибудинковому сквері або дитячому майданчику починають зносити дерева, з`являється огорожа, будівельна техніка, а то й „бійці", найняті „інвестором", що намагається заволодіти привабливою земельною ділянкою. Звісно, у такій ситуації захистити середовище проживання від вторгнення багатого і можновладного зайди вдається далеко не завжди.

Хоча проблема планування розвитку стосується всіх населених пунктів, у тому числі сіл, але саме у містах вона є найбільш гострою, адже і щільність населення, і складність технічних рішень тут незрівнянно вищі. Гостріша й конкуренція за місце під сонцем. Тому будь-яка помилка непрофесійного проектувальника, або рішення корумпованого чиновника може обернутися зіпсованими умовами проживання не для десятків, а одразу для сотень і тисяч людей. І повернути благополучний „статус кво" часто вже просто неможливо.

Вихід один - до планування та забудови територій місцева громада повинна залучатися якомога раніше, на етапі прийняття основних концептуальних рішень. Власне так, як залучається господар до будівництва власного дому. Тут, гадаю, ніхто не заперечуватиме, що вирішальне слово у питаннях, де будувати оселю та якою їй бути - має саме господар. А фахівці - архітектори, будівельники, кредитори - лише допомагають та радять, як втілити його задум у реальні форми. Враховуючи: і можливості його гаманця, і склад сім"ї, і естетичні смаки її членів, і усі ризики та вигоди ділянки, де вестиметься будівництво.

Якщо ж ми вважаємо, що справу планування та розвитку МІСТА, НАШОГО СПІЛЬНОГО ДОМУ, варто цілком віддати чиновникам, то й далі житимемо у великій „комуналці", де торжествує „право" нахабного та багатого, куди соромно запросити гостей, де інженерні мережі перебувають у стані переходу від дрібних аварій до повної катастрофи...

Тут слід зауважити, що законодавство України надає громаді вагомі права у процесі планування та забудови міст та сіл. Процедура громадського обговорення нині є обов`язковим етапом прийняття будь-якої містобудівної документації: генеральних та детальних планів, місцевих правил забудови, схем планування, містобудівних обґрунтувань розміщення   окремих    об`єктів.         

Звісно, для того, аби громадська участь у прийнятті того ж Генерального плану міста була ефективною, вона повинна бути відповідальною та поінформованою. Щонайменш потрібно розуміти, що представляє собою Генплан.   

Тобто Генплан є найважливішим документом, який визначає розвиток міста. Зміст цього документу необхідно контролювати під час прийняття чи внесення змін до нього тим громадянам, які зацікавлені жити у безпечних, зручних та привабливих містах. Для того, аби контролювати, щонайперше треба ЗНАТИ, а що ж написано і накреслено у тих планах?

Про те, які права надає нам законодавство для того, аби ми знали це, йтиметься у наступній публікації.