Тисячі років люди складають вірші, тисячі років поезія невіддільна від людства. По-справжньому хорошу поезію можуть писати різні люди, незалежно від їхньої освіти чи соціального статусу. Поезія торкається найпотаємніших струн душі, дарує надію, що наш світ буде не таким уже й поганим, якщо у ньому пануватимуть любов, добро та віра. Тим паче, що зараз от-от прийде весна, природа прокинеться і розцвіте. Така пора надихає творчих людей на написання поетичних творів.

Всесвітній день поезії - це доволі молоде свято. Відзначається воно щороку 21 березня (у день весняного рівнодення) у всьому світі, зокрема і в Україні. Історично започатковано воно було 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. А вже вперше відзначено 21 березня 2000 року.

Та якось так вже склалося, що навіть самі поети часто не знають про своє свято. Адже, на жаль, воно широко не афішується. Мода на поезію уже минула, суспільство надто мало говорить про поетів, їх не показують по телебаченню, ми зовсім не чуємо їхніх вiршiв. Проте, на диво, на противагу усьому цьому, поети народжуються і творять завжди.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога ширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, як вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив: „Поезія - це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія - головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку".

Поезія необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу - це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості».

Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє у діалозі між культурами.

А що ж коїться у нас із сучасною поезією? Чи є у нас сучасні Тараси Шевченки, Лесі Українки, Василi Стуси?..

Нині дуже багато молодих людей складає вірші. Це я знаю із власного досвіду. Адже багато моїх знайомих пишуть поезію. Через неї вони намагаються самовиразитися, показати світ таким, яким вони його бачать і яким би хотіли бачити.

Багато творів, що написані молодими людьми, заслуговують на те, щоб їх публікували, доносили до широкого загалу. Але найчастіше ситуація складається так, що ці вірші читає невеличке коло людей, а інколи і взагалі ніхто, крім автора їх не бачить.

У нашій країні свіжі таланти нікому не потрібні. Річ у тому, що нині поетам складно видати свою книжку із поетичними творами. Українські видавництва хочуть друкувати поезію людей, що вже створили собі ім`я, яких знають і поважають у літературних колах. І немає ніякого значення наскільки талановита людина, якщо про неї ніхто не знає.

Та, не зважаючи на це, нині українська поезiя рухається вперед. У модi багато різноманітних нових течій, зокрема така своєрiдна вiршопроза як верлібри. Сучасні молоді поети здебільшого пишуть на тему кохання, дружби, людських стосунків, сенсу життя та цінностей людства. Адже ці теми найбільше хвилюють молодих людей на тернистому шляху життя. Та трапляються й інші теми, наприклад, критика суспільної моралі, тема «сліпоти» народу, релігійні теми. Та таку поезію найчастіше засуджують, не допускають до літературних поетичних конкурсів. Так зникають молоді революціонери.

Сучасна поезія більше не є закликом для народу. Зараз немає тих закликів, що можна прочитати між рядками, немає поетів, які б закликали народ до дії. Раніше поет в Українi був бiльше, нiж просто поетом. А тепер складається враження, що поет в Українi вже менше, нiж поет. Тобто поезiя стала бiльше мистецтвом, як i музика.

Тож, я вважаю, не можна не погодитись із словами Ліни Костенко: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Тому не забудьте привітати знайомих поетів та й просто людей, що намагаються ними стати. Вітаємо всіх з цим творчим святом! Бажаємо відчути поезію у кожну хвилину вашого життя!