05.03.2010 - Група „Місттерія”: „Ніколи не треба гнатися за модою...”

А як водою сніг зійде - попелом я стану,

Дух до неба проросте вранішнім туманом,

Не озветься тихий плач, не розбудить пізно.

Я пішов, а ти пробач - кличе мене тризна.

Приспів:

А вітер - в обличчя цілує і плаче,

Розіп`яте серце нестерпно гаряче,

Холодне повітря - ковток, наче доза,

А вітер в обличчя висушує сльози.

Ми збирали, як сліпці, дзеркало розбите,

Кров стікала по руці подихом зігріта.

Час усе зведе у прах, але, сонце моє,

У віршах і у піснях я завжди з тобою.

Коли я перший раз почула цю пісню - вона мені надзвичайно сподобалася, бо вразила мене душевністю і справжністю. Цей текст кардинально відрізнялася від того, що нам нав`язує сучасне телебачення та радіо. Це пісня нашого чортківського гурту „Місттерія". Учасниками цієї групи: Олександр Медяник (вокал), Олег Горобей (соло-гітара), Олександр Чорний (ритм-гітара), Володимир Пасічник (бас-гітара), Василь Бойчук (барабани), Юра Середа (звук).

Відтак відбулася наша розмова з хлопцями.

- Коли була створена ваша група?

- Олег: Наша група була створена ще у 2001 році. Тоді ми ще добре не визначилися із стилем музики, який ми би хотіли грати. Був зовсім інший склад групи - нас було лише двоє: я і Олег (Кузя). По-суті, ми обоє були засновниками гурту. У той час, ми тільки пробували грати. Спочатку ми просто перегравали композиції улюблених гуртів, а згодом почали писати і власні пісні. У нас не було приміщення для репетицій. З нашою музикою нас тоді нікуди не хотіли впускати, навіть у палац школяра.

- Коли ви почали серйозно репетирувати?

- Олег: Серйозно репетирувати ми почали у 2005 році. Тоді ми вже визначилися із стилем музики і знайшли барабанщика. Ми разом записалися у палаці школяра. Для того, щоб нас записали, ми пообіцяли, що будемо грати козацькі пісні на виступах. Та ми цього ніколи не робили. Десь у цей період ми почали записувати свої перші пісні на комп`ютер.

- Чому ви назвали свою групу «Місттерія»? Яку концепцію несе ця назва?

- Олег: Ми дуже довго думали над назвою групи. Адже, як кажуть „як корабель назвеш, так він і попливе". Зупинилися на назві „Місттерія". Спочатку ця назва визначалася як наш стиль. Тоді ми мали на меті грати містичний метал (Mystery metal): тематика окультизму, шабашів, відьом, вампірів та іншої нечисті. Зараз наша музика змінилася. Мабуть ми виросли з цього. Зараз інші люди у групі - відповідно й трохи інша музика.

- А чому «Місттерія» з двома „т"?

- Олег: Ми не ототожнюємо назву групи із словом „містерія, яке є в українській мові. У нас трохи інша концепція. Якщо глибоко вникнути у суть, то назва нашої групи складається із двох іноземних слів: туман, що на англійській мові звучить як Mist і чудовисько, що на грецькій означає Therion. От разом і виходить Mist Therion - туманне, містичне чудовисько. Отакий от зашифрований зміст у назві «Місттерія».

- А чому змінився склад групи?

- Олег: Тому що ми рідко мали можливість зібратися разом для репетиції. Мабуть, не було ентузіазму. Усі пороз`їжджалися - хтось на навчання в інші міста, хтось - на роботу. Я залишився у групі один із усієї групи. А зараз вже зібралися люди, які хочуть творити і грати музику.

- Яким чином ви усі познайомилися?

- Олег: Ми майже усі з одного подвір`я, тому давно знаємо один одного.

- Василь: мене з Олегом познайомив спільний знайомий. Я часто приходив до нього на подвір`я, там ми грали на гітарах, співали. Так і познайомилися з усіма.

- Чи не виникають конфлікти між учасниками групи?

- Юра: Ми кожного дня сваримося (сміється). Жартую, у нас ніколи не виникало конфліктів з приводу того, яку музику грати. Кожен привносить у пісні щось своє.

- У якому стилі ви зараз граєте?

- Олег: Раніше ми грали треш-метал. Згодом перейшли на хеві-метал. Зараз ми не можемо визначити приналежність своєї музики до будь-якого із відомих стилів. Тому ми визначаємо свій стиль як  герц-метал. Багато хто, почувши цю назву, спочатку думає, що ми якісь фашисти. Просто в англійській мові „хтозна-що" пишеться „Hz", тому і Hz-metal.

- Чи багато написаних пісень маєте зараз?

- Олег: Якщо взяти матеріал за всю історію існування нашої групи, з 2001 року, то у нас є близько 40 пісень. Але більшість із них на англійській мові. Раніше автором музики і текстів був лише я. А тепер тексти пише Олександр Медяник. А я продовжую створювати музику.

- Яка тематика переважає у ваших піснях?

- Олег: Найперші наші пісні були створені під впливом музики відомих груп, таких як: „Iron Maiden", „Metallica", „Slayer". Більшість наших текстів на тему повстання проти влади, про зраду народові з боку влади. Ми живемо у такій країні, де ці теми є особливо болючими і актуальними. З минулого року у нас з`явилося багато пісень про кохання. Але не про щасливе, а про невдале, трагічне. Усі теми пісень взяті із реального життя.

- Якісь казуси траплялися з вами на репетиціях?

- Олег: Найбільше, що мені запам`яталося, - так це те, як ми колись репетирували у палаці школяра. Того дня я спалив мікрофон, наш „басист" порвав струну на бас-гітарі, а барабанщик пробив дробовик. А в кінці репетиції ми спалили колонку. Після цього казусу нас вигнали з палацу школяра (сміється). Потім ми туди навідувалися, але вже не грали, а тільки слухали, як грають інші.

- Ви досить добре володієте музичними інструментами. Де раніше навчалися грати на них?

- Олександр: Ми усі самоучки - вчилися самостійно вдома.

- Олег: Коли я пішов записуватися у музичну школу, мені сказали, що у мене немає ні слуху, ні голосу, Щоб я забув про гітару і навіть не намагався навчитися грати на ній, бо нічого путнього з того не вийде. Можливо б це когось розчарувало, але ці слова стали для мене стимулом. Я хотів довести їм і, в першу чергу собі, що я можу грати. Тоді мій тато приніс мені гітару. Я почав вчитися сам. Пізніше я знову прийшов до музичної школи, щоб вже навчитися грати більш професійно по нотах, але мене відправили знову, бо, по-суті, мені вже там не було що робити. Для того, щоб чимось зайняти свій вільний час, я пішов вчитися на водія автотранспорту (сміється).

- Василь: У мене п`ять років музичної школи по класу „труба". Це було для загального розвитку. Грати на гітарі я навчався самостійно вдома. А зараз у групі граю на ударній установці.

- Юра: Я також самостійно навчився грати на гітарі, просто для загального розвитку, але у групі я відповідаю за звучання техніки.

- Як багато часу ви приділяєте музиці?

- Володимир: для того, щоб прорепетирувати ми збираємося два рази на тиждень. Інколи трапляється, що зустрічаємося частіше. На репетиціях ми вчимося грати у колективі, чути один одного. А „відточуємо" мелодію ми здебільшого вдома. Тут з часом у кожного по-своєму.

- Василь: гітаристам легше, а оскільки барабанної установки у мене поки що немає вдома, то доводиться вчити нові ритми безпосередньо на репетиціях.

- Хлопці, розкажіть про свої музичні уподобання

- Юра: Я меломан: люблю як „Slipknot", так і Майкла Джексона та „Modern Tolking".

Володимир: я фанат „блеку", люблю музику таких груп як „Dimmu Borgir", Mayhem, Marduk, „Saterikon".

- Саша: Я люблю готичну музику, наприклад: „Mandragora Scream", „Lacuna Coil" та інщі.

- Чи є у вас улюблена композиція з репертуару вашої групи?

- Олег: Я вважаю, що на цей час, наша найкраща композиція - це пісня „Маргарита".

Володимир: мені найбільше до вподоби пісня „Тисяча відсотків болю".

- Юра: Мені подобається наша нова пісня „Мертвий світ".

- Зараз в Україні складна ситуація з реалізацією неформатної музики. Чи ви не боїтеся залишитися забутими?

- Олег: Так, зараз немає реальних умов для реалізації нашої музики, більшість в Україні слухає поп-музику. Та ми намагаємося активно доносити свою творчість до народу. У Чорткові про нас знає багато людей. Ми розповсюджуємо свою музику в Інтернеті, між друзями та знайомими. Коли мої друзі їдуть кудись на навчання, то „закачують" нашу музику у плеєр і слухають у дорозі, інколи розповсюджують і серед своїх знайомих.

- Які у вас плани щодо майбутнього?

- Олег: Найближчі наші плани - це заграти на концерті до Восьмому березня у нашому чортківському інституті підприємництва і бізнесу. А згодом хочемо поїхати на фестиваль. Вони проводяться здебільшого літом. Тому зараз ми репетируємо, працюємо над новими піснями. Хочемо, хоча б, засвітитися, показати себе. А може й перемогти...

- Юра: Скоріше за все це буде або „Тарас Бульба" у Дубно, або  „Global Battle of the Band". Цей конкурс проходить у всьому світі. Якщо група виграє перше місце в Україні, то вона їде у Великобританію, де відбувається фінал. Перший приз - 100 000 доларів і запис альбому. Завдяки цьому конкурсу засвітилася українська група „Тол". Вона посіла друге місце у Великобританії. Зараз це вже дуже відома група на українській андеґраунд-сцені.

- Саша: В Україні не так багато конкурсів, на яких можна представити неформатну музику. Набагато більше попсових  „Стань зіркою", „Фабрика зірок" та схожих на них. Але я вважаю, що ніколи не треба гнатися за модою, потрібно грати те, що подобається.

- Що б ви хотіли побажати читачам?

- Олег: Хочу побажати, щоб люди розширяли свій світогляд і цікавилися тим, що відбувається у світі не лише через засоби масової комунікації.

- Володимир: Бажаю всім мати свій улюблений гурт, котрий міг би завжди підняти настрій.

- Юра: Хочу побажати міцного здоров`я, щастя і найголовніше - любові.

- Василь: Не піддавайтесь впливу пропаганди засобів масової інформації якогось «розкрученого» гурту. Аналізуйте, мисліть, займайтесь творчістю та самореалізацією. Слухайте хорошу музику, будьте щасливі.