A A A
Розмір шрифта: Цьогоріч Пущення етнічні лемки відзначали трохи раніше, аніж торік. Зазвичай свято Пущення традиційно відзначають у неділю перед тим, як заходить Передвеликодній піст. Торік це припало на 22 лютого, а цьогоріч на 14 лютого, тобто у переддень Стрітення Господнього, тоді, коли й настав День Святого Валентина, котрий порівняно недавно вкорінився у наше життя.

 

Так минулої неділі, як і належиться за давніми звичаями, опісля недільної Служби Божої зібралися місцеві лемки та шанувальники лемківської культури до «Лемківської світлиці» у Чорткові на празникування на повну силу, аби у Піст не шкода було за веселощами та рясними столами з наїдками. Бо за давнім звичаєм Піст у лемків був дуже строгим. Священик у церкві оголошував, що наближаються свята, аби люди прощали одне одному, мирилися. Часто у часи Пущення просили прощення у вигляді жартів.

Організатором такого масового гуляння народного лемківського свята Пущення стала Чортківська громадська організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (голова Марія Бабічук). Забавляли піснями відомі лемківські колективи краю «Яворина» Чортківського районного будинку культури, художній керівник Заслужений працівник культури України Йосипа Овод; «Любисток» (керівник Степан Бубернак) із Ягільниці та учасник телепередачі «Фольк-music» - ансамбль лемківської пісні «Потічок» з Нагірянки (керівник Стефанія Шекета); «Горлиця» із с.Пастушого (керівник Сергій Хорощак) та  районного будинку культури. Сипав своїми гуморесками Василько Брода, авторська пісня прозвучала з вуст голови правління місцевого товариства "Лемківщина" Галини Грицьків і її підхопив увесь зал.

Були і танці «до упаду», а увесь танцюючий люд забавляли учасники гурту "Веселі хлопці" (керівник Микола Бабій).

Одним словом - столи вгиналися від наїдків, з яких уже мало що нагадувало про традиційні лемківські страви, які звикло готувалися на Пущення. Усе було сучасним, багатим і багато. А до танцю бралися хвацько не тільки молоді дівчата та хлопці, а навіть уже поважні у віці лемки, де окремі з них ніби відмолодли на цілих літ з п`ятдесят. Уміють лемки «балюватися», рівно так як і працювати. Бо опісля тяжких літ депортації з вітцівських земель, таки зуміли на чужині пустити коріння, вивести дітей «в люди», вибудувати «маєтки» та «фест файне» життя.

Якось поважна лемкиня, етнограф, витинкарка і укладниця хрестикових лемківських взорів, мисткиня, чиї творчі здобутки неодноразово виставлялися у музеї в Тернополі, пані Марія Бурдяк, зазначила, що лемки дуже співочий народ, охочий до танців, а ще - вони дуже люблять цілуватися. Але цілуватися саме на людях, бо коли потаємно - то це уже гріх. То ж ми і справді переконалися, що уміють лемки і танцювати, і співати. Але масових поцілунків «на людях» не помітили. Не можемо й стверджувати, що були цілунки потаємні, бо не бачили. Хіба залишається прохати наших лемків не губити традицій. Звісно, усе це жарт,у стилі самого свята Пущення, бо тепер із забавами покінчено. Пора душі налаштовувати на лад Великодніх свят, пройшовши через гартування Постом.

Леся Легіт