Мабуть не знайдеться тепер у нашій Україні людини, котра б не чула чи не знала стрілецької пісні „Ой у лузі червона калина похилилася". Її автором є Степан Чарнецький - режисер, перший історик українського театру в Галичині, поет, творчий доробок якого справив неабиякий вплив на формування національної свідомості.

21 січня, як і щоріч, до села Шманьківці Чортківського району приїхали члени ради районної організації «Просвіта». Але тепер не одні, а з керівництвом новоствореної районної громадської організації Українська Народна Рада - кавалером ордена «За мужність» Володимиром Мармусом (голова) та Любомиром Махометом (член ревізійної комісії), співголовою координаційної ради політичних партій та громадських організацій району Богданом Батринчуком.

Чортківську «Просвіту» представляли - голова організації Стефанія Басараба та члени ради Христина Яремчук (голова осередку «Просвіта» педагогічного училища) і Олександра Іванців.

Вітали гостей директор Шманьківської загальноосвітньої школи Богдана Гермак, ентузіаст з дослідження життя і творчості С.Чарнецького, вчитель даної школи Мстислав Гуменюк та сільський голова Мирослав Човник.

У школі здавна створено музейний куток Чарнецького. Саме тут відбулося урочистість у ході якої учні школи Христина Гнатишин, Тетяна і Лариса Бабин, Марійка Бабій, Руслана Кунцьо та Артур Нера  переповідали про біографічні і творчі сторінки автора. Підготували захід вчителі української мови та літератури Галина Святковська та Мар`яна Сименчук. Сюди до Шманьківців неодноразово приїжджала донька письменника і режисера Чарнецького Олександра Кучма зі Львова. Звідси брала матеріал для своєї біографічної книги Надія Мориквас.Приїжджали і телевізійники. Пан Мстислав Гуменюк володіє багатим матеріалом про свого непересічного земляка, тож розповісти може чимало і у часі урочистості таки блиснув цікавинками, принагідно нагадавши, що наступного року відзначатимемо 130-річчя від дня народження нашого славного земляка.

Від гостей виступив багатолітній політв`язень, член Української Гельсінської Спілки Володимир Мармус, котрий акцентував увагу молоді на важливості пошанування світочів нації та народних традицій.

Під завісу урочистостей усі учасники заходу під акомпонимент Мстислава Гуменюка виконали пісню С.Чарнецького «Ой у лузі червона калина» та заколядували.

Опісля  гості та учні школи Роксолана Палиця і Володя Іванський поклали квіти до підніжжя пам`ятника С.Чарнецього у Шманьківцях.

Кортко про С.Чарнецького

Степан Чарнецький народився 21 січня 1881 року у селі Шманьківці Чортківського району. Мати називала його Фаником. Степан був найулюбленішою дитиною в сім`ї, так як народився після смерті батька. Батько був греко-католицьким священиком у селі і помер від лютої пошесті тифу, а з ним і три брати Степана - Володимир, Станіслав і Михайло.

Коли Фаникові виповнилося чотири роки, сім`я переїхала до Станіслава (нині Івано-Франківськ), де у 1888р. пішов до початкової школи. У 1895 році - родина переїжджає до Львова, де жили дві заміжні сестри Степана,і хлопець йде вчитися до гімназії. Середню освіту здобув у реальній школі, після цього вступив до Львівської політехніки на шляхово-будівельний факультет.

У Степана Чарнецького були дві доньки: Емілія (1918 р.н.) і Олександра (1920 р.н.). Обидві  навчалися і виховувалися в гімназії святих сестер василіанок у Львові, заснованої Андрієм Шептицьким, але недовго. Степан Чарнецький був дбайливим, ніжним, люблячим батьком, бо замінив своїм дітям і матір, яка трагічно загинула.

Чанецький підтримував дружні зв`язки з Богданом Лепким. А Василь Стефаник був хрещеним батьком Олександри.У 1913 - 1914 роках був режисером і художнім керівником українського театру товариства „Руська бесіда" у Львові. Коли пачалася Перша світова війна, Степана Чанецького призвали до австрійської армії, але за станом здоров`я був демобілізований.

Видав збірки поезій - „В годині задуму", „Сумні ідем", книжки фейлетонів і новел „Дикий виноград", „Квіти і бодяче", „Нариси і замітки з дороги життя". У 1934 році побачив світ його „Нарис з історії українського театру в Галичині" - наукова розвідка, яка досі залишається одним з найповніших джерел з цього питання.

Згодом С.Чарнецький працював рефреном преси в магістраті, а з кінця 1939 р. особливо важкими були його останні роки життя. Він закінчив життя у страшних злиднях. Помер Степан Чарнецький у 1944 році.

Леся Легіт