A A A
Розмір шрифта:  

Євген Філь разом зі своєю дружиною Ларисою вже шість років виготовляє футболки з націоналістичними написами. Найвідоміші: "Богу - душа, життя - Україні, а честь - для себе" з малюнком козака з шаблею, "Слава Богу, що я не москаль" і "Воля або смерть".

Також популярні - з портретами Шевченка, Франка, Лесі Українки, Шухевича та Бандери. Пан Євген каже, що продає їх по всій Україні, пропагуючи в такий спосіб українську ідею і традиції.

Подружжя з Тернополя продає національну символіку та атрибутику, яку самі й вигадують. Найновіший виріб - футболка, присвячена 90-річчю битви під Крутами. Ціни не "кусаються".

Євген Філь запевняє, що на його футболках ніколи не буде лайки, свастики чи комуністичних символів.

 

- Молодь має культивувати українські символи, - впевнений чоловік. - Юнаки найчастіше купують футболки із написом: "Слава Богу, що я не москаль".

У 2005 році на День міста пан Філь виготовив перші двадцять таких футболок. Тоді їх усі закупили туристи з Харкова.

Утім, свої вироби подружжя Філь продає не тільки в Тернополі.

- Цього року на етнофестивалі "Шешори" було дуже багато москвичів з гарним почуттям гумору, - розповідає Лариса Філь. - Вони казали, що повезуть в подарунок друзям ці футболки і горілку.

Пан Євген каже, що росіяни не повинні ображатися на такий напис. Аби зрозуміти значення слова "москаль", потрібно читати Шевченка. Він вважав, що москаль - це рекрут і найманець.

Ідею написати на футболці "Слава Богу, що я не москаль", запозичили в пана Євгена й інші підприємці.

- Цього року на Сорочинському ярмарку таких футболок було дуже багато, - розповідає Лариса Філь. - Нам навіть показували авторські права на ці написи.

Питаю, чи будуть подавати в суд.

- Ні, - сміються. - Ми не маємо права бути монополістами на українське.

Лариса Філь переконана: коли ідеї починають красти, це означає, що прийшло визнання.

До відділу української символіки підходить покупець Станіслав Журавель. Каже, що навмисно приїхав з Чернігова, аби купити вишиванку. Вона має бути вишита червоними нитками на чорному полотні.

- Мені дуже подобається футболка зі "Слава Богу, що я не москаль", - зауважує чоловік. - Було б добре, якби ще продавали шарфи з фото Степана Бандери. Треба пропагувати українські традиції - бо ми такі ж українці, як і ви, але нас, східняків, комуністи більше гнобили.

Євген Філь був одним з ініціаторів Всеукраїнського фестивалю вишиванки та костюма "Цвіт вишиванки", який відбувся 26 серпня минулого року на Співочому полі в Тернополі. А до Дня міста пан Євген з дружиною виготовили тисячу футболок з гербом Тернополя і написом: "Я люблю своє місто" на замовлення міської влади.

А загалом національну символіку найактивніше купують заробітчани, молодь і туристи, помітив пан Філь. Якось один португалець закупив усю атрибутику, пісні, книжки і мультфільми про козаків, пригадує продавець відділу символіки Олена Мартушевська.

- Він повторював українською лише одне слово - "козак", - каже вона. - Найбільше йому сподобалася футболка з написом "Воля або смерть". Я не змогла йому пояснити, що означає цей напис. То він наступного дня прийшов вже зі словником і купив декілька таких футболок.

Лариса Філь виходить з-за прилавка і показує мені футболку, яку дуже любить. На ній зображення молодого Шевченка і напис "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями"

- Тернополянкам дуже подобається, - каже. - Однак її не сприймають на Східній Україні.

Вона згадує елегантно вдягнену жінку, яка минулого року в Сорочинцях кивнула на таку футболку і спитала російською, чому на ній такій напис.

- Я відказала, що це не мої слова, а Шевченка, - сміється пані Лариса. - А вона мені зі злістю: а він для чого це написав, взагалі з глузду з`їхав?

Подружжя Філь кажуть, що мають друзів майже у кожній країні світу, куди доля закинула українців. Вони радіють, коли їм вдається переконати хоч одну людину в тому, що українське - це модно і стильно.

Євген Філь разом з дружиною відвідують майже всі фестивалі, які відбуваються в Україні. Найчастіше згадують "Таврійські ігри" в Новій Каховці, на якому побували у 2006 році.

Свою ятку з націоналістичним крамом тернополяни поставили напроти пам`ятника Леніну і підняли біля неї жовто-блакитний стяг. Вранці до них підійшли стильні хлопці з ірокезами і запитали російською, чи є в продажу "дуже крута футболка".

- Я витягнула із сумки одну з портретом Степана Бандери, - розповідає пані Лариса. - На вітрину її не виставляла - боялась, що не всі зрозуміють. Але ті хлопці в один голос вигукнули: "О, клас!".

Там же, біля ятки, вони зняли свої футболки з англомовними написами і вдягнули нові, продовжує жінка. Кричали, що тепер вони справжні українці. Щоправда, жодного слова українською так і не промовили.

Любов Лазука