A A A
Розмір шрифта: Останні події довкола Верховної Ради України знову розбурхали українське суспільство. Поправді у революції був початок,але немає кінця, як це не сумно.
Тепер уже біло-блакитні відстоюють свого прем'єра Януковича.
Так що ж трапилося?
Політологи вказують на те,що в Україні політико-світоглядна криза і не структизоване суспільство. Насправді,на мою думку,у нас ще гірше – пережитки комунізму та “дикий капіталізм”.

Ми повинні зрозуміти українців на сході, вони набагато більше були під соціалізмом,пережили голодомори, та промивання мізків і до цього часу ще вірять в те,що їхні проблеми має вирішувати держава та хочуть сильної руки. Про останнє,до речі, часто говорять і в нас.І тому, власне, більшість проголосувала за Юлію Тимошенко,а не за БЮТ в цілому.
Розвал Союзу у 1991 році призвів до розподілу державної власності з утворенням різних кланово-олігархічних груп на сході України,перш за все,та в Києві. Адже гірничо-видобувна промисловість зосереджена на сході держави. Це дало змогу надзвичайно швидко розбагатіти окремим людям та їхнім родичам. Їх великий бізнес був і залишається в тіні, а через владу є можливість захищати свої інтереси, тепер ці люди дружно засіли у Верховній Раді. Олігархи з усіх партій і блоків,на жаль, ще не навчилися політичної культури у взаєминах між собою і,маніпулюючи нами, дбають тільки про себе.
Це виразно проявилося у середовищі помаранчевих під час урядової кризи у 2005 році, а також після виборів до Верховної Ради цього року.
Мороза можна назвати зрадником і закидати гнилими помідорами—благо,почався сезон,але він всіх перехитрив, підтримавши Ющенка на президентських виборах,увійшов у владу,помаранчеву коаліцію—протягнув політичну реформу,яка,правда, недоопрацьована кульгає на обидві ноги,і до того ж ще й знайшов спільну мову із регіонами—став спікером. Ось так!
А тепер, коли регіонали майже при владі,вони тепер говогитимуть і закликатимуть до федераії, ПіСУАРів, чи будуть акцентувати увагу на передвиборчих гаслах. Згадаймо Кучму. З другого боку нашоукраїнцям, принаймні,бізнесовій їх частині, нічого не залишається як увійти у, так звану,”антикризову” коаліцію. Інакше Президент буде заблокований. Раз і так Наша Україна вела консультації з Партією регіонів ще під час утворення “демократичної” коаліції—то продовжувати мусить.
Такі блоки як БЮТ та НСНУ з часом розпадуться,бо нема сенсу в їхньому існуванні на майбутнє. Адже вони складаються із великої кількості дрібних партій із маленькими гетьманами з великими амбіціями. Майже кожний бізнесмен має свою кишенькову, чи то “диванну”, партію,яка засвічується тільки перед виборами.
Нарешті, БЮТівці повинні навчитися програвати,піти в конструктивну опозиції замість покривати державним прапором робочі місця—брати ті комітети Верховної Ради, які дають контроль над владою.Бо покривають прапором, за традицією, домовину з тілом героя. А я б не хотів, щоб блок Юлії Тимошенко помер.
Для демократичних сил є важка робота—створити потужну, сильну партію,куди би могли увійти частина БЮТу, Нашої України,УНП,ПОРА-ПРП,НРУ,але чи захочуть їхні лідери викинути свої “гетьманські” булави в ім'я України. Тільки таким чином можна створити альтернативу регіоналам,котрі зуміли об'єднати довкола себе частину,і то значну, українського суспільства. А потім підняти прохідний відсоток до Верховної Ради, приміром, 20 і вище. Девіз- три партії дадуть змогу стабілізувати суспільство, створити цивілізовані зони,контролю їх виконання.
Ми ж, рядові громадяни держави,зуміли довести владі у 2004-му році хто ми є. І до того ж із честю витримали випробування революцією не проливши краплі крові.
Споглядаючи за подіями у владній верхівці та на нижчих щаблях влади, ми жахаємося, злимося,обіцяємо собі більше не ходити на вибори. А американці, котрі “зуби з'їли” собі на різного роду опитуваннях, вирахували, що моральний рівень представників влади є середнім рівнем самого суспільства. Отож,якщо ми самі беремо чи даємо хабарі, не дотримуємо слова,обманюємо,не платимо податки і т. д.- відповідно підсвідомо ми висуваємо таких людей до влади. Чого ж тоді дивуємося?
Тож приглядаймося надалі до особи. Зважаймо не тільки на слова, але і вчинки політиків і серед цих людей ми знайдемо “вашингтонів з святим і праведним законом” та “шарлів де голів”.


Андрій Буць