Ми навіть незчулися, як у наше життя увійшов прогрес, та так, щой не можемо собі уявити усе без нього. А життя, виходить, у змові з отими новаціями, бо щохвилі вимагає все більших, електропотужностей для реалізації тепер життєво необхідних послуг, без яких не уявляємо теперішнього існування. Пральні машинки, комп`ютери, широкий асортимент побутової техніки просто неможливо викреслити з нашого буденного  використання. Чи були раніше наші предки готові до такої широкої палітри використання домашніх помічників? Звісно, ні. Вони, мабуть, і гадки не мали, що це все можливе. Та й, зрештою, і ми самі десять літ тому назад  такого розмаїття й собі не уявляли. Коли життя робить такі великі оберти вперед, то можна лише приблизно передбачити, що буде завтра у контексті майбутнього.

Центр старої частини міста Чорткова не виняток . Тут також живуть люди, розвивається, оновлюється інфраструктура, адаптовуючись до сьогодення.Відповідно виникла потреба збільшення потужностей засобів енергоживлення. І останнє нікого уже не здивує. Однак, як у нас здавна повелося, людину не тільки зіпсувало квартирне питання, як писав відомий Булгаков, а людину зіпсували ще й людські стосунки, які тепер звужуються до того,що доволі часто ми не хочемо чути один одного.

Мабуть не знайшлося байдужих чортківчан, яким цими листопадовими днями довелося простувати центром міста, минаючи не тільки намети торговища, а й щойно засипані траншнї, де прокладався кабель енергопостачання, а ще цілком недавно на цьому місці були таки добрячі рови, які швидко засипали. Проте, ще довго болото носилося містом та ринком. Обурень збоку людей було немало. Одних цікавило скільки часу приватиме таке неподобство, де історичний центр міста перетворився в будівельний майданчик, інші своє обурення розділяли із розумінням стану речей, розглядаючи це як тимчасові незручності. Та найбільше, мабуть, ця ситуація набридла мешканцям будинку по вул. Шевченка,12, що поряд, та тим, хто торгує на ринку.

Ми прагнули з`ясувати в чому справа та пролити світло на деякі деталі, аби не дати розгорітися людській уяві до невизначених масштабів.

Уже привалий час звертається до нас мешканка будинку по вулиці Шевченка,12 пані Галина Прислопська від імені мешканців будинку. Жінка висловлює своє обурення тим, що одразу ж поряд з її будівлею на тротуарі в центрі міста підприємець О. Мазуренко встановив електроопору для забезпечення енергоживлення у реконструйованій будівлі колишнього кафе „Сніжинка", котре за попередніх власників дійшло до запущеного стану.

Галина Прислопська, жителька будинку по вул. Шевченка,12:

Чим мені заважає електроопора поряд з моїм будинком? По-перше, вона знаходиться у щільній близькості до будинку. По-друге, як тільки виходиш з під`їзду,- одразу ж впираєшся у цю опору, яка стоїть тепер на тому місці, де у нас раніше стояла хвіртка. Річ у тому, що старі ворота, які тут були раніш, зносили свій вік. Та так як у нашому будинку одна сім`я робить ремонт, щоб уже перебратися сюди, інші сусіди тимчасово не проживають, то ми з чоловіком за власні кошти придбали тимчасові залізні ворота з надією, що в перспективі  відбудуємо кам`яні стовпці, які триматимуть ворота і хвіртку І все знову стане як було. Але це потребує більших коштів і тому ми вирішили дочекатися, коли тут житимуть й інші сусіди.Ворота у наш невеличкий дворик є просто необхідними , тому, що будинок знаходиться у центрі міста і може слугувати пристанищем для питущих та туалету, як це було певного часу. І як, скажіть, тепер нам бути з цією опорою? Невдовільняє мене і близькість кабелів з великою напругою поряд з кутом дому, адже шкідливість електромагнітних хвиль на людський організм є ще не вивченим, а у мене мала дитина. Хоча, коли бути до кінця відвертим, я, принаймні, добилася того, що провода енергоживлення тепер йдуть під землю, а не висять у мене під вікнами. Мені кажуть, ось у будинку навпроти йде енергоживлення по фасаду й нічого. Але ж у тому будинку живуть інші люди, і коли їх це влаштовує, то це їхня справа. Я вважаю, що мені вирішувати, як жити у власному помешканні.

Загалом я почала звертатися по усіх інстаціях одразу ж, як без нашого дозволу 15 вересня встановили опору.Зверталася до Чортівської міської ради, до райдержадміністрації, до районної та обласної прокуратури .Фактично усі зсилалися на те, що відповідь дасть Тернопільобленерго.

Отримала я й листа від Тернопільобленерго. Фактично лист написаний як художній твір. Звичайно, це на мою думку. Бо у листі немає жодного зіслання на те, згідно якої інструції, на якій віддалі від даху будину має стояти електроопора тощо.

У листі Тернопільенерго йдеться: „Проектною групою нашого товариства, яка виготовляла проект, прийнятий найоптимальніший варіант проходження траси ПЛ в умовах щільної забудови та із врахуванням перспективи міської забудови для дотримання необхідних допустимих відстаней та габаритів ПЛ до найближчих виступаючих частин будівель і споруд в цьому місці у відповідності до Державних будівельних норм, правил улаштування електроустаново та інших нормативних документів".

Ось і все. Ніякої конкретики. А дана опора, коли подивитися збоку, стоїть десь на віддалі 25 сатиметрів до мого даху. Чому не вказано, які норми дозволяють таку близькість?

Окрім цього, я так розумію, що нас завідомо вводили в оману. Коли звертався пан Мазуренко до мого чоловіка, то говорив про протягнення кабелю у 220 Вт. Зважаючи увагу на поспішність, з якою прагнули з нами домовитись, мене це дуже насторожило, саме й тому стала звертатися по різних інстанціях. Не вкладалося в голові, що для обслуговування такої великої, як планується, будівлі потрібні лише оті 220 кВт. Не прагнули пролити ясність й у листі Тернопільобленерго. У листі йдеться: „Будівництво ПЛ 0,4 кВ на ділянці. Як пересічній людині треба про це знати? Що таке 0,4 кВт? Тоді я у конфіденційному плані поцікавилися у спеціалістів, мені пояснили, що це означає потужність 380 V (вольт).

Не згідна я із іншими доводами з листа від Тернопільобленерго щодо неможливості встановлення опори ПЛ - 0,4 кВ навпроти нашого будину, де знаходяться торговельні приміщення, бо тоді лінія проходила б над будівлями, де окрім того, в перспективі планується надбудова над цими приміщеннями і щодо цього варіанту були заперечення відділу архітектури і тим, що неможливим є варіант прокладання кабелю від опори біля магазину „Веснянка", тому що на цій опорі вже підвішені два кола ПЛ 0,4 кВ, а для підвішування ще двох кабелів виникає її необхідність в укріпленні, як кінцевої опори, із встановленням додаткового стояка-підкосу". Але ж я народилася і виросла у цьому будинку, де й живу із сім`єю тепер та добре пам`ятаю, що раніше дана опора таки була укріплена стояком-підкосом...

Звичайно, реагуючи на мої звернення, були й комісії, але добитися того, аби забрали опору з-під воріт мого будинку, наразі не вдалося. То ж не збираюся здаватися і буду звертатися далі, щоб добитися справедливості. Бо хіба може стояти опора енергоживлення у такій близькості з дахом будинку та  чи то одразу ж навпроти воріт?..

Олег Мазуренко, підприємець:

Спочатку був розроблений проект на реконструцію будівлі колишнього кафе „Сніжинка". Там буде торгово-офісний центр із закладами громадського харчування. Для цього, звісно, необхідно провести низку робіт. Отож ми дійшли до висновку, що існуюче енергоспоживання будівлі є недостатнім. І відповідно до цього проекту будівлі проектанти з РЕМу зробили власний проект щодо збільшення потужностей енергозабезпечення, так як майбутня реконструція здійснюватиметься у центрі міста, де переважають старі ще австрійські забудови та старі лінії енергоживлення, які вже не витримують теперішніх навантажень на лінії.

А перед цим був ще один проект, який начальник відділу містобудування і архітектури Чортківської райдержадміністрації Б.Дудяк забракував, бо його не влаштовувало те, що перша електроопора мала стояти поряд з будинком по вул.Шевчена, 12, друга - біля магазину „1000 дрібниць" (на куті), а третя - тут, де „Сніжинка". Головний архітектор своє заперечення мотивував тим, що це є центр міста і якщо теперішню опору, де ми поставили біля будинку по вул.Шевченка, 12 погодив, та попросив дещо сховати, то щодо наступних двох опор висловився категорично - ні. Міський голова Ігор Билиця його підтримав.

Скликалися неодноразово комісії і нам сказали, щоб від цієї опори (біля будинку) копати, але так, щоб стару бруківку легенько прокопати й поставити на місце. А ми пішли кращим методом - здійснили підкоп під бруківку, аби її не чіпати. А те, що довелося прорити траншеї через заасфальтовані ділянки, то коли усе осяде, втрамбується, ми заасфальтуємо.

Опісля того, як ми встановили електроопору біля будинку по вул. Шевчена, 12 його мешканка Г.Прислопська почала писати скарги. На місце приїжджала комісія обласна чи київська по лінії РЕМу, яка вивчала ситуацію і дала їй відповідь. Наша міська рада дала дозвіл на ці роботи, підписаний мером і усіма службами. Розумієте? Що ще треба, аби розпочати щось робити? У мене є всі дозвола, я виступаю замовником. Я - замовив і спеціалісти так спроектували.

Звичайно, що попередньо я звертався до мешканців даного будинку за згодою, бо ми хотіли піти дещо простішим і дешевшим способом прокладки кабеля по фасаду будинку, і чоловік пані Галини спочатку дав згоду, але зазначив, що погодить з дружиною. А відтак, став заперечувати свої слова згоди, хоч разом зі мною був представник нашого РЕМу , як свідок. Він може підтвердити, що впродовж трьох місяців ці люди нам морочили голову.

Сьогодні ці люди проти тієї опори, що поряд з їх будинком, а ця опора має підтримувати опору, що позаду „Веснянки", тому що вона тримає весь кабель до „Універмагу", і тому противага має бути на цій опорі.

Здійснивши такий крок, прокладаючи кабель під землею, я пішов назустріч архітектору Б.Дудяку і міському голові. Адже, повірте, цей спосіб - це дуже великі затрати, є велика різниця, що пустити кабель по повітрі, а що так, як це зробили ми. Коли чесно, я вже втомився від цих перипетій.

Ось таке протистояння, яке підкріпилося листами у різні інстанції та відповідями на ці листи. Низка копій такого листування є і у нашій редакції. І  можна було б повернути справу розкриття цієї проблеми у інший бік. Але не в цім річ. Звичайно,.для нової забудови має бути відповідне енергоживлення, бо та стара „Сніжинка" таки не красила наш центр міста. Та й з наріканнями мешканки будинку по вул. Шевченка,12 також мажна погодитися. Тільки ось, хто тут правий, а хто ні - судіть самі.