20.11.2009 - Андрій П`ятничка: «Мені імпонує самому завойовувати прихильність дівчини»

Юність... Упевнена, що не знайдеться жодної людини, яка би не захотіла, бодай би на кілька хвилин, затриматися в юності, веселій, на перший погляд, безтурботній грані життя. Але не така вона вже й безтурботна. У кожного покоління є свої проблеми, погляди, принципи, мрії... Цікаво дізнатись, чим живе теперішня молодь, чи творить сама своє майбутнє, чи чекає на допомогу зі всіх сторін.

Із цим видним юнаком я знайома близько трьох років. І завжди приємно вражають його толерантність, ввічливість, безвідмовність у допомозі, вміння триматися як належно у будь-яких ситуаціях. Андрій П`ятничка - студент Чортківського державного медичного коледжу, відділення «Фармація». Потрібно відзначити ще й те, що майже жоден концерт у медичному коледжі не проходить без участі цього хлопця. Андрія можна побачити й у запальному танці, і в якості ведучого концертної програми та почути чудову декламацію поезій у його виконанні.

- Андрію, знаю, що навчання забирає багато часу. Але все-таки ти знаходиш вільні хвилини для захоплень? Яке воно - твоє хобі?

- У кожної людини є улюблене заняття, задля якого поспішаєш якнайшвидше впоратись із буденними справами та приступити до заняття для душі. У мене - це спортивно-бальні танці (до речі, це не єдине моє захоплення). Ще в Тернополі, навчаючись у школі, я займався у клубі «Мальви». Репетиції, концерти, конкурси - це було моє друге життя.

- Чи є досягнення?

- Авжеж. Зі своєю партнеркою Оксаною Никитюк ми вибороли третє місце на Всеукраїнському конкурсі бальних танців у Чернівцях (у нашій категорії виступало близько 180 пар). А ще були виступи у Львові, Івано-Франківську, Києві; неодноразово займали й призові місця. Зараз, для підтримання форми,  продовжую займатись бальними танцями в коледжі.

Закінчивши комп`ютерні курси, захоплююсь новими технологіями; цікаво дізнаватись щось самостійно і допомагати друзям у різних комп`ютерних  програмах.

Люблю автомобілі (моя мрія - мати власне авто), поратися в гаражі, доводити до ідеального стану машину - це насолода; (як каже мій товариш: «Коли виїжджаю з подвір`я, машина сама на мийку повертає»); тому що автомобіль - це лице хазяїна; «класний» дизайн авто, зручний акуратний салон, потужна аудіо система - і можна вирушати в мандрівку, адже для мене автомобіль - це не засіб пересування, а помічник у пізнанні незвіданих далей.

І ще одне захоплення (для когось воно може здатися дивним) - це кулінарія. Люблю куховарити, але сам, щоб нікого навіть не було в цей час у кухні. Без усяких підказок щоразу щось експериментую.

- А рецепти звідки береш?

- Здивуєтесь, нізвідки. Деколи спостерігав, як готує мама; деколи, скуштувавши смачну страву в кафе чи деінде, обов`язково спробую приготувати її вдома.

- З першого разу отримуєш очікуваного результату?

 - Та ні, не завжди. Але не зупиняюсь, вперто беруся готувати ще раз.

 - Є вже якась улюблена  коронна страва?

 - Звичайно. Дядько навчив готувати італійський соус до спагеті, тепер це моя (і не тільки моя, а й друзів) улюблена страва. А коронна страва - лазанья, від якої ніхто із мого оточення ніколи не відмовляється. Зізнаюсь, що мої рідні навіть задоволені, що я на карантині, бо, коли вони приходять з роботи, то на них вже чекає щось смачненьке.

- Ти і на десерт щось готуєш?

 - Ні. Нічого солодкого не вживаю і тому не маю бажання готувати. 

- Трішки про сокровенне. Як ти ставишся до дівчат? Які подобаються, а  які ні? Яким віддаєш перевагу?

- Можливо, хтось здивується, але, в першу чергу, звертаю увагу на зовнішній вигляд. Вміння зі смаком одягатися, завжди виглядати «суперово» - це, на мій погляд, не менш важливо від уміння спілкуватися та поводитись у різних життєвих ситуаціях. Під час розмови дізнаюся, чим дівчина цікавиться, її захоплення, мрії, якою бачить себе в майбутньому.

- Але ж потрібен час, щоб добре розпізнати людину й не схибити з висновками.

 - Ви знаєте, зазвичай, моє перше враження зберігається, дуже рідко воно може змінитись. Можливо, зараз наше покоління розкутіше, відвертіше від старшого, тому не так вже й важко розпізнати внутрішній світ юних.

Загалом, люблю дівчат із почуттям гумору, енергійних, життєрадісних, у яких більше позитиву в нашій, деколи сірій, буденності. Але мені імпонує самому завойовувати прихильність дівчини. Не терплю, коли нав`язуються, тоді спрацьовує, так званий, захисний рефлекс, стараюсь уникати зустрічей і спілкування з тією людиною.

- Андрію, в тебе багато друзів? Чи цінуєш віддану дружбу?

- Людина без друзів - самотня, вона, можна сказати, не живе, а існує. І звичайно, що у мене є вірні товариші. Хоча потрібно задуматися над словосполученням «вірний товариш». Якщо людину вважаєш другом - це й означає, що повністю їй довіряєш і впевнений у відданості, якщо ж цієї впевненості немає, то - це не товариш, а просто хороший знайомий.

Я ціную дружбу, адже справжня дружба зароджується з дитинства і супроводжує людину все життя. Дружбу треба заслужити не словами, а вчинками.

- Якби постало питання: вірний товариш чи кохана дівчина, кому надаш перевагу?

- Не впевнений у тому, що дівчина ніколи не зрадить. А от за своїх товаришів можу твердо сказати, що в будь-якій ситуації завжди друг підставить надійне плече й ніколи не зрадить.

- Звідки така впевненість?

- Скажете, ще замолодий, життя не знаєш, щоб так стверджувати? Але, повірте, у мене три друга, і в своєму юному віці ми вже побували в таких ситуаціях, що можна зробити певні висновки.

- Отже, ти вибираєш товариша, не дивлячись на те, що до дівчини можеш відчувати щирі почуття, кохання?

- Не знаю на рахунок кохання, це почуття мені ще не відоме, але повторюю, знову ж таки з упевненістю, що від дружби не відмовлюсь.

- Тоді напрошується запитання: ти виховуєш себе, свою волю сам, чи намагаєшся когось наслідувати?

- У кожного змалечку батьки закладають фундамент виховання. Так і у моєму житті великий вплив на формування моєї особистості має моя мама, яка виховувала мене на морально-етичних людських засадах. А тепер виховую себе сам, хоча ніколи не відкидаю поради рідних людей. Стараюся вчитися на чужих помилках, сформовувати свої принципи, яких дотримуюсь, намагаюся не схибити. Але ми всі - люди, і нам властиво помилятися. Відстоюю правду та справедливість. Колись «крупно» схитривши, переконався, що неправда все одно рано чи пізно «вилізе боком», тому краще жити з людськими чеснотами. Отже, ліплю себе сам на тій основі, що виткала мама.

- Яке місце у твоєму житті займають музика та спорт?

- Я - меломан. Слухаю все, і щоб сказати, що чомусь чи комусь віддаю перевагу, то таких улюбленців немає. Крім мелодії вслухаюся в слова, задумуюся над змістом пісень, тоді й вирішую - вартує слухати чи ні. Подобаються «Бумбокс», «2pac»(особливо пісня «Better days»). Роблю перші спроби (але це так, для розваги) складання на комп`ютері клубної музики (приваблюють стилі: trance, minimal).

А спортом, мабуть, займається кожна людина, яка хоче підтримувати власну форму й здоров`я. Ось так і я, «для підтримки тіла й духу» займаюся баскетболом і волейболом у спортивних секціях коледжу.

- Андрію, ти в майбутньому плануєш створити сім`ю? Який, на твою думку, вік найоптимальніший для цього? Якою має бути твоя обраниця?

- Покажіть мені людину, яка би не хотіла мати поруч «свою половинку», сімейний затишок і радість життя - дітей. Сумніваюся, що така знайдеться. А мені, перш за все, потрібно закінчити навчання в коледжі, потім здобути вищу освіту, створити таку матеріальну базу, яка забезпечила би хороше майбутнє моїй сім`ї. Гадаю, 26-27 років - цілком пристойний вік для створення сім`ї. До речі, можливо, це когось і подивує, але я хочу мати лише одну дитину.

- Хіба так добре бути одинаком у сім`ї?

- Знаєте, хочу знищити пріоритет - одинак у сім`ї - егоїст. Зовсім ні! Я - одинак, але не зауважував за собою ні скупості, ні скутості, ні, тим більше, егоїзму. Хтозна, як складеться доля, але, щоб народжувати дітей, має бути впевненість у тому, що вони ніколи не залишаться напризволяще.

Якою має бути моя обраниця?.. Чесно кажучи, не задумувався. Але кожен із нас прагне взаєморозуміння, поваги, підтримки та вічного кохання. І я не виняток. Життя покаже...

- Андрію, теперішнє твоє оточення, яке воно?

- Я - студент Чортківського державного медичного коледжу. Студентське життя - чудове! Студенти такі різні, несхожі один на одного, з ними мені цікаво. Дуже люблю наш коледж, своїх викладачів - кваліфікованих фахівців, справжніх майстрів своєї справи, Людей із великої літери. Користуючись нагодою, щиро дякую директорові коледжу, канд.мед.наук Любомирові Степановичу Білику, за його неустанні клопоти про створення якнайкращих умов для нашого навчання та роботи всіх працівників коледжу. Велике сердечне спасибі моєму кураторові Уляні Володимирівні Полив`яній за дійсно сімейну обстановку в групі, за затишок, який так необхідний студентам. Вона формує нас як особистостей, «бореться» з нами і за нас.

- Зараз студенти на вимушеному карантині. Не скучно? Андрію, чим займаєшся у вільний час ти і твої друзі?

- Хто енергійно крокує в ногу з життям, той не нудьгує. Усі знаємо, що втрачений час не повернути, то нічого його марно витрачати. Удосконалюю свої знання з профілюючих предметів, адже - останній курс навчання, попереду державні іспити. Інтерактивно спілкуюсь із друзями, пораюсь з автомобілем, допомагаю рідним..., так і пробігають дні. Впевнений, що й мої друзі не нудьгують.

- Фінішна пряма освітнього та фахового рівня..., яка вона у твоїх мріях? Яким бачиш своє майбутнє?

- Фах, звичайно, фармація (я не шкодую, що обрав саме цей освітній шлях). Коли я бачитиму, що в житті все вдалося (бізнес, сім`я,кохання), коли матиму можливість передати це все сину чи доньці, тоді й скажу: оце фінішна пряма. Але поки що це тільки мрії, не буду загадувати наперед майбутнє, а робитиму все для його здійснення.

- Андрію, ти віруюча людина? Якої Божої Ласки чекаєш?

- Так, віруюча. Не чекаю Божої Ласки, а вірю: все, що робиться, то робиться на краще. Всевишній і без нас знає, хто чого вартує, той те й отримає. Щоби тільки було здоров`я, а можливості для досягнення цілей будуть. Не потрібно чекати «манни з неба», а трудитися, не зупинятися, не розчаровуватись, а вірити.

- Що би ти побажав своїм ровесникам?

- В першу чергу, здоров`я (зараз воно вкрай необхідне); успіхів у навчанні, відмінних результатів; наснаги для нових звершень. Цінуйте студентські будні, насолоджуйтесь кожною хвилиною життя, бо воно швидкоплинне та невпинне.

P.S.  Хоча з Андрієм ми давно знайомі, але багато цікавого про нього я почула вперше. А ось про одне зі своїх захоплень він чомусь промовчав. Але нехай юнак мені вибачить, я все-таки привідкрию завісу утаємниченого. Ще одне захоплення Андрія - це поезія. Сам пробує вкладати свої думки у риму.

...У кожного свій шлях, своя дорога...

Хтось  лікарем  великим  мріє стати,

А хтось - шалені гроші  заробляти...

А хтось із нас іще не знає,

Чого ж на світі цім бажає...

Ще цінностей не заробивши,

А тільки перший крок зробивши,

Гадає, що уже достатньо,

Сидить лише в проблемах хатніх...

Але хай кожен пам`ятає -

Життя триває...

І нехай не ми, а нас воно наздоганяє...