A A A
Розмір шрифта: Михайлику Самофалову з Чорткова уже виповнилося одинадцять, точніше, йому лише одинадцять. Проте, опісля смерті матері, цей симпатичний, здібний до навчання товариський хлопчик залишився один-однісіньким. Не до нього йому ні батькові, ні старшому братові. Батько зловживає спиртним і до хлопчика, як зазначають представники служби дітей Чортківської держадміністрації, не має жодних, бодай, жаліслиих почуттів до свого дитяти. У цьому вони переконалися у часі досудової і судової практики спілкування. Одним словом - батькові байдуже, що буде з його дитиною.

 

А з братом Андрієм цими жовтневими днями сталася трагедія - потяг відтяв праву ногу, - коли хлопець повертався потягом з шляхом із Заліщик до Чорткова. Дорогою забажав, як і більшість чоловіків, запалити цигарку у тамбурі вагона. Незчувся як з необережності рухів його прищемило дверима потяга і почало „затягувати" під потяг. На щастя 19-річний хлопець залишився живим. Лікарі Чортківської центральної комунальної лікарні зробили усе можливе, щоб стан хлопця залишився життєво стабільним..

Так Міша залишився нікому не потрібним. За нього забули. Та не усі. Тривогу забили вчителі загальноосвітньої школи № 6 міста. Ось що переповідає фахівець.

Софія Герчак, спеціаліст відділу у справах дітей Чортківської райдержадміністрації:

- У Михайлика мама померла у травні місяці. У червні зі школи, де навчався хлопчик, нам зателефонували, що хлопчик знаходиться без батьківського піклування, бо залишився напівсиротою з батьком, котрий зловживає алкоголем та попросили, аби наші працівники зробили обстеження, у яких умовах проживає неповнолітня дитина.

Наші працівники одразу ж зреагували на таке звернення, провели обстеження місця проживання дитини у місті Чорткові по вулиці Київській.

Мені дуже імпонує турботливе ставлення вчителів загальноосвітньої школи № 6, де навчався неповнолітній, котрі не захотіли залишати його у непридатних для повноцінного життя умовах і добилися, що Михайлика тимчасово у себе вдома прихистила дальша родичка хлопчика Марія Івасів, яка є дуже хорошою і співчутливою людиною, бо ближчі родичі, настільки мені відомо, не захотіли прихистити у себе хлопчину.

У червні місяці цього року ми відправили Михайлика у санаторій до Яблунова, відтак подали його батька до суду на позбавлення батьківських прав. Хлопчик отримав статус дитини, позбавленої батьківського піклування, і на даний час перебуває в Тернополі у притулку.

За характером хлопчина є досить добрим, старанним до навчання і напродчуд симпатичним з виду. І як було шкода бачити на власні очі, коли ця маленька людина, опісля смерті матері, виявилася нікому непотрібною з найрідніших. Ми у нашій службі усі полюбили його і нам дуже хотілося б, щоб у нього появилася сім`я, чи люди, які опікуватимуться ним, бо він так потребує тепла. Не хочеться, щоб така хороша і щира дитина в майбутньому розчарувалася в житті. Адже, коли хлопчик потрапить у добрі руки і до люблячих людей, він зможе стати в майбутньому хорошою людиною і принесе багато радості і втіхи своїй родині та державі.

Але, на жаль, у нас так часто трапляється, що здебільшого люди воліють взяти у родину маленьких дітей, а Михайлик уже дорослий, тому ми дуже хвилюємося за долю хлопчика. Хотілося б, щоб люди були більше відкритими до любові і родинного тепла. Візьміть дитину у родину. Візьміть Михайлика у свій дім, зігрійте любов`ю. Михайлик чекає на свою нову сім`ю.

Леся Легіт