25 жовтня у Чорткові відбулася панахида до 65-річчя депортації етнічних лемків з терен Польщі.

Практично щороку о цій порі збираються люди, чиїх батьки, діди, а й почасти й вони самі у ранньому віці пізнали гіркої долі депортації з вітцівського дому, коли треба було усе полишити, нажите і залюблене роками, аби податися у невідомі землі, без засобів на існування, без даху над головою. Та етнічні лемки працьовитий народ і, пройшовши горнило болю і втрат, знайшли у собі сили, щоб не тільки втриматися у повсякденні, а й досягти своїм талантом визнання серед широкого кола громадськості.

Осінній пожовклий лист навіває сум і спогад. Біля пам`ятного знака „Скорбота", що у сквері міста Чорткова по вулиці Степана Бандери, 2 (навпроти приміщення Чортківської районної організації товариства „Лемківщина") відправили панахиду три священнослужителі різних конфесій. Усі присутні молилися за душі безневинно убієнних і тих, хто не виніс гіркої долі депортованих.

Змістовно-хвилюючими були виступи голови місцевого товариства „Лемківщина" Марії Бабічук та отців-деканів Володимира Заболотного і Михайла Левковича про ті трагічні події та вагомість християнської єдності..

Відтак живі квіти, вінки та запалені свічки лягли до підніжжя пам`ятного знака „Скорбота", котрий свого часу виносив і спроектував попередній голова РО товариства „Лемківщина", нині покійний, Гербут П.

У часі панахиди з чортківчанами молився, розділяючи гіркоту спогаду і пам`яті, голова Всеукраїнського товариства „Лемківщина" Олександр Венгринович.

Пам`ять - важливий рушій до увіковічнення традицій своїх предтеч. А традиції увіковічнення лемківської культури на Чортківщині є досить живописним, бо маємо немало художніх колективів, що популяризують дух і звичаї свого вітцівського краю. Підтримує ці колективи РО товариство „Лемківщина". Того ж дня, опісля панахиди, відбулися й звітно-виборні збори товариства. Головою майже одноголосно знову ж обрали Марію Бабічук. Олександр Венгринович високо оцінив роботу Чортківського районного товариства „Лемківщина" та кращим її членам вручив грамоти, яких було немало. Відзначено грамотами за меценатство директора Марилівського спиртозаводу І.Ольшаковського; за активну культурно-просвітницьку місію директора районного будинку культури ім.К.Рубчакової та одночасно художнього керівника народного аматорського ансамблю лемківської пісні „Яворина" Й.Овод; народну мисткиню з витинкарства та укладання хрестикових візерунків, фольклориста та етнографа, одну із найстарших лемкинь, - М.Бурдяк та багато інших заслужених особистостей.

Гуртуються лемки на Чортківщині, без їхніх художніх колективів не обходиться жодне свято. Того ж дня створено й міську організацію товаритсва „Лемківщина", а невдовзі планується створення осередків у приміському селі Горішня Вигнанка та селищі Заводському.

65 літ депортації - це не тільки сльози і смуток, це визнання стійкості етнічної гілки українського народу, що не губить свої прадавні традиції, культуру, і що вкотре підтверджує глибоке коріння нашого народу.