Виповнилося 70 літ, як на терени Західної України згідно пакту Ріббентропа-Молотова увійшли „дикуни із московської тундри". Мирні жителі зустріли їх хлібом і сіллю, а вони вчинили наступне: заборонили українські видання та різні товариства, запрацювала безперебійно карально-репресивна машина на всіх напрямках.

На території нашої чортківської тюрми день і ніч гули дизелі, щоб не було чути криків катованих людей. Те саме творили ці виродки і в інших містах та селах Західної України. Утримували в`язнів більше як 1800 осіб в НКВС № 2. А 2 липня 1941 року 954 в`язнів етапом відправлено до Умані, де їх розстріляли 21 липня 1941 року. Прізвища закатованих нам відомі. Інші в`язні були знищені в нашій тюрмі. Прізвища цих осіб невідомі.

Із розповідей жителів Чорткова Дениса Плецана та Зенона Аксенчука, енкаведисти, втікаючи 5 липня 1941 року, розстрілювали тих, хто просто стрічався їм на вулиці, на подвір`ї. Таких було більш як 70 осіб.

По приходу 7 липня 1941 року „коричневих" визволителів на території чортківської тюрми НКВС № 2, як її тоді іменували, було ексгумовано із ровів подвір`я більш як 800 тіл.

У чому їх провина? Провина закатованих у тому, що вони були свідомими українцями, жили разом із своїми рідними, важко працювали, приносили користь своїм батькам, сусідам, любили своє українське, поважали чуже, хотіли вільно жити на своїй Богом даній землі.

Ми, та наші діти, онуки, розглядаючи фотографії своїх родин, сусідів запитуємо: „А хто вони? Де їх діти? Як їх звали? Чи можемо відповісти на їхні запитання?". Сьогодні вкрай важливо пам`ятати про все, що робили з нами у нашому домі, якщо ми хочемо захищати права людини. Адже найважливіше в кожного право - це право на життя.

В архівах є цифри, дати і місце, як по-варварськи знищували мирне населення. Не може бути такого, щоб від знищених українців залишився тільки попіл і дим. А щоб не повторювалось більше зло - не будьмо байдужими. Сучасні комуно-соціалісти, які сповідують марксизм-ленінізм, чи то оновлені, чи прогресивні, завжди можуть вдатися до знищення своїх класових ворогів. Тому, на мою думку, комуно-фашистська ідеологія має бути засуджена як людиноненависницька. То ж, у часі Покрови, давайте усі разом помолімося за краще життя України і наших українців, аби ми мали єдність і любов до своїх традицій, своєї землі.

Ярослав Маюк,