У кожного із нас є власна Неопалима Купина, але, мабуть, вражають лише дві речі: Нескінченність, яка жбурляє нас у безкрайній Всесвіт, і Гармонія життя, яка завжди дивує. А маленькою проекцією Гармонії є Пісня - єдиний свідок відчуття світу. І таким свідком були та є пісні й мелодії Володимира Івасюка, які доходять до самого серця, мов чарівний камертон, і відзивається ніжністю людська душа.

Шостого жовтня у Чортківському державному медичному коледжі відбувся вечір-присвята «Життя моє - обірвана струна» пам`яті Володимира Івасюка.

...І дзвеніла кришталева казка косівського водограю, мрія червоної рути, пломінь кленового листя. Вміють у медичному коледжі берегти й відновлювати українську пісню. Линули серпанкові звуки з уст учасників вечора, полонили глядачів... Вражаючим був початок вечора. У безмовну тишу, тонким струмом чарівності влилося ніжне соло скрипки. Вразила віртуозність виконання скрипаля Василя Мандзія (до речі, однокурсника Володимира Івасюка). І як же не торкнутися струн скрипки, адже серед мальовничих буковинських лісів Володя навчився грати на скрипці швидше ніж читати. «Крило стає крилом тільки під час лету», бо коли птах збагне, що він має крила, йому вже не треба казати, що робити з крильми. «...Він крила мав, щоб до небес літати... Він мав трагічний дар - за ніч єдину згоріти і воскреснути з вогню».

Кожна пісня його - це перлина. Без новітніх мелодій Володимира Івасюка не було би, напевне, відомих співаків України. У Чортківському медичному коледжі є також свої соловейки, які вкладають у виконання пісень усю щирість душі. Присутні із захопленням сприймали чудовий спів викладачів коледжу В.Потикевич і Н.Безкоровайної («Дві скрипки»), пісня супроводжувалась хореографічною замальовкою у виконанні студентів А.П`ятнички, І.Греньків, О.Гацури; викладачів М.Грицькова («В ріку перероста»), В.Яковлєвої та І.Літвіна («Пісня буде поміж нас», «У долі одна весна»); студентів коледжу К.Крючкової, І.Равлів, М.Палюх, В.Хріна, І.Кульчицького («Водограй», «Мальви»); бурхливими оплесками глядачі зустрічали випускника коледжу М.Лисицю з піснями «Я піду в далекі гори», «Жовтий лист»; затамувавши подих слухали художнє читання викладачів М.Грицькова, Т.Солоденко.

Володимир Івасюк репрезентував світові загадкову, незнану і прекрасну землю з полонинами, плаями, горами, лісами, смереками і водограями. Країну з поетичною назвою Україна. Але цього йому не пробачили...

Переступивши межу таланту, композитор поплатився життям...Запечалилась Буковина й завмерли Карпати в хвилині мовчання, захлинулись солов`ї, затерпла червона рута... А пісні й досі промовляють: не забувайте. Його музиці й пісням не змоги зв`язати крила. Вони пройшли перевірку часом, а це свідчить, що будуть вічними. Тільки В.Івасюк так ніс до української молоді відродження вільного духу. І тепер ніжно співає колискову верба над водою, тужно розповідають казки смереки, іскристо грають води у потоках, палахкотять різнобарв`ям мальви.

Дивовижно складаються людські долі. Одному судилося спокійне життя, сповнене праці Іншому...обірвані струни долі. І якщо ренесанс національної культури - магнітна буря, то пісня «Червона рута» - перша його ластівка, яка після довгих поневірянь повертається до своїх берегів.

Акордом завершеності у партитурі співзвуччя голосів учасників вечора-присвяти був зворушливий тембр виконання пісні «Червона рута» директором Чортківського державного медичного коледжу Любомиром Біликом і заступником директора з гуманітарної освіти та виховання Наталією Сулимою. Любомир Степанович наголосив, що кожна людина, яка хоча би раз у житті чула пісні В.Івасюка, не забуде їх ніколи...

...Зазвичай рута цвіте жовтим суцвіттям, але трапляється і таке, що ця квітка один раз на десять років квітне червоно. Якщо під час того чудодійного цвітіння дівчина знайде той цвіт, то візьме у нього всі чари ... рута не зів`яла. А тепер вона проросла в наших душах. Проросла любов`ю до пісень Володимира Івасюка, до української пісні. У ній незбагненна глибина, вічна таємниця світу, бо світ створений для того, аби в ньому лунала музика добра, миру, злагоди між людьми.

Пісні Володимира Івасюка - це творчість високої духовності. Його життя - ясна зоря, яку він виспівав у своїй фантазії травневих ночей. А цю фантазію донесли до глядацької аудиторії організатори дійства, викладачі медичного коледжу, які підготували незабутній зворушливий вечір пам`яті, Наталія Безпалько (викладач словесності) та Ольга Ільницька (викладач культурології).

Вечір завершився, тож нехай вічно живе душа талановитого українського Орфея синіх гір, а його пісні завжди будуть поміж нас.