25.09.2009 - Лікарі з Великобританії – з відкритим серцем до України

З педіатричного відділення гості попрямували до операційного блоку та травматологічного відділення. Пан Алі, як лікар-ортопед-травматолог, щиро ділився своїм досвідом з молодими лікарями-травматологами. Далі делегація відвідала анестезіологічне відділення. Гості з цікавістю задавали запитання, ділилися власним досвідом.

Лікарі з Великобританії були приємно подивовані і зачаровані гостинністю чортківчан і обіцяли, що й надалі приїжджатимуть до Чорткова.

Ми поспілкувалися з учасником делегації лікарем анестезіологом Джоном Олвудом щодо мети візиту в Україну та вражень, які вони отримали:

- Мета нашого приїзду - міжнародна дружба. Нам хочеться бути корисними для людей, які тут живуть. Ми приїхали в Україну з відкритим серцем, аби допомогти.

Я особисто уже не вперше у Чорткові. Взагалі, це вже мій десятий візит до України і четвертий до вашого чудового міста. Я не знаю чому, але до Чорткова у мене особливо теплі почуття. Я почуваюся тут як удома, у мене багато друзів. Приїхавши сюди, мені завжди хочеться залишитися. І, взагалі, Україна для мене наповнена сюрпризами (сміється). Кожен раз мене чекає щось нове.

Три роки тому я приїхав в Україну писати дисертацію про медичні заклади та вузи в Україні. Тоді ми з моїм другом Юрієм з Тернополя приїхали в Чортківський державний медичний коледж. Я познайомився з викладачем англійської мови Іванною Захарчук, вона подарувала мені книжку, яку видала. Я дізнався про фан-клуб (клуб з вивчення англійської мови в медичному коледжі), який створила Іванна. Потім ми листувалися через Інтернет, почали співпрацювати з фан-клубом, два рази студенти мали нагоду побувати у Лондоні.

Пізніше ми почали приїжджати до Чортківської райлікарні, потоваришували з паном Михайлом Копистенським, заступником головного лікаря райлікарні, і кожного року намагаємося чимось допомогти. Ось, цього року привезли медичне устаткування для хірургічного та анестезіологічного відділень, а також іграшки для дітей, котрі лежать в педаітричному відділенні. Ми сподіваємося у майбутньому й надалі продовжувати нашу співпрацю.

Ми дуже задоволені! У вас живуть надзвичайно гостинні і дружні люди, які заслуговують на краще життя.

- Джоне, ви часто їздите в Україну. Чи бачите якісь зміни в кращу чи гіршу сторону?

- Чесно кажучи, на жаль, ні. Я уже багато разів був в Україні і все залишається так, як і було - дороги як були жахливі, так і залишилися по сьогоднішній день. Я не знаю чому, але мені здається, що коли я, навіть, через десять років сюди приїду, все буде без змін. Це дуже сумно, тому що українці дуже хороші люди і вони безперечно заслуговують на краще життя і умови. Тому ми дуже хочемо допомогти. Можливо нам вдасться змінити щось на краще в Україні. Ми будемо цьому дуже раді.

Я вважаю, що велика проблема України полягає в тому, що у світі ніхто про неї не знає. В Англії побутує думка, що Україна - це десь далеко від нас, частина Росії. Але, приїжджаючи з України додому, я бачу, що все більше людей цікавляться Україною і в перших рядах таких зацікавлених був Алі. Минулого разу я приїздив до Чорткова з Карлом. Цього року нас уже троє. Сподіваюся, що з кожним роком нас буде все більше і більше.