Незабаром День усиновлення дітей. З цієї нагоди 18 вересня у Чорткові пройшов благодійний марафон під егідою Чортківської райдержадміністрації та районної ради.

Із всіх скарбів на землі найдорожчий, найцінніший - це ви, діти, наша радість, наші мрії та сподівання, наше майбутнє, а значить майбутнє нашої держави та цілого людства - акцентувалося у часі Марафону.

Часточку свого серця, наділити теплом, любов`ю, турботою дитячі душі прийшли: заступник голови Чортківської районної ради І.Віват, заступник голови  Чортківської райдержадміністрації з гуманітарних питань І.Стечишин, отець Володимир Заболотний, працівники служби у справах дітей Чортківської райдержадміністрації, райвідділу освіти, палацу дітей і юнацтва.

Прикро, але у районі нараховується 126 дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, діти, які уже відчули гіркоту сліз душевного болю, діти, у долі яких так рано увірвалася біда.

Лікуєм наші зболені серця,

Лікуєм наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу душу не поцілить.

Розважити, принести радість і поділитись щирими усмішками прийшли юні артисти  районного палацу дітей і юнацтва. Веселий настрій запальними спортивними танцями створювали молоді таланти клубу аеробіки та фітнесу „Наталі" (керівник Н.Гребенюк), милозвучні пісні линули у виконанні юних вокалістів: Дмитрика Майданика, Юлії Довжик, Валерії Гуріної, Людмили Кулій. Дотепним жартом усіх розважав Василько Брода.

У проміжках концертних номерів до дітей були зверненні слова підтримки представників влади району та духовенства.

І.Віват побажав дітям, щоби ніколи не згасла їхня ранкова зоря світлої долі, зростати достойними громадянами України, і запевнив у постійній підтримці влади.

І.Стечишин звернувся із такими словами:

- Як тендітна квіточка потребує клопіткої турботи людини, так і діти чекають щиру опіку дорослих. Без любові не може вирости ніщо живе. Недаремно цей марафон проходить у стінах резиденції Бучацької єпархії, де витає дух миру, віри, любові. Насичуйтесь цією святою енергетикою.

Слова отця Володимира Заболотного торкнулися струн душі кожного:

- У нестримному вирі життя дітки, як золоті колоски пшениці, які дозрівають, пізнаючи всі стихії природи. Але колосочки виростають, міцніють і приносять радість людям. Ось так і ви, наші юні паростки, зростайте на славу, на користь людству, долайте і шквали граду, і нещастя спеки. З вами Всевишній. Хотілось би, щоби панувало свято, але так не завжди буває: є піт і сльози, мозолі і біль... але, наперекір всьому, виростає великий, повний і міцний колос України. Нехай Господь благословляє вас.

Того дня діти отримали спонсорську допомогу, може, це і мізерна часточка на сьогодення, але разом із нею поповнилась віра у добро і щирість.